СВІДОМІСТЬ: ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ

План

1. Феномен свідомості. Проблема походження. Концепції

2. Структура та функції свідомості. Взаємозв’язок свідомого та несвідомого

3. Форми суспільної свідомості

4. Мовно-символічна система як засіб вираження свідомості.

5. Творчий характер свідомості. Свідомість і духовне життя суспільства. Філософська концепція творчості

1. Феномен свідомості. Проблема походження. Концепції

Людське буття неможливе без свідомості. „Здатність людини діяти свідомо, - каже Юнг, – це єдине, що робить її людиною”(Про природу психе, 57).

Проблема свідомості є однією з найзагадковіших. Свідомість характеризує людину як «homo sapiens», що відрізняє її від інших живих істот. Ми надаємо свідомості чи не найважливіших характеристик. Вона проявляється через почуття, пам`ять, уяву, інтуїцію, мислення. В історії під свідомістю розуміли спочатку всю психіку і душу людини. У вужчому розумінні свідомість пов`язується з тим, що чітко і ясно усвідомлюється, що перебуває в центрі нашої уваги, що логічно осмислюється і фіксується у мисленні, тобто, у відповідних судженнях і мовних висловлюваннях.

Свідомість, як би широко вона не трактувалось, не є єдиним особистісним “виміром”. Тому для позначення всього комплексу психічних проявів людини в сучасній філософії вводиться поняття суб’єктивності. Суб’єктивність – це весь комплекс свідомих і несвідомих, емоційних і інтелектуальних, ціннісних і когнітивних проявів людини. Під свідомістю треба розуміти тільки той пласт суб’єктивності, що підлягає контролю волі. Отже. свідомість - цілеспрямоване відображення дійсності, на основі якого здійснюється регуляція поведінки людини. Подібне уявлення склалось не одразу. Протягом довгого часу свідомі і несвідомі прояви людини не розрізнялись, а сама свідомість ототожнювалась тільки з одним аспектом – мисленням та інтелектом.

СВІДОМІСТЬ – самодіяльний, самостворювальний процес вписування окремих подій, явищ, вражень, відчуттів, у тотальне поле інтелектуального предметного конструювання.

Свідомість – це здатність людини активно й цілеспрямовано відображати явища, речі й предмети зовнішнього світу і свої внутрішні стани, співвідносити їх із собою (своїм Я), а також перетворювати їх відповідно до своїх потреб та уявлень про світ належний, бажаний, світ як цінність.

Перші уявлення про свідомість виникли ще у давні часи, коли люди зрозуміли, що процеси, які відбуваються у їхній голові, відрізняються від усіх інших, які є в природі. Особливі властивості тоді приписували душі.

У ХХ столітті поширеним стало пояснення свідомості як особливої

Форми відображення дійсності, як здатності відтворювати і перекомбіновувати наявні форми буття.

Філософія розглядає свідомість у найзагальнішому плані як момент відношення “людина-світ”. Її цікавлять передусім такі питання: що таке свідомість? як вона можлива? від чого залежить? як свідомість зворотньо впливає на діяльність людини, світ в цілому? Яка структура свідомості і її функції?

ОЗНАКИ СВІДОМОСТІ ЛЮДИНИ:

• особливий ( небіологічний) тип поведінки

людина стає здатною на самопожертву. А не діє за схемою «стимул-реакція».

• використання предметів культури за призначенням

Здійснюється на основі соціокультурних процесів з використанням штучних знарядь та засобів життєдіяльності.

• Оперування змістом, що не наданий у безпосередній реальності ( уява)

• Творчість

• Цілеспрямованість думок людини

• Мова

Свідомість не фіксується приладами, проте фіксує себе сама: існує самосвідомість або само рефлексія свідомості (думки), із чим пов’язнаа найбільша складність у її вивченні. Тож виникає думка про те, що свідомості взагалі не існує, чи що її можна звести до роботи організму чи психіки ( біхевіоризм, натурфілософія). Свідомість є глибоко суб’єктивною, вона проявляється у людському способі буття (культурі та практиці)

Отже, свідомість має унікальні властивості, які зумовлюють неможливість її прямого вивчення та вимірювання, проте вихідні ознаки свідомості дозволяють стверджувати її реальне існування, але в особливих якостях та характеристиках.

Свідомість – це властива людині вища психічна здатність, суть якої полягає у ідеальному відображенні світу у формі певних образів і логічних знань, які слугують свідомій орієнтації людини у світі, взаємокоординації дій людей, підвищенню ефективності діяльності та осмисленню життєдіяльності в цілому.

КОНЦЕПЦІЇ ПОХОДЖЕННЯ СВІДОМОСТІ:

1.релігійна – свідомість є проявом «іскри Божої», вкладеної у людину Богом при творенні світу. Внаслідок гріхопадіння людина розрізняє добро і зло, а також сприймає дійсність не цілісно, а частково. Наявність «божественної іскри» зумовлює прагнення до вищого, здатність пізнавати істину, не обмежує її аспектами існування людини та її виживання.

2.концепція єдиного інформаційного поля – усі процеси у світі супроводжуються обміном інформацією, а людська свідомість – один з проявів. Людську свідомість не можна звести до інформації, але вона має до неї безпосереднє відношення: мозок людини можна уподібнити до приймача інформації, в якому соціальне середовище відіграє функції «настроювача». Свідомість є одним з проявів дії єдиного світового інформаційного поля.

3.трудова теорія – свідомість виникає внаслідок розвитку праці: людина і її свідомість формуються по мірі розвитку суспільної праці. Ця теорія не пояснює походження свідомості - перші знаряддя праці ( думка-дія)

4. дуалістична концепція – в основі всіх світових процесів лежать два начала: матеріальне і духовне. Свідомість є виявленням духовного начала.

5.еволюційна концепція – свідомість є результатом поступового розвитку живих організмів