Лекція Ливарне виробництво Загальні відомості про ливарне виробництво

 

Теорія й практика технології ливарного виробництва на сучасному етапі дозволяє одержувати вироби з високими експлуатаційними властивостями. Виливка надійно працюють у реактивних двигунах, атомних енергетичних установках і інших машинах відповідального призначення. Смороду використовуються     у виготовленні будівельних конструкцій, металургійних агрегатів, морських суден, деталей побутового встаткування, художніх і ювелірних виробів.

Сучасний стан ливарного виробництва визначається вдосконалюванням традиційних і появою нових способів лиття, що безупинно підвищується рівнем механізації й автоматизації технологічних процесів, спеціалізацією й централізацією виробництва, створенням наукових основ проектування ливарних машин і механізмів.

Найважливішим напрямком підвищення ефективності є поліпшення якості, надійності, точності й шорсткості виливків з максимальним наближенням їх до форми готових виробів шляхом впровадження нових технологічних процесів і поліпшення якості ливарних сплавів, усунення шкідливого впливу на навколишнє середовище й поліпшення розумів праці.

Лиття є найпоширенішим методом формоутворення.

Перевагами лиття є виготовлення заготівель із найбільшими коефіцієнтами використання металу й вагової точності, виготовлення виливків практично необмежених габаритів і маси, одержання заготівель зі сплавів, що не піддаються пластичній деформації й важко оброблюваних різанням (магніти).

Ливарні властивості сплавів

 

Одержання якісних виливків без раковин, тріщин і інших дефектів залежить від ливарних властивостей сплавів, які проявляються при заповненні форми, кристалізації й охолодженні виливків у формі. До основних ливарних властивостей сплавів відносять: рідкоплинність, усадку сплавів, схильність до утворення тріщин, газопоглинання, ліквацію.

Рідкоплинність – здатність розплавленого металу теча по каналах ливарної форми, заповнювати її порожнини й чітко відтворювати контури виливка.

При високої рідкоплинності сплави заповнюють всі елементи ливарної форми.

Рідкоплинність залежить від багатьох факторів: від температурного інтервалу кристалізації, в'язкості й поверхневого натягу розплаву, температури заливання й форми, властивостей форми й т.д.

Чисті метали й сплави, які твердіють при постійній температурі, володіють кращою рідкоплинністю, ніж сплави, що твердіють в інтервалі температур (тверді розчини). Чим вище в'язкість, тім менше рідкоплинність. Зі збільшенням поверхневого натягу рідкоплинність знижується. З підвищенням температури заливання розплавленого металу й форми рідкоплинність поліпшується. Збільшення теплопровідності матеріалу форми знижує рідкоплинність. Так , піщана форма відводить теплоту повільніше, і розплавлений метав заповнює її краще, ніж металеву форму. Наявність неметалічних включень знижує рідкоплинність. Так саме впливає хімічний склад сплаву (зі збільшенням змісту сірки, кисню, хрому рідкоплинність знижується; зі збільшенням змісту фосфору, кремнію, алюмінію, вуглецю рідкоплинність збільшується).

Усадка – властивість металів і сплавів зменшувати обсяг при охолодженні в розплавленому стані, у процесі затвердіння й у затверділому стані при охолодженні до температури навколишнього середовища. Зміна обсягу залежить від хімічного складу сплаву, температури заливання, конфігурації виливка.

Розрізняють об'ємну й лінійну усадку.

У результаті об'ємної усадки з'являються усадочні раковини й усадочна пористість у масивних частинах виливка.

Для попередження утворення усадочних раковин установлюють прибутку - додаткові резервуари з розплавленим металом, а також зовнішні або внутрішні холодильники.

Лінійна усадка визначає розмірну точність отриманих виливків, тому вона враховується при розробці технології лиття й виготовлення модельного оснащення.

Лінійна усадка становить: для сірого чавуну - 0,8...1,3 %; для вуглецевих сталей - 2...2,4 %; для алюмінієвих сплавів - 0,9...1,45 %; для мідних сплавів - 1,4...2,3 %.

Газовбирання – здатність ливарних сплавів у розплавленому стані розчиняти водень, азот, кисень і інші гази. Ступінь розчинності газів залежить від стану сплаву: з підвищенням температури твердого сплаву збільшується незначно; зростає при плавленні; різко підвищується при перегріві розплаву. При затвердінні й наступному охолодженні розчинність газів зменшується, у результаті їхнього виділення у виливку можуть утворитися газові раковини й пори.

Розчинність газів залежить від хімічного складу сплаву, температури заливання, в'язкості сплаву й властивостей ливарної форми.

Ліквація – неоднорідність хімічного складу сплаву в різних частинах виливка. Ліквація утвориться в процесі затвердіння виливка, через різну розчинність окремих компонентів сплаву в його твердій і рідкій фазах. У сталях і чавунах помітно ліквірують сірка, фосфор і вуглець.

Розрізняють ліквацію зональну, коли різні частини виливка мають різний хімічний склад, і дендритну, Коли хімічна неоднорідність спостерігається в шкірному зерні.