Оцінку ступеня нестабільності зовнішнього середовища за шкалою і. Ансоффа
Одним з цікавих методів оцінки зовнішнього середовища, який дає змогу вибрати відповідний йому вид стратегічного управління, є шкала І. Ансоффа.
Рис. Шкала для оцінки рівня нестабільності зовнішнього середовища
При встановленні рівня нестабільності спочатку визначають, які з умов діяльності будуть найменше стабільними найближчими роками (5—7 років). На думку більшості дослідників, такими чинниками для українських організацій є політичні й економічні умови. Згідно з параметрами І. Ансоффа, ці умови можна оцінити на рівні 3,5—4 балів, тобто як несподівані, абсолютно нові, такі, що відбуваються швидше, ніж організації встигають адаптуватися, часто абсолютно непередбачувані, але, напевно, все ж таки при використанні елементів стратегічного управління їх можна оцінити як частково передбачувані за слабкими сигналами.
І. Ансофф виділяє такі види стратегічного управління, що використовуються залежно від ступеня нестабільності зовнішнього середовища:
• управління на основі екстраполяції тенденцій (довгострокове планування), що застосовується в умовах порівняно невисокого ступеня нестабільності (оцінка нестабільності — 2,5—3,0);
• управління на основі передбачення змін (стратегічне планування, вибір стратегічних позицій), що застосовується за середніх значень ступеня нестабільності (оцінка — 3,0—3,5);
• управління на основі гнучких експертних рішень (ранжування стратегічних завдань; управління за слабкими сигналами; управління в умовах стратегічних несподіванок), що застосовується для умов істотної нестабільності зовнішнього середовища (оцінка вище 3,5).
І. Ансофф згрупував основні підходи до стратегічного управління залежно від акценту на ті або інші елементи, що входять до складу стратегічного управління. Він докладно охарактеризував такі варіанти:
«управління на основі ранжування стратегічних задач»;
«управління стратегічними можливостями»;
«управління за допомогою вибору стратегічних позицій»;
«управління «за слабкими сигналами»;
«управління в умовах стратегічних несподіванок».
Оцінка конкурентного середовища в галузі
Конкурентне середовище підприємства - це суб'єкти конкурентної боротьби (конкуренти) і їх дії із забезпечення власних інтересів, в результаті чого формуються певні умови діяльності підприємства.
У кожній галузі формується власне конкурентне середовище. Саме тому підприємство повинно правильно оцінити його конкурентів та їх інтереси, галузь (або галузі), в якій воно функціонує, щоб виробити найбільш ефективні конкурентні стратегії, які б забезпечували його високу конкурентоздатність та конкурентостійкість.
Аналіз галузі і конкурентного середовища в ній слід проводити в певній послідовності.Етапи аналізу галузі:
Відбір і розрахунок основних економічних показників (параметрів), які найбільш повно характеризують галузь
Визначення конкурентних сил, що діють у галузі і їх впливу на ситуацію, проведення конкурентного аналізу.
Виявлення чинників, рушійних сил, які викликають зміни в структурі конкурентних сил у галузі.
Визначення підприємств, які мають найсильніші і найслабкіші конкурентні позиції у галузі.
Прогнозування найбільш імовірних кроків стратегічних конкурентів.
Визначення ключових факторів успіху підприємства (КФУ) у конкурентній боротьбі.
Прийняття остаточного рішення щодо прибутковості і привабливості галузі (заключний етап).
Модель оцінки зовнішнього середовища представлена наступними етапами.
I етап — структурування зовнішнього середовища підприємства, визначення найбільш вагомих елементів (факторів), що потребують дослідження.
II етап — визначення «критичних точок» та меж аналізу зовнішнього середовища.
ІІІ етап — збір інформації, необхідної для проведення дослідження.
ІV етап — визначення методичного інструментарію дослідження.
V етап — проведення .дослідження та узагальнення отриманих висновків.
Навряд чи потрібно доводити, що вплив на зовнішнє середовище означає і не передбачає зміну макроекономічної ситуації в країні. Він спрямований, в першу чергу, на формування середовища безпосереднього оточення підприємства — споживачів, постачальників, конкурентів, регіональних та місцевих органів влади. Форми і методи такого впливу можуть бути різноманітними — реклама, вибір партнера з бізнесу і умов співпраці з ними, цінова політика, методи конкурентної боротьби і способи захисту власних економічних інтересів, наприклад, шляхом залучення засобів масової інформації.