3.Дії при гасінні палаючого одягу:

Якщо на людині загорівся одяг, то потрібно якомога швидше погасити полум'я, але при цьому не можна збивати полум'я голими руками.

Палаючий одяг необхідно швидко скинути, зірвати або погасити, заливаючи водою, а зимою посипаючи снігом. Можна збити полум'я, катаючись у палаючому одязі по землі, підлозі. На людину у палаючому одязі можна також накинути щільну тканину, ковдру, брезент, який після ліквідації полум'я потрібно зняти, щоб зменшити термічну дію на шкіру людину.

Людину у палаючому одязі не можна накривати з головою, так як це може привести до ураження дихальних шляхів і отруєння токсичними продуктами горіння.

4. Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця

У випадку розладу дихання внаслідок ураження електричним струмом або отруєння необхідно негайно зробити штучну вентиляцію легень. Перед її початком необхідно відновити прохідність дихальних шляхів, так як проходженню повітря в легені можуть заважати западання язика, рідина, чужорідні тіла або зубні протези.

Для відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів необхідно потерпілого покласти на тверду поверхню обличчям догори, розстебнути одяг, що стискує грудну клітку, і, підтримуючи знизу за шию, максимально відкинути голову потерпілого назад, щоб вивести язик, якщо він запав, очистити порожнину рота пальцем.

Якщо після відновлення прохідності дихальних шляхів не з'являться ритмічні дихальні рухи грудної клітки або передньої стінки живота, необхідно негайно приступити до штучної вентиляції легень методом "із рота в рот".

Стати на коліна біля голови потерпілого, однією рукою утримуючи її в максимально закинутому назад положенні, великим пальцем другої руки потрібно відтягнути нижню щелепу. Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих, безпосередньо або через марлю щільно охоплює рот потерпілого своїми губами і робить різкий видих (менш різкий при наданні допомоги дітям). Для запобігання виходу повітря через ніс потерпілого його закривають пальцями руки, яка розміщена біля лоба. Тривалість вдування повітря повинна бути у два рази меншою від часу виходу його з легень потерпілого. Частота вдувань - 12-14 разів на хвилину.

Якщо у потерпілого є ушкодження на обличчі, які заважають здійснювати вдування повітря через його рот, у таких випадках штучну вентиляцію роблять за методом "із рота в ніс".

При цьому методі голова також максимально закидається й утримується однією рукою (яка лежить на тімені потерпілого), другою рукою потрібно трохи підняти нижню щелепу і закрити рот. Той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих і своїми губами щільно охоплює ніс потерпілого — здійснюється вдування. Якщо грудна клітка спадається недостатньо, рот потерпілого під час видиху повітря трохи відкривають, щоб дати можливість повітрю вийти.

Показниками ефективності вентиляції легень є розширення грудної клітки, почервоніння шкіряних покровів і відновлення достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання.

Якщо після 2-3 вдихів потерпілий не почне дихати самостійно (не з'являться ритмічні рухи грудної клітки або передньої стінки живота), необхідно перевірити, чи є у потерпілого ознаки кровообігу. Відсутність дихання є одним із симптомів зупинки кровообігу. Про зупинку серця свідчать розширені зіниці, які не реагують на світло звуженням. Для перевірки цього симптому слід швидко підняти верхні повіки потерпілого. При відсутності кровообігу зіниці будуть широкі і під впливом світла не звузяться.

Іншими ознаками зупинки серця є блідість або синюшність шкірних покривів і слизових оболонок (губ), судоми, які можуть з'явитись у момент втрати свідомості й бути першою помітною для оточуючих ознакою зупинки серця.

Якщо у потерпілого немає ознак кровообігу, необхідно виконати зовнішній масаж серця. Масаж серця завжди необхідно робити одночасно із штучною вентиляцією легень.

Перед масажем серця потерпілого кладуть спиною на тверду основу, звільняють від предметів туалету, які заважають руху тіла, а також оглядають, чи немає перелому ребер, бо їх осколками можна пошкодити легені, печінку, кишки та інші внутрішні органи.

При масажі серця необхідно стати на коліна збоку від потерпілого, покласти руки одна на одну перпендикулярно на поверхню грудної клітки і натискати всім корпусом тіла з частотою 60 разів на хвилину. При цьому необхідно слідкувати, щоб пальці не торкались поверхні грудної клітки.

На грудину слід натискати так, щоб вона зміщувалась у глибину до хребетного стовпа на 4-5 см, а потім швидко відпускати руки. При швидкому відпусканні рук грудна клітка прийме початкове положення і серце знову заповниться кров'ю.

Якщо допомогу надає одна людина, то через кожних п'ятнадцять стискань грудної клітки припиняється масаж серця на одну секунду і в цей час робиться два сильних штучних вдихи за методом "із рота в рот" або "з рота в ніс". Якщо оживлення проводять 2 людини, то одна здійснює штучну вентиляцію легень, а інша - масаж серця. У цьому випадку один вдих супроводжується 5 натискуваннями на грудину.

Через надзвичайно сильний біль, велику втрату крові, утворення в уражених тканинах шкідливих продуктів, що викликають виснаження захисних можливостей організму" У результаті чого виникає порушення кровообігу, дихання, обміну речовин, може статися шок.

Ознаками шоку є блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасна втрата свідомості (непритомність), прискорене дихання і пульс, різке падіння артеріального тиску, а при важкому шоці — наявність блювоти, спраги, попелястого кольору обличчя, посинілих губ, мочок вух.

Якщо виник шок, необхідно надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення. Потім потерпілого необхідно покласти у горизонтальне положення з трохи опущеною головою.

Ні в якому разі потерпілому не можна давати їсти і пити.

Через ушкодження мозку, кровотечу, вплив нервово-емоційних хвилювань, страх, біль, нестачу свіжого повітря і таке інше може статися непритомність.

Ознаками непритомності є поява блідості, нудоти, позиву до блювоти, слабкості, позіхання, підвищеного потовиділення. У цей період пульс стає частішим, артеріальний тиск знижується. У час непритомності пульс сповільнюється до 40-50 ударів за одну хвилину. Основну небезпеку при непритомності являє собою закупорювання дихальних шляхів.

Тому, перш за все, необхідно перевірити у знепритомнілого наявність дихання та вільність дихальних шляхів і, якщо дихання відсутнє, негайно зробити штучне дихання відповідно до пункту 1.9.

Одразу після відновлення дихання необхідно покласти потерпілого у правильне положення.

При можливості треба підстелити під потерпілого пальто або щось інше і вкрити його, щоб зменшити втрату тепла.

Якщо непритомність сталася у результаті падіння або зіткнення і можлива травма хребта, не слід класти потерпілого в правильне положення, за виключенням тих ситуацій, коли трапилася блювота. У цьому випадку намагайтеся не згинати хребет потерпілого.