5. Надання допомоги при пораненні

При пораненні необхідно старанно оглянути рану. Для цього обрізають одяг навколо рани. Потім протирають шкіру навколо рани шматочком марлі або вати, змоченої спиртовим розчином йоду. Чистими руками необхідно розкрити пакет, що призначений для перев'язування, і накласти його на поверхню, що поранена, та швидко забинтувати рану. Бинтування необхідно робити за годинниковою стрілкою з тоншої частини і поступово переходити на більш товстішу (на кінцівках переважно від кисті чи від ступні в напрямку до тулуба).

Для перев'язування можна використовувати чисті хустки, серветки тощо. Класти вату безпосередньо на рану не можна.

Невеличкі порізи та садна можна заклеїти лейкопластиром.

Ні в якому разі не можна обмивати рани водою чи будь-якою лікарською речовиною, засипати порошком і мазати маззю. Забороняється виймати з рани чужорідні тіла та бруд — при цьому можна пошкодити кровоносні судини і викликати ще більшу кровотечу.

Поранення живота дуже небезпечні, тому що можуть супроводжуватися пошкодженням внутрішніх органів. При цьому виникає внутрішня кровотеча, а при розриві кишок в черевну порожнину попадає їх вміст, що спричиняє розвиток важкого захворювання запалення черева.

При будь-яких пораненнях в живіт потерпілому не можна давати пити, їжі, бо це може викликати важкий перитоніт.

Транспортувати потерпілого з пораненням в живіт треба в лежачому положенні з піднесеною верхньою частиною тулуба і зігнутими в колінах ногами.

При пораненнях голови часто виникають травми головного мозку. Потерпілого з таким пораненням треба покласти на рівну поверхню.

6. Надання допомоги при кровотечах

Причини кровотечі — пошкодження цілісності кровоносних судин у результаті механічного або патологічного порушення.

Розрізняють кровотечу артеріальну, венозну і змішану.

При венозній кровотечі темно-червона кров повільно витікає з рани безперервним струмочком.

Венозну кровотечу з ран кінцівок, тулуба та голови зупинити неважко. Для цього достатньо рану, що кровоточить, туго забинтувати. При пораненні кінцівок венозну кровотечу можна зупинити накладенням джгута. Якщо його немає під рукою, можна звести на 5-10 хв. краї рани пальцями, не торкаючись пораненої поверхні. Щоб не було припливу крові до пошкодженої судини, доцільно підняти кінцівку.

Артеріальна кровотеча виникає при порушенні цілісності артерій.

Особливо небезпечна кровотеча із великих артерій: стегнової, підключичної, сонної, плечової, підколінної. Смерть при їх пошкодженні може настати через 3-5 хв. Ознаки кровотечі при пошкодженні артерій — кров яскраво-червоного кольору витікає із рани сильним пульсуючим струмком.

Для припинення зовнішньої артеріальної кровотечі існує чотири основних методи:

• притискання пальцями великих артерій в місцях, де вони проходять близько до поверхні тіла;

• накладання стискальної пов'язки;

• накладання кровоспинного еластичного джгута або закрутки;

• максимальне згинання кінцівки у вище розміщеному суглобі.

У потерпілих, одягнутих у зимовий одяг, притискання артерії повинно проводитись після звільнення пораненої кінцівки від верхнього одягу і білизни.

Після тимчасового припинення артеріальної кровотечі, шляхом пальцевого притискання пальцем великої судини, необхідно накласти гумовий джгут, закрутку або інший засіб.

Джгут може бути імпровізованим — з паска, пояска, тасьми, мотузки, краватки та інших предметів, що є під руками. Джгут накладають на шар марлі або поверх одягу, щоб не защемити шкіру та нерв. Його підводять під кінцівку та розтягують так, щоб тури лежали поряд один з одним, не защемляючи шкіри. Тугішим повинен бути перший тур, другий — з меншим натягом, а інші — з мінімальним, але так, щоб не допустити розслаблення перших турів. Кінці джгута зав'язують вузлом.

При накладенні закрутки із підручного матеріалу роблять петлю та зав'язують кінці тканини міцним вузлом. Діаметр петлі повинен бути в 1,5-2 рази більше діаметра кінцівки у тому місці, де накладають закрутку. Петлю розташовують на кінцівці вузлом догори та за допомогою важеля закручують до зупинки кровотечі з рани. Кінець важеля прив'язують до кінцівки.

Важелями закручування використовуються палички, гілки, металеві стрижні, шматки товстого дроту.

Забороняється використовувати для закрутки тонкі шнурки та мотузки, різні дроти, кабелі, щоб не травмувати м'які тканини.

Після накладання джгута на рану накладають антисептичну пов'язку; для запобігання сповзання джгута і виникнення повторної кровотечі кінцівка фіксується в нерухомому стані (іммобілізується); взимку кінцівку з накладеним джгутом за можливістю утеплюють; термін перетискання кінцівки не повинен перевищувати двох годин в теплу та однієї години в холодну пору року. Через кожні півгодини взимку і годину влітку потрібно на декілька хвилин послаблювати джгут, водночас притискаючи пальцями пошкоджену артерію. Якщо після закінчення максимально можливого терміну перебування джгута немає можливості його зняти, то він повторно накладається дещо вище попереднього місця накладення. Час та хвилини накладання джгута записують в записку, яку підкладають під джгут.

При сильних кровотечах з ран, коли накладання джгута затруднене або неможливе, припинення кровотечі здійснюється шляхом максимального згинання кінцівки в розміщеному вище рани суглобі (при відсутності переломів кісток).

Обов'язково в таких випадках у ямку, що утворюється при згинанні суглоба, покласти ватно-марлевий валик, грудку вати або будь-якої тканини.

У такому положенні ноги або руки необхідно зв'язати або прив'язати до тулуба потерпілого косинкою, шарфом або паском.