23. Порядок відшкодування нанесеної шкоди.

Законодавство про матеріальну відповідальність надає працівнику, який завдав шкоду, можливість добровільно відшкодувати збитки повністю або частково. Це відшкодування працівник може здійснити шляхом внесення певної грошової суми в касу підприємства або відшкодувати збитки в натурі. Для останнього необхідна згода власника або уповноваженого ним органу. Відшкодовуючи шкоду в натурі, працівник може передати власнику або уповноваженому ним органу рівноцінне майно на заміну втраченого або відремонтувати пошкоджене.

Якщо працівник добровільно не відшкодував завданих збитків, законодавством передбачений примусовий порядок відшкодування шкоди шляхом утримання суми збитків із заробітної плати працівника за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника підприємства або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати. Керівниками підприємств та їх заступниками покриття шкоди в межах середньої місячної заробітної плати може здійснюватись за розпорядженням вищого в порядку підлеглості органу.

Розпорядження власника підприємства або уповноваженого ним органу, а також вищого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Ці сім днів надаються для того, щоб в разі незгоди з відрахуванням або його розміром працівник міг оскаржити це розпорядження до органу по трудових спорах: в комісію по трудових спорах, а в разі її відсутності — до районного (міського) суду. Шкода може перевищувати й середню місячну заробітну плату, але відповідно до законодавства працівник може нести відповідальність тільки в межах свого середнього місячного заробітку.

У випадках, коли розмір шкоди перевищує середню місячну заробітну плату, її відшкодування провадиться шляхом заявлення позову до районного (міського) суду.

24. Порядок звільнення з роботи.

Підстави припинення трудового договору:

1. Угода сторін.

2. Закінчення строку дії договору.

3. Призов до лав збройних сил (альтернативна служба).

4. Переведення на іншу роботу.

5. Відмова від переведення на іншу роботу.

6. За ініціативою працівника або власника.

7. Якщо працівник засуджений до покарання, яке не дозволяє йому продовжувати роботу і якщо вирок вступає в законну силу.

Підстави розірвання трудового договору за ініціативою власника:

1. Зміна в організації виробництва і праці або скорочення чисельності працівників.

2. В разі невідповідності працівника даній роботі за станом здоров’я або недостатній кваліфікації.

3. У разі відсутності працівника протягом чотирьох місяців підряд за непрацездатністю у випадку хвороби.

25. Поняття охорони праці за трудовим правом.

Охорона праці як інститут трудового права є сукупністю правових норм, що регулюють відносини з охорони життя, здоров’я та працездатності шляхом встановлення безпечних і нешкідливих умов праці.

Працівники мають право на безпечні та нешкідливі умови парці та охорону здоров’я в процесі професійної діяльності. Роботодавець зобов’язаний створити у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Цей обов’язок роботодавця є комплексом зобов’язань, встановлених чинним законодавством, колективними та трудовими договорами і угодами.