1.3. Поняття iнформацiйного забезпечення iнформацiйних систем

Для органiзацiї iнформацiйної взаємодiї рiзноманiтних iнформацiйних систем мiж собою, а також з рiзними групами користувачiв, данi потрiбно вiдповiдним чином однотипово описати в усiх системах на рiзних рiвнях. Цього досягають створенням інформаційного забезпечення, під яким розуміють сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення i форм існування інформації, яка використовується в iнформацiйнiй системі при її функціонуванні.

Основні принципи створення інформаційного забезпечення: цілісність, вiрогiднiсть, контроль, захист від несанкціонованого доступу , єдність i гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація введення i виведення інформації.

Цiлiснiсть здатність даних задовольняти принцип повного узгодження, точність, доступність i достовірне відображення реального стану об'єкта.

Вимоги до інформаційного забезпечення (ГОСТ 24.104-85 “Автоматизовані системи управлiння. Загальні вимоги”) такі:

1. Iнформацiйне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій IC, які автоматизуються.

2. Для кодування інформації, яка використовується тільки в цій IC, має бути застосовані класифікатори , які є у замовника IC.

3. Для кодування в IC вихідної інформації, яка використовується на вищому рiвнi, мають бути використані класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків.

4. Iнформацiйне забезпечення IC має бути сумісне з iнформацiйним забезпеченням систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних i формами подання інформації, яка отримується i видається інформаційною системою.

5. Форми документів, які створюються інформаційною системою, мають вiдповiдати вимогам стандартів УСД чи нормативно - технічним документам замовника IC.

6. Форми документів i вiдеокадрiв, які вводяться чи коригуються через термінали IC, мають бути погодженні з вiдповiдними технічними характеристиками терміналів.

7. Сукупність iнформацiйних масивів IC має бути організована у вигляді бази даних на машинних носіях.

8. Форми подання вихідної інформації IC мають бути узгоджені із замовником (користувачем) системи.

9. Терміни i скорочення, які застосовуються у вихідних повідомленнях, мають бути загальноприйнятими в цій предметній області й погоджені із замовником системи.

10. У IC мають бути передбачені необхiднi заходи щодо контролю i оновлення даних в iнформацiйних масивах IC, оновлення масивів після відмови будь-яких технічних засобів IC, а також контролю ідентичності однойменної інформації в базах даних.

1.4. Предметна область

1.4.1. Геоінформаційна система

Предметною областю розробки навчальної системи є ГІС. Геоінформаційна система або скорочено ГІС - є похідною баз данних, а скоріше системою керування базами даних ( СКБД ), але з розширеною концепцією яка дозволяє працювати з просторово – розподіленою інформацією та вирішувати задачі, що пов’язані з просторовим аналізом.

Геоінформаці́йна систе́ма — сучасна комп'ютерна технологія, що дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо). Також, під геоінформаційною системою розуміють систему управління просторовими даними та асоційованими з ними атрибутами. Конкретніше, це комп'ютерна система, що забезпечує можливість використання, збереження, редагування, аналізу та відображення географічних даних.

Геоінформаційні технології, ГІС-технології — технологічна основа створення географічних інформаційних систем, що дозволяють реалізувати їхні функціональні можливості.

Інформаційно-обчислювальна система, призначена для фіксації, збереження, модифікації, керування, аналізу і відображення усіх форм географічної інформації. ГІС використовується багатьма дослідниками в галузі вивчення проблем навколишнього середовища, для визначення різних показників на географічній сітці.

ГІС – це система апаратно програмних засобів та алгоритмічних процедур, що зроблена для цифрової підтримки, поповнення, маніпулювання, аналізу, математико-картографічного моделювання та образного відображення темпорально—географічно координованих даних.

Особливості ГІС полягає в наступному:

• візуалізація інформації у вигляді електронних карт.

• автоматична зміна зображеного образу об'єкту в залежності від зміни його характеристик.

• зміна масштабу та деталізація або генералізація картографічної інформації.

Застосування ГІС є ефективним в різноманітних предметних областях, де важливі знання про взаємне розташування та форму об’єктів у просторі (екологія, сільське господарство, управління природними ресурсами, земельні та майнові кадастри, комунікації, містобудування та ландшафтне проектування).

Геграфічно координовані дані- це:

• Географічна широта та довгота ;

• Прямокутні координати X та Y ;

• Поштові адреси ;

• Поштові індекси та інші коди , що ідентифікують попередньо розмежовані участки території ;

• Місцеположення , зафіксоване на карті ;

Гіс будь якої складності та будь-якого рівня в загальному випадку уявляє з себе наступний набір функціональних компонент:

• підсистем збору інформації, база данних (БД);

• підсистема представлення, генерації та обробки картографічних даних ;

• підсистема аналізу даних та інтерфейс користувача .