1. Шліфування алмазів.

Вибір напрямку м’якого шліфування. Шліфування площадки. Виведення рундисту. Обробка граней низу і утворення шипа.

Напрямок шліфування площадки напівфабрикату вибирають так. Після розпилювання на кристалі алмаза залишаються сліди – риски від розпилювання диску. Крізь площадку напівфабрикату розглядають ребра і грані кристала алмаза. Риски на площадці розміщуються паралельно двом ребрам і перпендикулярно до 2-х ін. Ці три елементи напівфабрикату грані, ребра, риски в подальшому служать для орієнтування кристала алмаза на диску під час вибирання напрямку м’якого шліфування. Напрямок м'якого шліфування – це таке розміщення напівфабрикату алмаза на обертовому огранювальному диску, за якого для знімання найбільшої маси алмаза за одиницю часу прикладається найменше зусилля, тобто кристал шліфується дуже легко.

Перший спосіб – орієнтування напівфабрикату алмаза за розпилювальними рисками, розміщеними на площадці. Підготовлений пристрій для шліфування площадки разом з алмазом беруть лівою рукою за основу, а кронштейн з регулювальними гвинтами ставлять собі на груди. Правою рукою беруть лупу 6- або 10-разового збільшення і розглядають напівфабрикат алмаза. Щоб побачити чітке зображення напівфабрикату алмаза потрібно розмістити його у фокусі лупи. Для запобігання тремтіння руки з лупою (в цьому разі фокус постійно змінюватиметься) потрібно зробити упор безіменним і середнім пальцем на корпус і оправку пристрою. Лупу слід тримати великим і вказівним пальцями. Коли вказівний палець лежить на середньому і безіменомк, якими робиться упор, фокус лупи знаходиться на кінчику середнього пальця. Приклавши лупу до оправки з алмазом, можна відразу спостерігати його у фокусі лупи. Розглядаючи площадку напівфабрикату алмаза слід звернути увагу на те, в якому напрямку розміщуються на ній риски після розпилювання, які вони завглибшки і також, які дефекти видно всередині каменя. Після цього напівфабрикат алмаза, встановлений в азбест оправки, разом із головкою пристрою розвертають і ставлять у таке положення, щоб риски на площадці розмістились перпендикулярно до основи. Потім пристрій установлюють в робоче положення – напівфабрикатом алмаза. На необертовий огранювальний диск. Долонею лівої руки пристрій притискують до диска так, щоб площина площадки напівфабрикату збіглася з площиною диска, і знімають пристрій. Напівфабрикат алмаза підготовлений до шліфування площадки.

Другий спосіб – з першого дотику площадки напівфабрикату алмаза до поверхні обертального диску здійснюється спрямування м’якого шліфування.

У процесі тривалих спостережень було встановлено, що в переважній більшості напівфабрикатів алмазів вершина кристала октаедра значно зміщена відносно власної осі, що проходить крізь площадку розпилювання. Площадка знаходиться не на плоскій сітці куба, а дещо зміщена в бік плоскої сітки ромбододекаедра. Ця особливість і використовується під час пошуку напрямку м’якого шліфування. Залежно від того, куди зміщена вершина напівфабрикату алмаза, утворюються ребра довгі і короткі, грані малі і великі. В разі нахилу вершини до ребра утворюється одне найкоротше, одне надовше і два середніх ребра а також дві малі і дві великі грані. В разі нахилу вершин до грані – навпаки утворюється одна найбільша дві середні і одна мала.

Шліфування площадки з рівною і опуклою поверхнями. Пристрій для шліфування площадки регулювальними гвинтами ставлять на стіл верстату, а головку пристрою з алмазом плавно опускають на шліфувальну зону і трохи притискують. Якщо напівфабрикат опускати на диск занадто плавно, то в момент стикання пристрій ніби зупиняється і алмаз може випасти з азбесту, оскільки в цей час він знаходиться ще в сирому азбесті і має погане зачеплення з ним. Тільки після нагрівання алмаза на початковій стадії шліфування алмаз твердне, висихає і фіксує оброблювальний напівфабрикат. З моменту стискання, поступово збільшуючи тиск на основу пристрою долонею руки, продовжують шліфування впродовж 5-8 с і підіймають пристрій для контролю за каменем. Шліфування виконують на одному місці. Для швидкого оволодіння операцією шліфування потрібно лічити секунди і спостерігати водночас, яка кількість алмазної маси зішліфовується за лічений час.

Пристрій ставлять регулювальними гвинтами вгору собі на груди притримують його лівою рукою, а правою беруть лупу 10-разового збільшення і уважно розглядають алмаз. Звичайно площадка частково вкривається пилом і маслом, частина , що стикалася з поверхнею диска залишається чистою.

Під час шліфування алмаза на поверхні відразу з’являються риски. Риски дрібніші ніж риски розколювання. Шліфувати треба доти, доки шліфована поверхня досягне 80 % діаметра напівфабрикату алмаза. Під час шліфування одночасно здійснюють зворотно-поступальні рухи, щоб запобігти виробленню диска при роботі на 1-му місці. Недошліфована частина поверхні площадки по периметру, що залишилась, зішліфовується пізніше граннями вверху в процесі подальшої обробки алмаза. Це стосується рівних і опуклих площадок.

Якщо на площадці не видно чітких слідів шліфування – рисок, операцію слід повторити знову на тому самому місці в такому ж положенні. В разі неуважного розглядання риску помітити важко. Якщо вразі повторного розглядання рисок на площадці не видно, то напрямок м’якого шліфування відсутній або незадовільний, що буває досить часто. У цьому разі головку пристрою разом з напівфабрикатом алмаза розвертають навколо власної осі на 180 град і починають шліфування знову, як описано вверху.

Розглядаючи поверхню знову, слід звернути увагу на те, як алмаз опускається на поверхню диска всією площиною площадки чи якоюсь її частиною. Часто внаслідок розвертання головки пристрою напрямок м’якого шліфування, тобто чіткі риски, з’являються, але площадка шліфується якимось одним боком. В разі виявлення такого явища потрібно пам’ятати, як розміщений напівфабрикат в оправі відносно пристрою.

Поставивши пристрій на стіл головкою вгору, напівфабрикат алмазу змащують розчином бури і виймають камінь з азбесту за допомогою пінцета. Під час шліфування камінь нагрівається і міцно фіксується в азбесті. Тому, тримаючи пінцет правою рукою, потрібно робити упор пальцями в оправу і не забирати їх до повного вивільнення каменя. Один кінець пінцета ставлять щільно під кристал алмаза. Трьома пальцями лівої руки охоплюють кінчик оправки з алмазом а пінцетом виймають камінь. Вивільнений камінь беруть тими пальцями, якими його підтримували.

Щоб запобігти випадання алмаза його треба підтримувати. Потім потрібно трішки змочити азбест в оправці розчином і усунути за допомогою пінцета ямку від каменя. Після цього беруть трохи нового азбесту змочують розчином бури і проробляють уже описані операції щодо встановлення каменя.

Виймати весь азбест з оправки не треба, оскільки використаний азбест тримає камінь так само, як щойно приготовлений.

Знову встановлюють алмаз за поміченими прикметами і відшліфовують площадку, дотримуючись рекомендації, викладених спочатку. Якщо до вивільненого фабрикату присох азбест, його за допомогою пінцета занурюють у розчин кислоти. Через 10-15 хв. виймають чистий камінь.

Виведення лінії рундиста

Висоту лінії рундиста задають за показниками індикатора годинникового типу ИЧ-10 згідно з даними розрахункової таблиці.

Лінія рундиста – це слід, який залишає кінчик леза на пояску напівфабрикату алмаза під час його обертання навколо власної осі. Вона править орієнтиром при розміщенні верхньої і нижньої частин діаманта на заготовці.

Перед початком роботи стрілку індикатора встановлюють в нульове положення. В цей час лезо щільно притиснуте до корпуса рундистоміра. Обертанням лімба рундистоміра стрілку індикатора встановлюють на поділку, яка відповідає значенню висоти лінії рундиста, яке задається діаметром напівфабрикату.

Після обточування всі напівфабрикати мають індекси «ОБ» і сортуються на три групи, які визначають параметри алмазів, але на їх дефектність : ОБ-1, ОБ-2, ОБ-3.

Отже, щоб визначити висоту лінії рундиста, потрібно коефіцієнт обточування помножити на діаметр оброблюваного каменя й отримане значення (у мм) виставити за допомогою лімба на шкалі індикатора.

У разі відведення лінії рундиста на пояску напівфабрикату алмаза оправку потрібно підібрати з таким розрахунком, щоб алмаз входив в неї на половину своєї вершини. Для визначення потрібної оправки від значення справжнього діаметра напівфабрикату алмаза слід відняти 0,1 або 0,8.

Якщо підібрати оправку з отвором малого діаметра, алмаз недостатньо входитиме в нього своєю вершиною, отже, матиме з нею слабке зчеплення. Природно, що оправка не зможе провернути напівфабрикат навколо власної осі і лінія рундиста не підведеться. Якщо оправка має занадто великий діаметр, то алмаз може дуже глибоко увійти в її отвір своєю вершиною, внаслідок чого в разі відведення лінії рундиста можливе перекошування. Коли ж діаметр лінії оправки однакові, то останній увійде в оправку повністю.

Оправки під час обертання яких навколо власної осі відбувається биття отвору.

Щоб відвести лінію рундиста, напівфабрикат алмаза кладуть відшліфованою площадкою на поверхню рундистоміра. Потім беруть оправку підібрану відповідно до напівфабрикату алмаза вставляють її в корпус і тримають трьома пальцями правої руки та спрямовують на вершину алмаза. Після цього трішки притискують площадку напівфабрикату до корпусу рундистоміра, поясок – до леза. Пальцями правої руки повертають оправку разом з каменем, не зменшуючи тиску, навколо власної осі обов’язково на одному місці. Притримуючи оправку двома пальцями лівої руки праву перехоплюють її і знову далі повертають напівфабрикат навколо власної осі на тому самому місці. На пояску з’являється чітка, рівна лінія рундиста. Якщо в момент відведення лінії рундиста напівфабрикат на повертати навколо власної осі , а пояском терти об лезо то практично вийде не єдина лінія, а багато кривих і нечітких ліній , розміщених одна на одній.

Відводячи лінію рундиста, слід бути уважним, оскільки алмаз у разі неправильного натискування може зіскочити з рундистоміра.

У разі потреби лінію рундиста можна зтерти потерши алмаз баззю, змоченою у розчині кислоти. На напівфабрикатах алмазах з нормальними рівними площадками, якщо вони не мають внутрішніх дефектів, лінію рундиста можна відводити відразу без її попереднього шліфування.

Напівфабрикат алмаза з відведеною лінією рундиста потрібно вкрити бурою.

За дозволом технологічної служби доцільність виготовлення діамантів за параметрами групи А або Б визначає сам огранювальник, керуючись даними таблиці, залежно від того до якої групи можна віднести виготовлений із напівфабрикату алмаза діамант і як можуть зішліфуватися під час огранювання природні дефекти, що є на ньому.

Огранювальний пристрій встановлюють в основне положення. Головку пристрою нахиляють на максимальний кут – 42 або 43 град, згідно з технічними умовами на діаманти, для збереження максимальної маси алмаза. Важелі швидкого фіксування в разі переходу з граней на клини повинні бути розміщенні навпроти поділки 42 град, що знаходиться на вилці головки і на торці основи. Різниця між максимальним і мінімальним кутами нахилу граней, за технічними умовами для обох груп, є допуском на обробку.

У процесі роботи на гранях алмаза можуть спостерігатися різні дефекти, які в разі потреби потрібно буде усунути шляхом зменшення кута нахилу граней до площини рундиста. Виведення таких дефектів особливо доцільне тоді, коли з’являється можливість переходу діаманта з однієї групи дефектності в іншу і цей перехід зумовить підвищення його ціни.

Приступивши до шліфування першої грані низу, пристрій з алмазом плавно опускають на обертальний диск і повторно перевіряють настроювання пристрою за рівнем.

Шліфують грань періодично (через 5 – 8 с), підіймають пристрій і контролюють її розмір крізь лупу. Ребро а нової грані, що обробляється, опускатиметься під деяким кутом (косо) до її осі, а вершина алмаза дещо зішліфовується. Нижня частина ребра швидко доторкнеться до пояска напівфабрикату і почне утворюватися криволінійне ребро грані.

Стежити крізь лупу потрібно дуже уважно, а пристрій тримати так, щоб поясок відбивав світло лампи. Оскільки лінія рундиста тонка (близько 0,05мм), неприпустимо пропустити момент дотикання криволінійного ребра грані СD до лінії рундиста. Отже, в міру наближення цього ребра грані до лінії рундиста потрібно частіше підіймати пристрій і контролювати шліфування грані. Після закінчення шліфування, коли криволінійне ребро грані заглибиться на половину товщини лінії рундиста, грань потрібно відполірувати. Для цього зворотно-поступальні рухи на шліфувальній зоні слід припинити і одним рухом руки – шліфувальна зона, проміжна, зона полірування – відполірувати грань.

Шип діаманта – це точка, що знаходиться на осі діаманта, до якої гострими вершинами сходяться всі грані низу. У той момент, коли оброблено три грані низу, точка шипа практично уже намічена. Вона розміщується на перетині бічних трьох ребер з третім, верхнім. Якщо під час обробки трьох граней із третім, верхнім. Якщо під час обробки трьох граней вся увага огранювальника була сконцентрована на лінії рундиста і на полірувані граней, то під час обробки четвертої грані він повинен стежити ще й за тим, як її гострий кінець наближається до кінця протилежної грані. Тепер виникло три елементи спостереження: лінія рундиста, шип і полірування граней.

Є кілька методів визначення шипа: напівфабрикат алмаза розглядають із боку шипа у напрямку до криволінійного ребра. Якщо всі грані однакові, то їх ребра в разі перетину видно як прямі лінії без згину, тобто одне ребро а повинне суміститися з протележним – б й утворити пряму лінію.