2. Мета й основні завдання фінансового менеджменту
Підприємства, які функціонують в умовах ринкової економіки, можуть вирішувати в процесі своєї фінансово-господарської діяльності різні завдання і ставити перед собою різну мету.
На сьогодні метою фінансового менеджменту, яка полягає в досягненні цілей підприємства, є:
досягнення і підтримання високого рівня конкурентоспроможності підприємства;
— максимізація прибутку акціонерів (власників);
— забезпечення зростання обсягів реалізації продукції;
— максимізація ринкової вартості підприємства;
— забезпечення високих темпів економічного зростання;
забезпечення високого рівня рентабельності виробничо-господарської діяльності;
— максимізація прибутку підприємства;
— мінімізація витрат тощо.
Оскільки метою створення суб'єктів підприємницької діяльності є отримання прибутку, основною метою фінансового менеджменту тривалий час вважали максимізацію прибутку підприємства. Однак численні приклади невдалої інвестиційної політики відомих корпорацій свідчили про те, що значні прибутки не можуть забезпечити стабільне економічне зростання підприємства і добробут акціонерів, якщо розподіл прибутку та його використання не були ефективними.
Отже, основною метою фінансового менеджменту на підприємстві більш доцільно вважати максимізацію ринкової вартості підприємства, оскільки досягнення цієї мети, як правило, свідчить про значний економічний потенціал підприємства, забезпечення добробуту акціонерів, максимальні та стабільні прибутки.
До основних завдань фінансового менеджменту відносять:
• планування фінансово-господарської діяльності підприємства;
• формування необхідної ресурсної бази;
• оцінка ефективності капіталовкладень і забезпечення їх фінансування на найбільш вигідній основі;
• управління грошовими фондами підприємства;
• забезпечення ведення кваліфікованого бухгалтерського обліку;
• формування й реалізація ефективної податкової політики;
• характер взаємовідносин з інвесторами.
3. Механізм фінансового менеджменту.
Механізм фінансового менеджменту — цілісна, взаємопов'язана та взаємодіюча система рівнів, систем забезпечення, методів, важелів та інструментів розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.
Важливо підкреслити, що механізм фінансового менеджменту є не лише сумою його складових, а й цілісною системою, адекватною певному рівню, де всі складові взаємопов'язані, взаємодіють і перебувають у процесі розвитку та удосконалення.
У механізмі фінансового менеджменту розрізняють рівні:
1) міжнародний (механізм фінансового менеджменту транснаціональних корпорацій);
2) національний (стосується механізму фінансового менеджменту суб'єктів господарювання в межах фінансової системи національної держави, особливості якого зумовлені національною законодавчо-нормативною базою, зокрема національними стандартами обліку і звітності, законами про оподаткування та ін.);
3) ринковий (особливості фінансового менеджменту, зумовлені впливом ринкових регуляторів та механізмів, залежать від стану ринків, зміни кон'юнктури товарних та фінансових ринків)
4) галузевий (на механізм фінансового менеджменту впливає законодавчо-нормативна база, що регламентує діяльність суб'єктів господарювання певної галузі);
5) відомчий (кожне відомство, його суб'єкти керуються у своїй роботі відомчою нормативно-методичною базою);
6) внутрішній (специфіка механізму фінансового менеджменту на цьому рівні визначена в статуті та внутрішніх положеннях суб'єкта господарювання).
З метою управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм.
Фінансовий механізм підприємств – це система управління фінансами підприємств, яка призначається для організації взаємодії фінансових відносин і фондів грошових коштів з метою ефективного їх впливу на кінцеві результати роботи.
Фінансовий механізм складається з п’яти взаємопов’язаних елементів: фінансових методів, фінансових важелів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення.
1) Фінансові методи: (планування, прогнозування, інвестування, кредитування, самофінансування, оподаткування, система розрахунків, страхування, оренда, лізинг, факторинг, фондоутворення, взаємовідносини з різними суб’єктами та засновниками).
2) Фінансові важелі: (прибуток, цільові економічні фонди, доход, вклади, амортизаційні відрахування, пайові внески, фінансові санкції, котировка валютних курсів, ціна, форми розрахунків, орендна плата, види кредитів, дивіденди, % ставка, дисконт).
3) Правове забезпечення - закони, накази, статут юридичної особи.
4) Нормативне забезпечення - норми, інструкції, методичні вказівки
5) Інформаційне забезпечення – інформація різного виду та роду.
Організація фінансових потоків і управління ними залежать від багатьох факторів, таких як: тип бізнесу, розмір підприємства, його організаційна структура управління та ін.
В умовах ринкової економіки фінансовий менеджер стає однією з ключових фігур на підприємстві. Він відповідає за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору того чи іншого способу їх рішення, а іноді за прийняття кінцевого рішення вибору найбільш прийнятного варіанту дії, здійснює оперативну фінансову діяльність, контролює грошові потоки підприємства.
В загальному вигляді діяльність фінансового менеджера можна поділити на три напрямки:
І. загальний аналіз і планування майнового та фінансового стану підприємства;
ІІ. забезпечення підприємства фінансовими ресурсами (управління джерелами ресурсів);
ІІІ. розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).
Ці напрямки діяльності одночасно визначають і основні задачі, що стоять перед фінансовим менеджером:
В межах першого напрямку здійснюється загальна оцінка:
• активів підприємства та джерел їх фінансування;
• величини і складу ресурсів, необхідних для підтримки досягнутого економічного
• потенціалу підприємства і розширення його діяльності;
• джерел додаткового фінансування;
• системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.
Другий напрямок передбачає детальну оцінку:
• обсягу потрібних фінансових ресурсів;
• форми їх надання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, грошові кошти);
• методів мобілізації фінансових ресурсів;
• ступені доступності і часу надання;
• витрат, пов’язаних із залученням даного виду ресурсів (процентні ставки);
• інші формальні та неформальні умови надання даного джерела коштів;
• фінансового ризику
Третій напрямок передбачає аналіз і оцінку довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:
• оптимальність трансформації фінансових ресурсів в інші види ресурсів (матеріальні, трудові, грошові);
• доцільність і ефективність вкладень в основні засоби; їх склад і структура;
• оптимальність оборотних коштів (в цілому і по видам);
• ефективність фінансових вкладень.
Прийняття рішень з використанням наведених оцінок виконується в результаті аналізу альтернативних рішень, які враховують компроміс між вимогами ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності.