8. Філософські погляди Аристотеля:

а) критика Аристотелем платонівського вчення про ідеї;

б) вчення Аристотеля про причини речей, про матерію та форму.

А) Аристотель критикує теорію ідей Платона, заперечуючи самостійне існування загальних понять-ідей. Він вважає, що неможливо, щоб сутності речей існували окремо од самих речей, в особливому світі. А тому реальними є тільки самі речі. Тільки матеріальний світ існує, а окремих від нього ідей немає.

Б) Чотири першопричини: -формальна-форма речі, активне начало, що структурує пасивну матерію;-матеріальну-те, з чого складаються всі речі, це пасивне начало; рушійну-джерело руху; цільову-те, заради чого відбувається рух. Усе у світі підкоряється вищій меті – кінцевій причині, яку аристотель назвав «формою усіх форм», першопричиною і першодвигуном усього –це Світовий Розум, бог. Виникнення речей визначається метою-тим, заради чого вони існують. Найбільш досконалою істотою матеріального світу Аристотель вважає людину. «Матерія» людини – це її тіло, «форма»-її душа. Як «матерія», тіло-це можливість душі. Душа, за Аристотелем, складається з 3 частин: -рослинної(функції харчування, росту);-тваринної(відчуття, потяги);-розумної-здатна осягати загальне-вищої. Перші дві частини нерозривно зв’язані з життям тіла і тому смертні, розумна часина – безсмертна,після смерті вона зливається з вищим Розумом. Вищим благом є щастя, в якому він виділяв дві складові: внутрішню(душевну) досконалість-те, що не залежить від людини, та зовнішню(матеріальне благополуччя)-те, що не залежить від людини.

9. Філософія иізньоантичного періоду:

а) основна спрямованість філософії елліністичного періоду;

б) гедоністична етика Енікура.

А) Елліністичну філософію характеризують такі головні філософські школи: епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм. Цим школам передувала філософія кініків. Кініки переосмислили значення філософії, яка повинна показувати людині шлях до доброчесного життя. Кініки проповідували убогість і повну відмову від задоволень. Дух філософії кінізму виразився в повній, нічим не обмеженій свободі: свободі від тілесних потреб, зведених до мінімуму, свободі від людських пороків, від марнославства, гордині, жадібності, свободі від умовностей загальноприйнятих норм поведінки. Стоїки розуміли філософію як вчення і вправу, що приводять до благополучного доброчинного життя. Їх філософія ділиться на три частини: логіка, фізика, етика, які не можна відірвати одну від одної. логіка заснована на певному світогляді, логіка визначає основи мислення, а також пізнання дійсності, а останнє-обгрунтовує етичну поведінку. Скептицизм: людина повинна прагнути до щастя, а щастя - це відсутність страждань -- заклик до незворушливого спокою на основі того, що ні про що не можна стверджувати однозначно впевнено-якщо це не можна довести, то потрібно утримуватись від суджень.

Б) Епікурейська етика – гедоністична-саме задоволенню епікурейство надавало значення мети життя. Але епікурійці при цьому мали на увазі не чуттєве задоволення. Епікур має на увазі таку істинну душевну рівновагу, коли людина зберігає свободу від усяких пристрастей – і від надмірних радощів, і від надмірної скорботи. Щастя – це стан духовної стабільності, який може виробити в собі лише мудрець, здатний перебороти страх перед богами і страх смерті. Практична допомога людині в подолання страху перед смертю-найважливіше завдання філософії. Душа людини, за Епікуром, помирає разом з тілом, тому що вона, як і тіло, складається з атомів.