Глава 13. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин.

1. Сутність заснування і діяльності МОП.

2. Особливості на напрямки діяльності МОП.

3. Конвенції та рекомендації МОП в системі захисту прав працівників.

4. Роль МОП у розробці програм зайнятості і вирішенні проблем зайнятості.

13.5. Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин.

13.5.1. Глобалізація й сучасні моделі регулювання соціально-трудових відносин.

13.5.2. Регулювання соціально-трудових відносин на прикладі інших держав.

13.6. Практичний блок.

1. Сутність заснування і діяльності моп.

Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) — спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У XX столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

Міжнародна Організація Праці — це спеціалізоване агентство ООН, що займається поширенням соціальної справедливості і міжнародно визнаних людських і трудових прав.

Міжнародна Організація Праці заснована в 1919 р. в Парижі 13-ю статтею Версальського договору. Після закінчення першої світової війни в січні 1919 року в Парижі зібралась конференція країн, що перемогли у війні, щоб підготувати проект мирного договору з Німеччиною. Поряд з розподілом здобичі — поділом німецьких колоній в Африці і господарюванні в Саарському вугільному басейні — країни, що перемогли у війні, на першому ж пленарному засіданні конференції створили комісію з питань міжнародного трудового законодавства. Така «зацікавленість» капіталістичних держав пояснюється тим, що перша світова війна призвела до зубожіння народів і надзвичайно загострила протиріччя. Революція в Росії 1917 року показала можливість створення держави без капіталістів. Під безпосереднім впливом цієї революції сталися революції в Німеччині. Угорщині, Фінляндії. В багатьох країнах були створені комуністичні та робітничі партії У таких умовах, намагаючись зміцнити своє панування і призупинити революційні виступи трудящих, світова буржуазія вирішила застосувати політику дрібних поступок і провести деякі реформи. Тому й була створена комісія з питань міжнародного трудового законодавства. До складу комісії по міжнародному трудовому законодавству увійшли по два представники від США, Англії, Франції Італії, Японії та Бельгії і по одному представнику від Куби, Польщі та Чехословаччини. В її роботі брали участь лідери деяких профспілок. Комісія вивчила можливість спільних дій держав з питань праці, розробила проект статуту нової міжнародної організації. Цей статут з деякими змінами ввійшов до Версальського мирного договору, а сам день підписання договору — 28 червня 1919 року одночасно став і днем створення Міжнародної Організації Праці (МОП). На перших порах членами Міжнародної Організації Праці стали 44 держави: перші 31 член Ліги Націй, тобто країни-переможці в першій світовій війні, які підписали Версальський мирний договір, та 13 держав, що були запрошені приєднатися до статутів Ліги Націй і Міжнародної Організації Праці. В 1954 році членами Міжнародної Організації Праці стали Радянський Союз, Українська Радянська Соціалістична Республіка і Білоруська Радянська Соціалістична Республіка. Відповідно до статей 3 та 4 Статуту МОП кожна держава-член Організації Об'єднаних Націй може бути членом Міжнародної Організації Праці. Для цього необхідно лише оповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці про прийняття зобов'язань, що випливають із статуту. Відповідно до пункту 1 статті 3 Статуту кожна країна в МОП представлена чотирма делегатами: два делегати від уряду, один — від підприємців і один — від трудящих. Кожний з чотирьох делегатів має право голосувати індивідуально по кожному питанню, що розглядається Міжнародною Організацією Праці.

В роботі МОП беруть участь представники роботодавців, організацій трудящих та представники урядових структур. У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. У 1969 р. з нагоди з 50-ї річниці МОП була присуджена Нобелівська премія миру.

Сьогодні членами МОП є 175 країни.

МОП приймає різні конвенції і розробляє рекомендації, а також встановлює міжнародні стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці й здоров'я. Безпосередньо впливають на розв'язання цих проблем широкомасштабні програми досліджень, які здійснює МОП, а також міжнародне технічне співробітництво.

МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією. Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.

Структура Міжнародної Організації Праці:

Міжнародна Організація Праці складається з трьох основних органів.

Вищим органом організації є Генеральна конференція або Міжнародна конференція праці. Головним змістом роботи конференції є розробка і прийняття Конвенцій і Рекомендацій по праці. Міжнародна конференція праці — генеральна асамблея, котра щорічно проводить свої сесії в Женеві, — забезпечує світовий форум для обговорення соціальних питань і питань трудових відносин. У її роботі беруть участь делегації з чотирьох членів, з кожної з 175 країн — членів МОП.

Виконавчим органом Міжнародної Організації Праці є Адміністративна Рада. Вона проводить свої засідання три рази в рік у Женеві. До її складу входять 56 членів: 28 представляють уряди, 14 — представники підприємців і 14 — представники трудящих. Із 28 представників урядів 10 призначаються урядами найбільш важливих в промисловому відношенні країн. До їх числа входять Бразилія, Індія, КНР, США, Німеччина, Франція, Росія, Японія. Постійним секретаріатом Міжнародної Організації Праці є Міжнародне бюро праці на чолі з Генеральним директором, який призначається Адміністративною Радою. Генеральний директор, в свою чергу, призначає персонал секретаріату з осіб різних національностей, громадян різних держав. Крім основних органів в склад Міжнародної Організації Праці входить ряд постійних і тимчасових комітетів і комісій. До них відносяться, наприклад, промислові комітети, що створені для вивчення умов праці в різних галузях промисловості, комітет по свободі об'єднань, комітет експертів по застосуванню конвенцій і рекомендацій, кореспондентські комітети та інші.

Міжнародне бюро праці в Женеві виконує функції постійного секретаріату МОП. Бюро займається підготовкою документів і доповідей, котрі використовуються під час конференцій та засідань Організації. Бюро має у своєму складі департамент, що відповідає за всі питання, що стосуються міжнародних стандартів праці, а також департаменти, що відповідають за діяльність працедавців та робітників.