5. Основні елементи податкового механізму.

Правове регулювання обов'язкових податкових платежів визначається як особливостями компетенції органів державної влади і управління по їх встановленню, зміні і скасуванню, так і чітким закріпленням всіх елементів, що характеризують податок як цілісний механізм. Законодавчі акти по окремих податках і зборах відрізняються відносно стабільною, традиційною структурою. Як складові частини її виступають елементи правового механізму податку чи збору.

Система елементів правового механізму податку складається з обов'язкових і факультативних елементів. Обов'язкові елементи включають дві групи.

Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, що формують основне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність якого-небудь з основних елементів правового механізму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним.

До основних елементів правового механізму податку і збору належать: а) платник податку чи збору; б) об'єкт оподаткування; в) ставка податку чи збору.

Додаткові елементи правового механізму податку деталізують особливості конкретного платежу, створюють завершену і повну систему податкового механізму. Слід враховувати, що додаткові елементи так само обов'язкові, як і основні, і не мають факультативного характеру. цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дасть змоги законодавчо закріпити окремий податок чи збір Однак ця сукупність складається з двох підгруп:

Додаткові елементи правового механізму податку, що деталізують основні чи пов'язані з ними (предмет, база, одиниця оподаткування — категорії, що прямо залежать від об'єкта оподаткування);

додаткові елементи правового механізму податку, що мають самостійне значення (податкові пільги, методи, строки і способи сплати податку; бюджет чи фонд, куди надходять податкові платежі).

Таким чином, до додаткових елементів правового механізму податку належать: а) податкові пільги; б) предмет, база, одиниця оподаткування; в) джерело сплати податку; г) методи, строки і способи сплати податку; д) особливості податкового режиму; е) бюджет чи фонд надходження податку (збору); ж) особливості податкової звітності.

6. Усунення від подвійного оподаткування.

Поняття «подвійне оподаткування» (double taxation) означає

оподаткування одного податкового об’єкта в окремого платника тим самим

(або аналогічними) податком за той самий відрізок часу (найчастіше

податковий період). Проблема подвійного оподаткування перебуває на

своєрідному стику категорій об’єкта оподаткування й платника. З одного

боку, виникає досить складна ситуація при визначенні оподатковуваної бази,

тому що її непросто виділити при різноманітті доходів за межами держави й

у його межах. З іншого боку, розмежування платників на резидентів і

нерезидентів вимагає своєрідної системи обліку доходів і відповідно

податкових вилучень. Сума доходу, отримана за кордоном, зараховується у

загальну суму доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні й ураховується

при визначенні розміру податку, який має скласти платник в Україні. При

цьому розмір зарахованих сум не може перевищувати суму податку, що

підлягає сплаті в Україні. У такому випадку обов’язково письмове

підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави про факт

сплати податку й наявності міжнародних договорів про усунення подвійного

оподаткування.

Проблема подвійного оподаткування виникає в декількох випадках:

1) при оподаткуванні доходів, одержуваних резидентами за кордоном. У

даній ситуації дозвіл протиріччя можливо у межах спеціальних міжнародних

угод, відповідно до яких оподаткування відбувається в одній з держав і

регулюється у межах національного законодавства. Суми податків на

прибуток або доходи, отримані за межами території, зараховуються при

сплаті ними податків із прибутку або доходу в Україні; 2) при змішаному

56

порядку сплати податку. Подібна ситуація виникає при оподаткуванні осіб,

які сплачують податок і подають декларацію про доходи в різних місцях;

3) при оподаткуванні частки, прибутку підприємств. Проблема полягає в

тому, що прибуток, що підлягає розподілу, оподатковується податком двічі:

перший раз – при нарахуванні податку на прибуток (дохід) підприємства;

другий – при оподаткуванні дивідендів. Такий механізм підриває стимули до

зростання прибутку або його частини, що розподіляється через дивіденди. У

цьому випадку можливе використання різних ставок для розподіленого й

нерозподіленого прибутку, повне або часткове звільнення від оподаткування

дивідендів або розподіленого прибутку. Використання більше складного

методу припускає частковий залік податку, виплаченого підприємством при

оподаткуванні доходів акціонерів.

Усунення подвійного оподаткування може здійснюватися

односторонньо (зміною національного податкового законодавства) та

двосторонньо чи багатосторонньо (на основі міжнародних угод). Для

усунення подвійного оподаткування використовуються кілька методів:

1. Відрахування – обидві договірні країни оподатковують дохід податком, але

за умови вирівнювання до рівня податку в країні з меншим розміром

податку. 2. Звільнення – означає право на оподаткування певного виду

доходу, що належить одній з договірних сторін. При цьому перераховуються

доходи, оподатковувані в одній країні й звільняють від оподаткування в

іншій. 3. Кредит (зовнішній податковий кредит) – залік сплачених податків за

кордоном у рахунок внутрішніх податкових зобов’язань. 4. Знижка –

розглядається податок, сплачений за кордоном, як видатки, на які

зменшується сума доходів, що підлягають оподаткуванню. Кредит і знижка

досить схожі, хоча між ними існує принципове розходження: кредит зменшує

розмір податку, а знижка зменшує об’єкт оподаткування.