- •1.1.Числові розв’язки системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Правило Крамера.
- •2.1..Мінор матриці. Алгебраїчне доповнення до елеметна . Вираз для визначення матриці через його доповнення.
- •2.2. Диференціальне рівняння для коливних процесів в акустині, електродинаміці та для встановлених процесів (на прикладі поля електричного поля).
- •5.1.Складання математичної таблиці для значень функції . Реалізація методу складання математичної таблиці для значень функції в середовищі Mathcad, Matlab, Maple, Exel.
- •6.1.Метод січних (хорд) розв’язку (знаходження коренів) нелінійних рівнянь. Метод простих ітерацій. Приклад.
- •6.2..Метод сіток для рівнянь диференціального рівняння в частинних похідних параболічного типу (на прикладі рівняння теплопровідності).
- •2.Поняття про числові методи математичної статистики.
- •9.1.Метод половинного ділення в задачі уточнення кореня нелінійного рівняння. Абсолютна похибка методу.
- •9.2.Початкові та граничні умови для рівнянь в частинних похідних (на прикладі рівняння теплопровідності).
- •8.1.Формула ейлера та її розв’язок з розкладами в ряди функцій sinx та cjsx.
- •8.2.Використання в задачах диференціювання інтерполяційних многочленів.
- •1.Визначник (детермінант) матриці, алгоритм його обчислення.
- •11.2.Побудова диференціального рівняння для математичного маятника та для маятника поперечних коливань.
- •12.1.Предмет «Чисельні методи», його роль в сучасній науці.
- •13.2.Сплайн-інтерполяції. Поліноміальний сплайн.
- •14.1.РядМаклорена для функцій sinx та cosx.
- •15.1.Основні задачі числових методів алгебри.
- •16.1.Постановка задачі та етапи числових методів розв’язку нелінійних рівнянь (знаходження коренів нелінійних рівнянь).
- •16.2.Різницевий метод розв’язку крайової задачі для лінійного звичайного диференціального рівняння другого порядку.
- •17.1.Метод Гауса розв’язків системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Реалізація методів знаходження розв’язків системи лінійних алгебраїчних рівнянь в середовищі Mathcad, Matlab, Maple, Exel.
- •18.1.РядМаклорена для функції однієї змінної. Приклад розкладу в ряд для функції .
- •19.1.Знаходження коренів функції багатьох змінних: градієнтний метод.
- •19.2.Метод сіток для рівнянь диференціального рівняння в частинних похідних еліптичного типу (на прикладі рівняння двох змінних).
- •20.1.Способи відділення коренів нелінійних рівнянь.
- •21.1.Реалізація методів лінійної алгебри в середовищі Mathcad, Matlab, Maple, Exel.
- •23.1.Реалізація методів знаходження коренів функцій однієї і багатьох змінних в середовищі Mathcad, Matlab, Maple, Exel.
- •22.1.Метод Ньютона розв’язку (знаходження коренів) нелінійних рівнянь. Спрощений метод Ньютона.
- •22.2.Наближені методи розв’язку крайових задач: метод коллокацій, метод найменших квадратів.
- •26.1.Чисельний метод знаходження числа пі.
- •26.2.Поліномний кубічний сплайн. Похибка наближення поліноміальними сплайнами.
- •24.1.Ряд Тейлора для функції однієї змінної на основі її ряду Тейлора. Приклад.
- •24.2.Постановка задачі чисельного інтегрування функцій. Квадратурні формули прямокутників, трапецій, Симсона. Похибки чисельного інтегрування.
- •1 1.Числові розв’язки системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Правило Крамера.
- •2.Класифікація диференціальних рівнянь в частинних похідних.
- •2 1.Мінор матриці. Алгебраїчне доповнення до елеметна . Вираз для визначення матриці через його доповнення.
1.Визначник (детермінант) матриці, алгоритм його обчислення.
Теорема. Визначник матриці дорівнює сумі добутків елементів будь-якого рядка (стовпця) цієї матриці на їх алгебраїчні доповнення.
Визначник можна обчислити за допомогою елементарних перетворень привести матрицю до трикутного виду, а потім перемножити елементи, які стоять на головній діагоналі,
Властивість
Визначник не змінюється при транспортуванні.
Якщо один із рядків визначника складається з нулів, то такий визначник дорівнює нулю.
Якщо поміняти місцями будь-які два рядки визначника, то йго знак змінюється на протилежний.
Визначник, який має два однакові рядки, дорівнює нулю.
Якщо елементи будь-якого рядка визначника помножити на стале число С, то і визначник помножиться на С.
Визначник, який має два пропорційні рядки, дорівнює нулю.
Якщо всі елементи будь якого рядка визначника можна подати у вигляді суми двох доданків, то визначник бкде дорівнювати сумі двох визначників, у яких елементами цього рядка будуть відповідно перший доданок в першому визначнику і другий доданок в другому визначнику.
Визначник не змінюється, якщо до елементів будь-якого рядка додати відповідні елементи будь-якого іншого рядка, попередньо помножені не деяке число.
2.Вивід диференціального рівняння теплопровідності.
Розглянемо однорідний стержень довжини l. Будемо вважати, що бічна сторона стержня теплопроникна та що в усіх точках поперечного січення стержня температура однакова. Дослідимо процес розповсюдження тепла в стержні.
Розмістимо вісь 0Х так, що один кінець стержня буде співпадати з точкою х=0, а другий – з точкою х=l (див. рис.). Нехай u(x,t) – температура в січній стержня з абсцисой х в момент t. Дослідним шляхом визначимо, що швидкість розповсюдження тепла пролягаючого через січну з абсцисой х за одиницю часу, визначається формулою
(1)
розглянем елемент стержня, заключений між січними з абсцисами х1 і х2 (х2-х1=х). Кількість тепла, що пройшло через січну з абсцисою х1 за час t, буде рівно
(2)
те ж саме для січної з абсцисою х2
(3)
Прилив тепла Q1-Q2 в елемент стержня за час t буде рівний:
(4)
(Ми
використали теорему Лагранжа до рівності
).
Цей прилив тепла за час t пішов на підвищення температури елемента стержня на величину U:
Q1-Q2=cqxSU
(5)
де с – теплоємність речовини стержня, q – щільність речовини стержня (qxS – маса елемента стержня).
Прирівнюючи вирази (4) і (5) одної і тої ж кількості тепла Q1-Q2, вийде:
або
.
Позначаючи k/cq=a2, ми одержуєм:
(6)
Це і є рівняння теплопровідності в однорідному стержні.
Щоб рішення рівняння (6) було повністю визначено, функція u(x,t) має задовільняти крайові умови. Крайові умови для рішення рівняння (6) можуть бути різні. Умови, які відповідають так званій першій крайовій задачі для 0tT, слідуючі:
u(x,t)=(x) (7)
u(x,t)=1(t) (8)
u(x,t)=2(t) (9)
Фізичні умови (7) (початкові умови) відповідають тому, що при t=0 в різних січних стержня задана температура, рівна (х). Умови (8) і (9) (граничні умови) відповідають тому, що на кінцях стержня при х=0 і при х=l підтримується температура, рівна 1(t) і 2(t) відповідно.
11
11.1.Матриця. Основні види матриць. Транспонована матриця, рівні матриці. Основні дії над матрицями.
Означення: Матрицею називається прямокутна таблиця чисел, яка має m рядків і n стовпчиків. Їх позначають великими літерами A,B,C
Типи матрець:
1.Квадратна матриця, в якої елементи головної діагоналі дорівнюють одиниці, а всі інші нулю називається одиничною матрецею.
2.Якщо всі елементи матриці, що знаходяться по один бік від головної діагоналі, дорівнюють нулю, то матриця назівається трикутною.
3.Якщо візначник відмінний від нуля, то матриця називається неособливою або невиродженою.
4.Якщо визначник дорівнює нулю, то матриця особліва або вироджена.
5. Матрицю розміром усі елементи якої нулі, звуть нульовою матрицею
6. Матрицю розміром 1-n звуть матрицею-рядком (рядком) завдовжки n
7. Матрицю розміром m-1 звуть матрицею-стовпцем (стовпцем) заввишки m
Дії над матрицями.
Сумою матрець одного порядку і називається матриця C=A+B; будь-який елемент, який дорівнює сумі відповідних елементів матриць A і B: .
Добуток матриці на деяке число a називається така матриця С , кожен елемент якої одержується множенням відповідних елементів матриці A на a,
Суми матрець і добутку матрець виконуються рівності:
A+B=B+A; 2. aA=Aa 3. a(A+B)=aA+aB 4. (a+b)A=aA+bA 5. a(bA)=(ab)A
Матриця А* називається транспонованою до матриці А , якщо стовпці матриці А являються рядками матриці А*
