Розділ 2 Сучасний стан та напрямки оптимізації бюджету домогосподарств в україні в 2009-2011 рр.

2.1. Аналіз бюджету домогосподарств в Україні в 2009 – 2011 рр.

Значний інтерес становить аналіз сімейного доходу, у структурі якого прийнято виділяти чотири основних джерела: заробітну плату, соціальні трансферти, доходи від господарської діяльності та доходи від власності.

Наприклад, частка соціальних трансфертів у структурі сімейного доходу у динаміці істотно збільшилася, що, безумовно, свідчить про позитивний розвиток сфери соціального захисту населення, але посилює у психології людей небажання працювати, формує психологію утриманців держави. Частка доходів від господарської діяльності сім'ї є невисокою (від 4,6% до 6,9%) і засвідчує, що їх вагома частина перебуває "в тіні". Заяви політичних діячів про зростання в останні роки економіки нашої країни та заробітної плати не є об'єктивним доказом поліпшення життя українських громадян. Темпи зростання реальної заробітної плати та пенсії не встигають за темпами зростання споживчих цін.

За даними члена-кореспондента УААН Б. Пасхавера, за 3 роки (2009-2011) середньорічні темпи зростання споживчих цін утричі перевищували темпи підвищення номінальних доходів населення, які у 2008 р. становили лише 29%, а в 2011 р. - 60% рівня 2008 р. [17]. Це підтверджується аналізом структури витрат сім'ї. Так, частка витрат на придбання товарів і оплату послуг виросла з 70,3% у 2009 р. до 87,9% у 2010 р., а в 2011 р. сягнула 83,7%, що свідчить про низький рівень добробуту. У 2011 р. за субсидіями на оплату житлово-комунальних послуг звернулося 80,4% сімей [18].

До 56-59% витрат сім'ї припадає на продукти харчування. У 2011 р. вартість набору продуктів харчування, який відповідає фізіологічним нормам, на 1 людину віком, старшим від 18 років, становила в середньому 368,4 грн. на місяць, тоді як середня заробітна плата у деяких регіонах України не перевищувала 268,3 грн., а в сільському господарстві - 135,8 грн. Інакше кажучи, у той період заробітної плати не вистачало навіть на забезпечення потреб в основних продуктах харчування, що не відповідає умовам виживання людини як біологічної та соціальної істоти і є, по суті, порушенням Декларації прав людини (ООН, 1948 р.) і ст. 48 Конституції України.

З 2009 по 2011 р. майже удвічі скоротилося споживання на душу населення м'яса і м'ясопродуктів, риби, яєць, плодів та ягід. Навіть далеко не всі вагітні включають до свого раціону м'ясопродукти, печінку й рибу, що негативно впливає на здоров'я не тільки майбутніх матерів, але й майбутніх дітей (включаючи їх інтелектуальний розвиток).

У 2011 р. на споживчому ринку ціни на продовольчі товари зросли на 10,7%. Найбільшим було зростання цін на рибу, м'ясо, ковбасні вироби, молочну продукцію, цукор. Це значно вплинуло на загальне зростання споживчих цін, оскільки продовольчі товари мають найбільшу (56,6%) питому вагу у структурі грошових споживчих витрат населення. За даними Б.Пасхавера, у 2011 р. на придбання набору продуктів, необхідного для повноцінного харчування, треба було витратити майже 70% усього доходу, що свідчить про бідність.

Добовий раціон понад 1 млн. громадян є нижчим від 2000 ккал, що означає хронічне недоїдання.

В Україні 25% населення живуть в умовах, гірших від рівня бідності, який у 2010 р. навіть дещо підвищився порівняно з 2005 р. (відповідно, 27,3% і 26%).

За даними Б. Пасхавера, у 2010 р. до зони, де рівень життя був нижчим від межі бідності, потрапило 28% населення України, а до зони, де рівень життя був нижчим від межі крайньої бідності, - 15%. [19]

Кількісним виміром впливу економічного фактора на здоров'я населення є середня тривалість майбутнього життя, яка в Україні за останні роки відчутно знизилася: з 70,7 року в 1989-1990 рр. до 67,9 року - в 1999-2000 рр. [16].

Глибока економічна криза зумовила істотне зниження індексу розвитку людини (рівень освіченості, дохід на душу населення, середня тривалість майбутнього життя), що спричинило тривале звужене відтворення населення і трудових ресурсів з дуже тривожною перспективою для держави та її первинного осередку - сім'ї.

Структура доходів сімейного бюджету залежить від характеру суспільних відносин у країні та рівня розвитку продуктивних сил. Для ринкової економіки специфічним є те, що в доходах сім’ї підвищується роль доходів від власності та індивідуальної трудової діяльності.

Сукупний сімейний дохід не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто вартості (грошової оцінки) набору товарів і послуг, розрахований на основі наукових нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами. Кризовий стан економіки України, на жаль, поки що не дозволяє підтримувати відповідний науково обґрунтований рівень прожиткового мінімуму для значної частини населення, особливо соціально вразливих прошарків — багатодітних сімей, інвалідів, основної маси пенсіонерів і безробітних. Ці люди неспроможні без допомоги держави забезпечувати хоча б мінімальні свої потреби, тому категорія наших співвітчизників, які знаходяться за межею бідності, надзвичайно численна.

При аналізі доходів бюджету сім’ї принципово важливо врахувати не просто номінальний їх розмір, а реальну купівельну спроможність, що залежить від рівня цін на товари, послуги та динаміки інфляційних процесів у тій чи іншій країні.

Одночасно слід розуміти, що чисельність і склад сім’ї, співвідношення між працюючими і непрацюючими у реальному житті надзвичайно різноманітні. Це позначається як на обсязі, так і на структурі доходів. Середні цифри не взмозі врахувати цю різноманітність (тут особливо часто виходить як у тому анекдоті: пан сам з’їв курку, але разом зі слугою вони з’їли по півкурки). Однак середні величини мають позитивну властивість: дають можливість виявити типову ситуацію і визначити головні тенденції її розвитку. У нашому випадку — це тенденції формування та використання сімейних доходів. На цьому й базується їх широке застосування при аналізі цих доходів.

Так, за даними Держкомстату України, сукупний середній дохід на сім’ю в  2011р. становив понад 3,8 тис. грн. (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

СТРУКТУРА СУКУПНОГО ДОХОДУ СІМ’Ї В УКРАЇНІ ЗА 2011 р.

Джерела доходу у середньому на сім’ю за рік	Усі сім’ї незалежно від місця проживання
	грн.	%
Сукупний дохід,	3804,9	100
в тому числі:
трудові доходи	1679,3	44,1
пенсії, стипендії, різні допомоги і т. ін.	375,8	9,9
доходи від особистого підсобного господарства	1046,9	27,5
доходи з інших джерел	702,9	18,5

Трудові доходи (зарплата в усіх її різновидах і формах) дорівнювали понад 2/5 цієї суми. Для сільських домогосподарств основним джерелом доходів був дохід від особистого підсобного господарства (понад 50 %). Отже, питома вага трудових доходів сім’ї в їх загальному обсязі виявляється не досить високою. Це свідчить про те, що заробітна плата втратила своє значення як основне джерело засобів для забезпечення життєдіяльності населення України. Для реалізації отриманих домогосподарствами доходів в умовах ринкової економіки необхідна наявність на споживчому ринку достатньої кількості та відповідного асортименту товарів і послуг за доступними для масового споживача цінами. Це одна з найважливіших умов макроекономічної ринкової рівноваги.

Отримання сімейних доходів, якими б великими вони не були, з точки зору теоретичного економічного аналізу не слід абсолютизувати як самоціль, адже це лише засіб задоволення потреб людини. Із зростанням доходів не тільки повніше задовольняються потреби сім’ї, а й змінюється структура системи надання переваг в їх використанні. У цьому виявляється одна з форм закону зростання потреб та їх ускладнення. Відповідно змінюється і структура витрат сім’ї.

Сімейні доходи використовуються за різними напрямами. Основні серед них такі: на харчування; придбання товарів широкого вжитку (одяг, взуття) і довгострокового користування (меблі, холодильники, телевізори, комп’ютери, автомобілі тощо); оплату соціально-культурних і комунально-побутових послуг; сплату податків і різних платежів; заощадження та нагромадження; інші, часто непередбачені витрати.

Щодо зміни структури витрат із сімейного бюджету можна виявити кілька тенденцій. Перш за все це скорочення у доходах питом ої ваги коштів, що йдуть на харчування сім’ї. В цілому така тенденція прогресивна і свідчить про зростання рівня та якості життя населення. Вона характерна для всіх країн з динамічним розвитком економіки. Пояснюється це тим, що витрати на харчування — необхідна основа існування кожної людини. Видатки на нього, за всієї їх пріоритетності, визначаються традиційними сімейними потребами і менш за все піддаються скороченню. Тобто ці видатки більш-менш стабільні порівняно з іншими їх видами.

Позитивними є й тенденції зростання витрат із сімейного бюджету на соціально-культурні потреби, збільшення заощаджень та нагромаджень, які спрямовуються для поліпшення добробуту членів сім’ї, організацію власного бізнесу тощо.

Щодо згаданих загальних прогресивних тенденцій, характерних для використання бюджету домогосподарств у розвинутих країнах, то в Україні вони не проявлялися. Це очевидно зі структури використання сукупного доходу сім ї, представленої у табл. 2.2

Таблиця 2.2

СТРУКТУРА ВИКОРИСТАННЯ СУКУПНОГОДОХОДУ СІМ’Ї В УКРАЇНІ ЗА 2011 р.

Напрями використання доходу в середньому на сім’ю за рік	Усі сім’ї незалежно від місця проживання
	грн.	%
Увесь використаний сукупний дохід,	3804,9	100
в тому числі на:
харчування (з урахуванням алкогольних напоїв)	2192,6	57,7
непродовольчі товари	631,7	16,6
оплату послуг	481,1	12,6
в т. ч. на оплату житла і комунальних послуг податки, збори, платежі втрати інші втрати нагромадження	265,9 163,5 12,4 288,5 35,1	7,0 4,3 0,3 7,6 0,9

Так, досить високою була питома вага витрат сімей на харчування (близько 3/5) і мізерними — нагромадження коштів (менше 1 %). Більше того, незважаючи на те, що частка витрат коштів з бюджету сім’ї на харчування в середньому була надзвичайно високою, споживання цих продуктів на душу населення в 1997 р. істотно зменшилось порівняно з 1990 р.: м’яса і м’ясопродуктів — на 49 %, молока — 44, яєць — 45, цукру — 39, риби і рибопродуктів — на 71,5 %. Відчутно знизилось споживання населенням й інших основних продуктів харчування: хліба, овочів, фруктів тощо. У цей період і відбулося суттєве зниження рівня добробуту сімей.

Добробут населення формується під впливом різних факторів, які іноді діють у різноманітних, навіть протилежних напрямах. Чим більше в домогосподарстві праце-здатних осіб, чим вищою є їх освіта, кваліфікація, тим краще вони працюють або займаються підприємницькою діяльністю, тим більшим буде сукупний дохід сім’ї. І навпаки, переважання в сім’ї непрацездатних осіб, утриманців, пенсіонерів з малою пенсією зменшує сукупний і середньодушовий дохід. Як правило, додаткові джерела добробуту для наших сімей — малі пенсії, стипендії, допомоги різного призначення та субсидії — не є вирішальними.

Не сприяє зростанню добробуту і масова втрата роботи працездатними членами сім’ї, тобто безробіття, яке в Україні за останні роки безперервно збільшується. Знижується добробут українських сімей і зростають податки на доходи, нерухомість, а також збільшуються різні збори, платежі, особливо перманентне підвищення плати за комунально-побутові послуги.

Суттєвим фактором негативного впливу на добробут сімей залишається інфляція, яка без компенсаторських заходів з боку держави є хронічною для економіки України. Тож, соціальна політика уряду має бути спрямованою на реальне стримання інфляції, стабілізацію курсу гривні, скорочення безробіття та своєчасне розрахування з боргами по виплаті зарплати і пенсій, оптимізацію податків й інших платежів.

Країна ніколи не буде багатою, якщо в ній основна маса населення зубожіла. Навпаки, зростання доходів домогосподарств сприятиме і зростанню споживчого попиту, пожвавленню економічної кон’юнктури, поступальному розвитку суспільства.