17. Філософська думка в Україні:

а) основні етапи розвитку філософської думки в Україні, їх видатні представники;

6} філософське вчення Чижевського.

А) Етапи розвитку української філос.думки: 1. рання філософія 2. 14-16 ст.-агіографічна література (про життя святих) - орієнтація на внутрішнє духовне життя людини.Ідея ісіхазму-єднання людини з Богом через медитацію, самозаглиблення людини.Література полемістів: Вишенський розглядає питання духовної людини, завдання філософії - навчання праведному життю.3.17-19 ст - класичний період. Починається з Г. Сковороди.4.Університетська філософія 19 ст повязаний зі ств університетів. Філософія прагне розглянути проблеми під впливом ЗХЄ філософії(Костомаров, Куліш, Шевченко, Бердяєв(ХХ ст.)Формування філософії в межах Києво-Могилянської академії.

Б) Чижевський виділяє 3 основні моменти, що характеризують особливості філософії певної національності: форма вияву філософічних думок, метод філософічного дослідження, становище і роль в філософській системі тих чи інших цінностей. Він в роботі «Нариси з історії філософії на Україні» в найбільш загальному вигляді дав опис рис національного характеру укр.. народу що відобразилось у специфіці укр..філософствування, серед них він виділяє такі, як емоціоналізм та ліризм, сентименталізм та естетизм, неспокій та психічна рухливість, індивідуалізм та прагнення до свободи; релігійність. Він зазначає , що ці риси можуть мати як позитивні так і негативні прояви.

17. Філософська думка в Україні:

а)основні етапи розвитку філософської думки в Україні, їх видатні представники;

б) філософські погляди П. Юркевича.

А) Етапи розвитку української філос.думки: 1. рання філософія 2. 14-16 ст.-агіографічна література (про життя святих) - орієнтація на внутрішнє духовне життя людини.Ідея ісіхазму-єднання людини з Богом через медитацію, самозаглиблення людини.Література полемістів: Вишенський розглядає питання духовної людини, завдання філософії - навчання праведному життю.3.17-19 ст - класичний період. Починається з Г. Сковороди.4.Університетська філософія 19 ст повязаний зі ств університетів. Філософія прагне розглянути проблеми під впливом ЗХЄ філософії(Костомаров, Куліш, Шевченко, Бердяєв(ХХ ст.)Формування філософії в межах Києво-Могилянської академії.

Б) Юркевич був представником київської релігійно-філософ.школи середини 19 ст. він створив свою систему, яку називає «філософією серця», він розглядає серце трояко: як центр людської тілесної організації; як центр духовної діяльності людини; як осередок морального життя людини. Він дотримується думки, що людина, яка не розуміє власне серце не вміє бачити і слухати себе саму, така людина дивиться на світ чужими очима. Він розробляє філософію особистої відповідальності кожної людини за своє майбутнє. Його вчення направлено проти абсолютизації розуму і логіки як єдиних джерел істини. В серці слід шукати основу душі людини,серце-осередок душі.

17. Філософські погляди Григорія Сковороди:

а) вчення Г. Сковороди про "дві натури" та "три світи";

б) етичні погляди Г.Сковороди,

а) основними положеннями філос..системи Сковороди є вчення про дві натури та три світи. Все існуюче розділяється на 3 специфічні види буття: -один величезний, безкінечний-Макрокосм, Всесвіт; -малий людський-Мікрокосм, який зосереджує в собі всі особливості макрокосму;-символічний, «символічна реальність»-Біблія. Кожний із 3 світів склад.з 2 натур: видимої – чуттєвої, але не справжньої, і не першої за суттю – створеного світу-і невидимої, духовної, вічної, чистої, а тому справжної основи будь-чого, тобто Бога. Вони нерозривно пов’язані між собою, хоча мають неоднакове значення. Невидима натура-Бог-визначає сутність усього сущого, є рушійною силою і основою усіх речей. Натура видима є немовби тінню, що нерозривно пов’язана з тим, відбиттям чого вона є.

Б) Сковорода створив свою «філософію серця», звертаючи увагу на обмеженість розуму, його схематизм та однобокість у пізнанні світу, неможливість збагнути живий зв'язок людини з світом і головне-саму людину. Він розробляє вчення про серце як основне знаряддя пізнання. Пізнаючи себе, людина в першу чергу пізнає своє серце, яке є органом самопізнання та самовдосконалення. І кожна людина має своє серце, свій духовний світ, в якому виражена її істинність. Він велику увагу приділяє розумінню людського щастя та загальних засад моральності. Зміст буття людини не може бути нічим іншим як «пошуком себе», пошуком щастя, досягнення якого залежить тільки від самої людини. Всі люди створені для щастя, але не всі отримують його. Щастя не приходить саме, для усвідомлення його необхідно оволодіти вищою з усіх наук- філософією, яка і є наукою про людину, її щастя. Досягти щастя означає досягти душевного спокою. Сенс буття він бачив у праці, а істинне щастя у праці за покликанням, у «сродній праці».