122. Призначення і основні конструктивні особливості траншейних резервуарів.

Сталеві підземні траншейні резервуари в основному призначені для довгострокового зберігання нафтопродуктів.

При проектуванні таких резервуарів необхідно:

• максимально використовувати ґрунтовий котлован як складову частину конструкції;

• для основи металевого днища застосовувати замість залізобетону гідрофобний грунт;

• у якості несучих елементів перекриття застосовувати економічні та широко розповсюджені в техніці конструкції ферм.

Це прямокутна в плані підземна споруда у вигляді котловану, що виритий у грунті з похилими з усіх боків укосами під кутом 30 ^о. По днищу та бічним поверхням виконана гідроізоляція з гідрофобного грунту, по якій укладають сталеву оболонку з рулонів товщиною 5 мм. Основою резервуара є піщана подушка товщиною 0,2 м з гідрофобним шаром від 0,1 м до 0,2 м. Підземну споруду покривають кроквяними фермами прогоном 18 м з кроком 6 м, які, в свою чергу, покриті сталевими щитами розміром у плані 6х3 м. Щити присипаються грунтом. Кроквяні ферми закріплюються на опорах, які укладені в грунті, у площинах ферм встановлюються криволінійні шпангоути, що спираються на їхні пояси. Листову оболонку резервуарів укладають на гідроізоляцію днища та кромки бічних поверхонь і приварюють внапусток. Поглиблення між похилими оболонками, що перетинаються, покривають зверху накладкою – сталевою стрічкою шириною 20 мм, товщиною 5 мм і приварюють внапусток. У межах криволінійних шпангоутів бічні оболонки з зовнішньої сторони загинають радіусом 1600 мм і приварюють до поличок ферм резервуара.

Температурні впливи в процесі експлуатації траншейних резервуарів компенсуються за рахунок хропунів та нерівностей днища (компенсатор відсутній).

Для спорудження траншейних резервуарів на заводах резервуарних конструкцій виготовляють два бічних рулони та один середній.

Резервуари траншейного типу розраховані для роботи у сухих грунтах. Рівень ґрунтових вод повинен бути нижче днища не менше, ніж на один – два метра. За наявністю ґрунтових вод вище позначки днища повинен бути облаштований відповідний дренаж.

Днище резервуара повинно мати нахил в одну сторону (і = 0,003) для стікання підтоварної води, кислот та лугів, що виділяються з продукту. Посередині резервуара на випадок негерметичності днища та бічних поверхонь оболонки під днищем укладається контрольно-сигнальний лоток для відведення в каналізацію витоків продукту.

Для відкачування нафтопродуктів з траншейних резервуарів застосовують занурені насоси.

123. Призначення і основні конструктивні особливості краплеподібних резервуарів

Призначення краплеподібних резервуарів (рисунок 3.21) – зберігання нафтопродуктів із високим тиском насиченої пари під тиском, що значно скорочує втрати від випаровування. У порівнянні з РВС краплеподібні резервуари значно дорожчі через складності з будівництвом, тому в будь-якому випадку їх застосування повинно бути економічно обґрунтовано.

Вартість металоконструкцій в основному визначається їх масою, тому на краплеподібні резервуари повинно витрачатися як можна менше металу. Цю умову можна виконати врівноважуючи розподілені по поверхні безмоментних оболонок навантаження розтягом або стисненням, одночасно діючими у напрямі основної кривизни. До обладнання краплеподібних резервуарів ставляться певні високі вимоги. Це в першу чергу пов’язано з високими тисками і вакуумами в оболонці ємності (наприклад, побудовані резервуари об’ємом 2000 м³ розраховані на надлишковий тиск 0,03 МПа і вакуум 0,003 МПа). Особливі вимоги ставляться до дихальної арматури – для резервуарів застосовуються клапани з керуючими пристроями, у випадку відмови останніх спрацьовують розривні клапани і запобіжні мембрани.

Крім цього, передбачена герметична камера для опускання лота, прилад для відбирання проб, зачисна лінія з засувкою, паровий вентиль, три газових засувки, термопара для рідкої та парової фази, верхній та нижній люки–лази, зворотний клапан на зливному трубопроводі та ін.