36Свідомість як фундаментальна властивість людини:

а) біологічні та соціальні передумови виникнення та функціонування свідомості;

б) основні функції свідомості.

А) Свідомість - вища, властивіша людині форма узагальненого віддзеркалення об'єктивних стійких властивостей і закономірностей навколишнього світу, формування у людини внутрішньої моделі зовнішнього світу, внаслідок чого досягається пізнання і перетворення навколишньої дійсності.

Б) Важливим моментом в розумінні проблеми свідомості є наявність принаймні трьох основних своєрідних позицій з цього питання: свідомість є космічне утворення; свідомість – це властивість живих організмів; свідомість – атрибут людини. Перша позиція представлена релігійними течіями. Свідомість – це надлюдське божественне явище, яке визначається і як живе тіло космосу, і як ефір (особливо тонка енергія), і як інформаційне поле космосу. Друга позиція представлена в соціобіології, котра вивчає біологічні механізми соціальної організації, які притаманні людині та тварині. Для соціобіологів свідомість – це біологічні реакції збереження, які властиві людині та тварині. Кінцеві причини мотивів, цілей, відчуттів – біологічні. Теза соціобіологів про єдину сутність свідомості людини та психіки тварин залишається недоведеною. Третя позиція розглядає свідомість як атрибут людини: вона невід’ємна від діяльності людини, виникає в процесі праці, розвивається та збагачується під впливом розвитку культури та практики. Свідомість розвивається як знання, як здатність людини виділяти себе з оточуючого світу та протиставляти себе йому, як людська здатність ідеального відтворення дійсності, вища функцію мозку відображати дійсність у вигляді образів та моделей світу.

37Свідомість як фундаментальна властивість людини:

а) структура свідомості та її основні сфери;

б)самосвідомість як виший рівень свідомості

а) Свідомість як вища форма психічного відображення дійсності структурно організована, представляє собою цілісну систему, яка складається із різних елементів. В структурі свідомості, перш за все, слід виділити такі елементи, як знання та переживання. Йдеться, насамперед, про відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, мислення. Відчуття – це найбільш елементарна форма чуттєвості. Сприйняття – це цілісний та структурований образ, складений з декількох відчуттів. Уявлення – це образ раніше сприйнятого або створеного уявою явища. В структуру свідомості входить і мислення, яке, в свою чергу, здійснюється на рівні розсудку та розуму. Вищою ступінню розуму є мудрість, за Демокритом, “від мудрості отримують наступні три результати: дар добре мислити, добре говорити та добре діяти”. В структурі свідомості величезну роль відіграють пам’ять, емоції, воля, віра, сумнів, ідеал. Пам’ять – це здібність людини відносно швидко відтворювати раніше вироблену інформацію. В розвитку структури свідомості значну роль відіграє самосвідомість – це пізнання та оцінка людиною самої себе. Самосвідомість - поняття більш широке, ніж поняття самопізнання, тому що, окрім пізнання самого себе, воно передбачає також емоційно-ціннісне та діяльно-регулятивне відношення до самого себе. Самосвідомість людини в ранньому дитинстві обмежена усвідомленням меж свого тіла, потім наступає усвідомлення себе як діючої особи, відбувається усвідомлення своїх психічних властивостей, а далі - усвідомлення і своїх моральних якостей.

Б) В розвитку структури свідомості значну роль відіграє самосвідомість – це пізнання та оцінка людиною самої себе. Самосвідомість - поняття більш широке, ніж поняття самопізнання, тому що, окрім пізнання самого себе, воно передбачає також емоційно-ціннісне та діяльно-регулятивне відношення до самого себе. Самосвідомість людини в ранньому дитинстві обмежена усвідомленням меж свого тіла, потім наступає усвідомлення себе як діючої особи, відбувається усвідомлення своїх психічних властивостей, а далі - усвідомлення і своїх моральних якостей.