1. Педагогіка як мистецтво і наука.

слово "педагогіка" стало вживатися в більш загальному сенсі для позначення мистецтва "вести дитину по життю", тобто виховувати його і навчати, спрямовувати духовне і тілесне розвиток. Поняття "виховання" тут вживається в самому широкому сенсі, включаючи освіту, навчання, розвиток. У загальній системі наук, в загальній системі "речей і знань» педагогіка виступає як єдина наука, яка має своїм предметом виховання людиниТреба сказати, що вже в стародавньому світі багато громадських діячів та мислителі добре усвідомлювали і вказували на величезну роль виховання, як у розвитку суспільства, так і в житті кожної людини. Незважаючи на інтенсивний розвиток виховної теорії, педагогіка продовжувала залишатися частиною філософії. Як особлива наука педагогіка вперше була виділена з системи філософських знань на початку XVII ст. Оформлення педагогіки як самостійної наукової дисципліни більшість дослідників пов'язує з ім'ям великого чеського педагога Яна Амоса Коменського. Виникнувши як наука про виховання дітей та молоді, педагогіка у міру розширення кордонів виховання та сфери дії суб'єктивних чинників в житті суспільства все більше стають наукою про загальні закономірності виховного впливу на людей різного віку.

мистецтво можна перейняти; мільйони людей виховують своїх дітей, досягаючи прекрасних результатів, не вивчаючи науку, а переймаючи мистецтво ростити дітей у своїх батьків і близьких. Інакше кажучи, педагогіку можна назвати наукою про розвиток таланту до виховання дітей. педагогічне мистецтво є ніщо інше, як педагогічну майстерність учителя. Знання закономірностей навчання і виховання, оволодіння методами педагогічного процесу - основа учительського майстерності. До засвоєнню педагогіки треба підходити як до науково - пізнавальної діяльності, на базі якої може і має розвиватися педагогічне мистецтво як невід'ємний елемент педагогічної діяльності.

2.Предмет і завдання педагогіки на сучасному етапі.

Предметом педагогіки – є процес спрямованого розвитку і формування особистості, в умовах її навчання, виховання, в самовдосконаленні. Завдання педагогіки: обґрунтування парадигми педагогічної теорії і практики, яка на сучасному етапі розвитку суспільства має бути гуманістичною та забезпечувати особистісний розвиток вихованця;обґрунтування законів і закономірностей педагогічного процесу;вивчення і всебічне осмислення розвитку особистості;визначення мети, завдань, змісту і результатів навчання та виховання;визначення й узагальнення практики та передового досвіду педагогічної діяльності;впровадження результатів і рекомендацій педагогічного дослідження у практику;прогнозування розвитку педагогічної теорії та практики.

3 Джерела розвитку педагогічної науки.

Основні джерела педагогіки: педагогічна спадщина минулого; передовий педагогічний досвід; народна педагогіка(пед..знання із досвіду народу); педагогічні дослідження. Безцінними для педагогічної теорії та практики є праці Коменського, Ушинського, Макаренка, Сухомлинського.

4. Характеристика основних категорій педагогіки.

Педагогіка-наука про навчання, виховання, розвиток, формування та самовдосконалення особистості. Наукове дослідження-це особлива форма процесу пізнання систем, цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби та методи науки і яке завершується формулюванням певних знань про досліджувальний об’єкт. Індивід-людина з притаминими їй природними задатками та особливостями притаманними певному роду. Особистість – соціальний індивід, який належить до певного суспільста. Особистістю людина стає лише в суспільстві. Індивідуальність – це цілісна характеристика окремої людини, її оригінальність та самобутність. Розвито людини – полягає передусім не в кількісних, а в якісних змінах, у виникнені нових можливостей. Людська особистість розвивається в анатомо-фізіологічному, психічному та соціальному напрямках.( розк. Про фактори). Формування – це те що в людини вже закладено з дитинства, від природи, ми можемо його лише розвивати, але можемо і формувати певні якості, але треба це робити з дитинства, поки дитина поглинає все, що їй говорять.

6. Структура педагогічної науки, її зв’язок з іншими науками.

Загальна педагогіка поділяється на: порівняльну педагогіку( вивч. Різних систем освіти з метою їх порівняня); вікова педагогіка( займається дослідженням проблем освітий виховання людей різного віку); сурдопедагогіка(для дітей з вадами слуху); тифлопедагогіка(для дітей з вадами зору); олігофренопедагогіка(для розумово відсталих дітей); функціональна педагогіка( військова, професійна…); історія педагогіки. Є нерозривний зв’язок педагогіки та психології, оскільки остання дає розуміння про психічні механізми, закономірності розвитку. Педагогіка пов’язана і з анатомією(вчитель має знати особливості розвитку дрібної моторики, шкільну гігієну, яке освітлення потрібне, температура кисню та повітря).

7. Науково – педагогічне дослідження, його структура і логіка.

Науково – педагогічне дослідження - це особлива форма процесу пізнання систем, цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби та методи науки і яке завершується формування певного знання про досліджувальний об’єкт. Є фундаментальні теоретичні дослідження і прикладні дослідження(теоретичні). Головним критерієм НДП є отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань. Що сприяє удосконаленню процесів навчання й виховання. У своїх наукових дослідженнях педагогіка послуговується різноманітними методами пізнання, вивченням яких займається методологія педагогіки. У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні наукові дослідження.Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її наукове обґрунтування. Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов'язані з практикою. Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні дослідження — науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України. Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.

8. Методи НДП, їх загальна характеристика.

Метод НДП – це шлях вивчення та опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності вих.та навч.

Є емпіричні(практичні) та теоретичні методи. Метод педагогічного спостереження(полягає у спеціальному організованому сприйманні певного явища у природних умовах. Воно може бути прямим та опосередкованим. має бути систематичним, дослідник немає права втручатися в процес, обов’язково має бути мета);метод експерименту(полягає у створенні спеціальних умов, з метою викликати досліджувальне явище. Може бути природний та лабораторний); метод бесіди( забезпечує пізнання педагогічного явища через спілкування з особами яких дослідник вивчає.має бути план,потрібно все занотовувати, потрібно створити сприятливу атмосферу, враховувати вікові та індивідуальні особливості); метод анкетування(передбачає отримання інформації від великої кількості людей одночасно через спеціальні анкети,запитання можуть бути закриті, відкриті та напівзакриті.у поч.. школі не використовується);метод вивчення шкільної документації(вивчення особових спарв учнів, класних журналів); метод узагальнення незалежних характеристик(узагальнення, порівняння, отриманої інформації про учня від незалежних експертів);метод аналізу результатів діяльності(може бути аналіз виробів зробленими учнями);метод психолого-педагогічного тестування(передбачає використання спеціально розроблених завдань з метою випробування учнів).

9. соціальна суть людини. Соціологізаторська теорія розвитку.

Соціальний індивід - це поняття виражає належність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури і т.д. Тобто особистістю людина може бути у суспільстві. На соц. формування впливає ЗМІ, епоха, оточення. Соціологізаторська теорія стверджує, що вирішальним фактором розвитку особистості є середовище. Представники: жан-жак руссо, д,дідро.