- •1. Поняття та види робочого часу
- •2. Правове регулювання неповного і скороченого робочого часу
- •3. Правове регулювання надурочних робіт
- •4. Режим робочого часу:поняття,види.
- •5. Спеціальні режими робочого дня.
- •6. Поняття та види часу відпочинку за трудовим правом
- •7.Правове регулювання перерви протягом робочого дня.Щоденний і щотижневий відпочинок.
- •8. Порядок залучення працівників до роботи у святкові та неробочі дні
- •9. Поняття та види відпусток.
- •10. Щорічна основна відпустка
- •11. Додаткові щорічні відпустки: види, підстави надання та тривалість
- •12.Порядок надання щорічних відпусток. Перенесення щорічної відпустки.
- •13. Додаткові відпустки працівникам у зв’язку з навчанням
- •14. Інші види щорічних відпусток.
- •15. Соціальні відпустки
- •16. Відпустки без збереження заробітної плати
- •17. Заробітна плата: поняття, структура, джерела виплати.
- •18. Тарифна система та системи оплати праці
- •19. Державне регулювання оплати праці.
- •20. Мінімальна заробітна плата: поняття, зміст, правове регулювання.
- •21. Договірне регулювання заробітної плати.
- •22. Гарантійні та компенсаційні виплати за трудовим правом.
- •23. Гарантії права працівників на оплату праці та обмеження утримань із заробітної плати
- •24. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку
- •25. Заохочення працівників за добросовісну працю.
- •26. Підстави дисциплінарної відповідальності
- •27. Загальна дисциплінарна відповідальність
- •30 Поняття та підстави матеріальної відповідальності сторін трудового договору
- •31. Обмежена матеріальна відповідальність.
- •32. Загальна характеристика повної матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству
- •33. Договори про повну матеріальну відповідальність
- •34. Повна матеріальна відповідальність працівників за майно та інші цінності, одержані працівником під звіт за разовими документами.
- •35. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, завдану роботодавцю в нетверезому стані.
- •36. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, завдану роботодавцю не при виконанні трудових обов’язків.
- •37. Матеріальна відповідальність службових осіб.
- •38. Матеріальна відповідальність керівника
- •39. Правила обчислення розміру шкоди при притягнення працівника до матеріальної відповідальності та порядок її покриття.
- •40. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
- •41. Поняття та види трудових спорів.
- •42. Комісії по трудових спорах: порядок утворення та організація роботи.
- •43. Розгляд індивідуальних трудових спорів в ктс
- •44. Розгляд індивідуальних трудових спорів у суді.
- •45. Поновлення на роботі незаконно звільнених працівників та оплата за вимушений прогул.
- •46. Колективні трудові спори: поняття, види, та сторони.
- •47. Правове регулювання страйку.
4. Режим робочого часу:поняття,види.
Режим робочого часу — це порядок розподілу норми робочого часу протягом відповідного календарного періоду. Елементами режиму робочого часу є: час початку та закінчення роботи; тривалість перерв для відпочинку і харчування; тривалість і порядок чергування змін.
Законодавство визначає порядок запровадження на підприємстві режиму робочого часу, його елементи, а також закріплює гарантії при застосуванні того чи іншого з його видів. Режим робочого часу на підприємстві закріплюється у колективних договорах, правилах внутрішнього трудового розпорядку, графіках змінності чи визначається сторонами при укладенні трудового договору.
Залежно від сфери застосування режими робочого часу поділяються на загальні та спеціальні.
При загальних режимах робочого часу розподіл норми тривалості робочого часу відбувається за тижневий або інший обліковий період. До загальних режимів робочого часу належать: 5-денний робочий тиждень, 6-денний робочий тиждень та сумо-ваний облік робочого часу.
При режимі з денним обліком робочого часу встановлена законом тривалість робочого часу реалізується протягом кожного робочого дня. Норма робочого дня при 5-денному чи 6-денному робочому тижні становить однакову кількість годин. Встановлена законом тижнева норма робочого часу реалізується в рамках кожного календарного тижня з повною кількістю робочих днів.
При режимі, який базується на тижневому обліку робочого часу, тривалість щоденної роботи визначається розпорядком (графіком) і може бути неоднаковою в різні дні тижня.
Найбільш поширеним є п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Виходячи із загальної норми тривалості робочого тижня 40 годин, робочий день може тривати 8 годин щоденно або ж 8 годин 15 хвилин щоденно зі скороченням робочого часу на одну годину напередодні вихідного дня.
На тих підприємствах, в установах і організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження 5-денного робочого тижня є недоцільним, встановлюється 6-денний робочий тиждень з 1 вихідним днем (ст. 52 КЗпП). При 6-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при нормі 40 годин і відповідно 6 годин при нормі 36 годин та 4 години при тижневій нормі 24 години.
5-денний або 6-денний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу та за погодженням з місцевою радою.
На безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і деяких видах робіт, де за умовами виробництва не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом запровадження підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП).
За підсумованого обліку робочого часу норма робочого часу дотримується не щоденно чи щотижневе, а за більш тривалий час — обліковий період (місяць, квартал, сезон, рік). Щоденна чи щотижнева тривалість робочого часу може відхилятись (збільшуватись або зменшуватись) від встановлених законом норм робочого дня чи робочого тижня. Узгодження тривалості робочого часу працівника балансується, як правило, в рамках облікового періоду.
Робота за змінами є різновидом підсумованого обліку робочого часу та запроваджується, коли тривалість виробничого процесу перевищує допустиму для працівника норму тривалості щоденної роботи. В багатозмінному режимі функціонує безперервне виробництво, де технологічні процеси не можуть перериватись При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Стаття 58 КЗпП встановлює, що перехід з однієї зміни в іншу має відбуватись через кожний робочий тиждень в години, визначені графіком змінності.
Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні, включаючи також час перерви для відпочинку та харчування. Мінімальна тривалість щоденного відпочинку між змінами не повинна бути меншою 12 годин. Призначення працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється.