7. Надання допомоги при переломах та вивихах:

Перелом — це порушення цілісності кістки.

В місці перелому потерпілий відчуває різкий біль, який зростає при намаганні змінити положення, помітна деформація, що викликана зміщенням кісткових уламків, припухлість. Переломи бувають відкриті і закриті. Відкритий перелом супроводжується порушенням шкіряного покрову.

При переломах, вивихах та розтягах необхідно забезпечити нерухомість травмованої частини тіла, особливо при переломах кісток. Для цього треба забезпечити нерухомість у двох суглобах — вище і нижче місця перелому. Правильна іммобілізація зменшує біль і є протишоковим заходом, вона запобігає зміщенню уламків кісток, кінців ран, а також зменшує небезпеку ушкодження кровоносних судин, нервів, м'язів гострими осколками кісток.

При наявності відкритого перелому спочатку треба припинити кровотечу, а потім на рану накласти антисептичну пов'язку.

Перед накладанням шини необхідно створити найбільш зручне (фізіологічне) положення переламаної кінцівки.

Шину доцільно накладати поверх одягу та взуття, а в місцях кісткових виступів під неї треба підкласти м'який матеріал. Не можна накладати шину в тих місцях, де уламки кістки виступають назовні. Шина закріплюється пасками, смугами тканини, бинтами, медичними косинками тощо, але їх не можна занадто туго зав'язувати, щоб не стиснути кровоносні судини, через що може виникнути порушення кровопостачання в зафіксованій кінцівці.

Для закріплення кінцівок у нерухомому стані використовують як спеціальні транспортні шини (дерев'яні, дротяні, пластмасові, надувні), так і імпровізовані, із підручних матеріалів — дошок, палок та інших предметів.

Якщо шини немає, руку можна підвісити на косинці до шиї або на полі піджака.

У тих випадках, коли відсутні всі допоміжні засоби для закріплення поранення нижньої кінцівки, її необхідно прибинтувати до здорової ноги в КІЛЬКОХ МІСЦЯХ.

При переломах хребта у потерпілих часто виникає параліч кінцівок. Закріплення у нерухомому стані хребта повинно проводитися якнайшвидше і дуже ретельно. Для цього використовують дошки, фанеру, щити, двері тощо. Потерпілого прибинтовують спиною до дошки або фанери в ділянці грудної клітки, таза, колінних суглобів та гомілки. При пошкодженні шийного відділу хребта голову потерпілого необхідно також іммобілізувати однією або двома шинами.

Коли травма хребта супроводжується великими пошкодженнями м'яких тканин спини, потерпілого необхідно покласти на носилки на живіт.

При переломах ребер проводиться туге бинтування грудної клітки в період видиху на рівні пошкоджених ребер. Краще для цього використовувати рушник.

При травмі голови можливий перелом черепа і струс мозку. Перша допомога має бути в наступному: потерпілого слід покласти на спину, зафіксувати голову з двох боків м'якими валиками з одягу, накласти тугу пов'язку, при наявності рани — пов'язку стерильну, покласти "холод" і забезпечити спокій до прибуття лікаря.

8. Допомога при опіках

Хімічні опіки виникають у результаті дії на дихальні шляхи, шкіру, слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот (хлористоводневої, сірчаної, азотної, оцтової, карболової тощо) та лугів (їдкого калію, їдкого натру, нашатирного спирту, негашеного вапна), фосфору та деяких солей важких металів (срібла нітрату, цинку хлориду тощо).

За глибиною ураження тканини хімічні опіки діляться на 4 ступеня: І — чітко проявлене почервоніння шкіри, легкий набряк, відчуття болю і печіння, біль в очах, зниження гостроти зору; II — великий набряк, утворення пухирів різної величини і форми, більш вираженими є порушення зору, очі набряклі; III — потемніння тканини або побіління через декілька хвилин або годин, шкіра припухає, виникають різкі болі, порушення зору супроводжується сильним болем в очних яблуках та лобних пазухах; IV — глибоке омертвіння не тільки шкіри, але і підшкірної жирової клітковини, м'язове дрижання і м'язова фібриляція, слизові оболонки синіють.

Якщо одяг потерпілого промочився хімічним сполученням, його необхідно швидко змити водою, а потім обережно розрізати або розірвати і зняти з потерпілого. Після цього механічно очистити шкіру від речовин, що потрапили на неї, енергійно змити речовини струменем холодної води протягом не менш як 10-15 хвилин. Якщо в дихальні шляхи потрапили хімічні речовини, необхідно зробити промивання носа, рота і носоглотки 2 % розчином гідрокарбонату натрію чи 2 % розчином борної кислоти, цими ж розчинами промити очі. При відсутності вказаних речовин потрібно багаторазово промити очі водою.

При попаданні хімічної речовини у шлунок необхідно його промити 2% розчином гідрокарбонату натрію чи 0,05% розчином перманганату калію. Після цього дати всередину 10 — 20 г активованого вугілля, розчиненого у склянці води.

Якщо хімічна речовина, що спричинила опік, невідома або немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'язку. Викликати лікаря.

Термічні опіки виникають внаслідок дії високої температури (полум'я, гарячих рідин, розплавлених металів тощо).

За глибиною і площею ураження опіки діляться на 4 ступеня: І — почервоніння шкіри і її набряк; II — утворення на шкірі пухирів, які наповнені прозорою жовтуватою рідиною; III — утворення некрозу (струпів); IV — обвуглення тканини. При великих опіках виникає шок.

Необхідно швидко винести потерпілого з зони вогню. Якщо на людині горить одяг, його необхідно негайно зняти або накинути на потерпілого що-небудь (покривало, тканину, мішок), щоб припинити доступ повітря до вогню. Полум'я на одязі можна загасити водою, засипати піском, загасити своїм тілом (якщо перекочуватися по землі).

При опіках І ступеня слід промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом -ректифікатом. До обпечених ділянок не можна торкатися руками, не можна проколювати пухирі та обривати шматки одягу, що прилипли до місця опіку, поверхню опіку не можна змазувати або засипати порошками. Обпечену поверхню необхідно накрити чистою марлею або бавовняною тканиною. Якщо у обпеченого з'явилася остуда, його необхідно зігріти. Потерпілому дають тепле пиття, водносольовий розчин. При сильному болю можна дати 100-150 мл вина або горілки. Якщо потерпілий знепритомнів через отруєння чадним газом, необхідно дати йому понюхати нашатирний спирт. У випадку зупинки дихання слід зробити штучну вентиляцію легень. Викликати лікаря.