Тема. Загальні результати національного виробництва.

ПЛАН

1. Виробничий потенціал національної економіки: трудові, земельні (природні), фінансові ресурси та технології.

2. Сектори національної економіки: домашніх господарств, підприємницький, державний, зовнішній.

3. Сукупні доходи та сукупні витрати: структура та взаємозв’язки.

4. Валовий внутрішній продукт (ВВП) – показник результатів національного виробництва. Способи розрахунку ВВП. Валовий національний доход (ВНД).

5. Економічні коливання національної економіки. Причини, суть та фази економічного циклу.

ВСТУП

Ви вже знаєте, що макро- і мікроекономіка є двома скла­довими частинами (рівнями дослідження) сучасної ринкової еконо­мічної теорії. Макро- і мікрорівні економічного аналізу нерозривно взаємопов'язані та взаємообумовлені. У співвідношенні між ними виступає співвідношення цілого та частини. Процеси, що відбувають­ся на рівні первинних ланок економіки, визначають характер і ре­зультати макроекономічиих процесів, і навпаки. Такий дворівневий аналіз забезпечує можливість комплексного, системного підходу при розгляді складних процесів, що відбуваються в сучасній економіці.

На відміну від мікроекономіки, яка вивчає економічний ме­ханізм функціонування первинних ланок економіки (домогоспо- дарств, фірм), предметом макроекономіки є аналіз закономірностей і механізму функціонування національної економіки як єдиного цілого — у масштабах і на рівні всієї економіки країни як єдиного цілісного комплексу. Вона вивчає проблеми загальної економічної рівноваги й має на меті забезпечення такої рівноваги.

Відомий аме­риканський економіст, лауреат Нобелівської премії П. Семюелсон, розкриваючи зміст макроекономіки, зазначає, що це вчення про обсяги й динаміку національного виробництва, безробіття та ін­фляцію, розподіл створеного національного продукту.

Отже, наступним етапом нашого дослідження є національна економіка, прояви її цілісності, суб'єкти макроекономічиих від­носин та їх взаємодія.

Актуалізація опорних знань, умінь та навичок студентів

Запитання.

1) Пригадайте, що таке мікроекономіка та макроекономіка.

2) Що є об'єктами мікро- та макроєкономічного дослідження?

Завдання.

Визначте, які з перелічених нижче явищ та процесів нале­жать до макроекономічних, а які — до мікроекономічиих.

^ Підприємство-монополіст підвищило ціну на вироблену про­дукцію. (Мікро)

^ В Україні знизився рівень безробіття. (Макро)

^ Улітку в Україні різко зріс попит на цукор. (Мікро)

^Підприємець Іванов вирішив закрити приватну перукарню. (Мікро)

^ Економіка країни перебуває в кризовому стані. (Макро)

^ Темпи зростання міжнародної торгівлі в останні роки пере­вищують темпи зростання виробництва. (Макро)

^ У поточному році експорт країни перевищив її імпорт. (Макро)

^ Приватний навчальний заклад будує новий басейн. (Мікро)

^ Уряд приймає рішення щодо сплати державного боргу. (Макро)

^ Сім'я придбала новий будинок. (Мікро)

1. Виробничий потенціал національної економіки: трудові, земельні (природні), фінансові ресурси та технології.

Національна економіка — це цілісна, інтегрована су­купність усіх господарчих суб'єктів та економічних зв'язків між ними, що встановлюються на основі загальнодержавного поділу праці. Це єдине економічне середовище, у якому взаємодіють усі суб'єкти економіки (домогосподарства, фірми, держава), галузеві та територіальні комплекси.

За своєю структурою національна економіка поділяється на дві великі сфери:

^ сферу матеріального виробництва — це галузі промисловості, сільського господарства, будівництво, транспорт, зв'язок, тор­гівля тощо, у яких створюються матеріальні блага та послуги матеріального характеру;

^ сферу нематеріального виробництва (наука, освіта, охорона здоров'я, культура)» у якій створюються нематеріальні блага та послуги.

Виробничий потенціал національної економіки характеризує можливості господарського комплексу виробляти товари, надавати послуги, тобто задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості визначаються всіма наявними в країні ресурсами — матеріальними, трудовими, природними, фінансовими, науково- технічними, інформаційними тощо.

2. Сектори національної економіки: домашніх господарств, підприємницький, державний, зовнішній.

Оскільки національна економіка є системою зв'язків, то її можна розглядати залежно від об'єктів та змісту їх відносин.

На макрорівні національна економіка зображується у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів, які формують окремі сектори націо­нальної економіки:

^ домашні господарства (домогосподарський сектор)

^ фірми (підприємницький сектор) ^ держава (державний сектор)

^ закордон (іноземний сектор).

Кожний з економічних суб'єктів здійснює різні види діяль­ності, проте в макроекономіці розглядаються лише такі аспекти їх діяльності, які мають відображення в динаміці макроеконо- мічних показників.

Сектор домашніх господарств включає всі приватні господар­ські осередки в країні, які постачають економіці ресурси й вико­ристовують отримані за них гроші для придбання благ і задово­лення власних потреб. Домашні господарства виявляють три види економічної активності:

^ пропонують засоби виробництва, що перебувають у їхній при­ватній власності;

^ споживають частину одержуваного доходу, купуючи спожив­чі блага;

^ зберігають решту доходу, купуючи цінні папери й нерухомість.

Підприємницький сектор являє собою сукупність усіх фірм, зареєстрованих усередині країни та створених для виробництва й реалізації благ.

Економічна активність цього сектору зводиться:

^ до попиту на засоби виробництва;

^ пропозиції благ;

^ інвестування.

Державний сектор — це всі державні інститути й заклади, що виробляють суспільні блага та надають їх споживачеві безко­штовно, тобто без безпосередньої оплати кожної споживаної оди­ниці блага. До найважливіших благ належать: безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної соціальної та виробни­чої інфраструктур.

Економічна активність виявляється:

^ у закупівлі благ;

^ стягненні податків;

^ пропозиції грошей.

Сектор закордону складається з економічних суб'єктів, що мають постійне місце перебування за межами даної країни, а та­кож іноземних державних інститутів.

Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється че­рез взаємний обмін товарами, послугами, капіталом і національ­ними валютами.

Приватний (домогосподарства, фірми) та державний сектори утворюють так звану закриту економіку. Взаємодія приватного та державного секторів з іноземним сектором робить економіку відкритою.

У результаті взаємодії макроекономічних суб'єктів між ними встановлюються взаємозв'язки, які й визначають закономірності розвитку всієї національної економіки.