2. Характеристика якості напівдорогоцінного каміння

Напівдорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах):

а) першого порядку - бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та кошаче око, хауліт, хризокола, цоізит, чароїт;

б) другого порядку - агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам'яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма;

Отже до напівдорогоціннних каменів мінерального походження відносяться камені з такими характеристиками якості: прозорі і напівпрозорі з хорошим заломленням і грою світла, кольорові і безбарвні камені, з наявністю оптичних ефектів та без них.

Визначальну роль у формування якості напівдорогоцінного каміння відіграє приналежність до традиційного кольору. До основних показників якості належить: колір, прозорість, твердість.

3.Діагностика виробів з бурштину.

Бурштин - є затверділою смолою стародавніх хвойних дерев і складається з вуглецю, водню і кисню з домішками азоту, сірі, заліза, кальцію, кремнію. Основними діагностичними властивості бурштину є хімічний склад (79% С, 10,5% - Н2, 10,5% - О2), коефіцієнт заломлення, густина, твердість, ламкість, оптична активність, блиск на поверхні, флуоресценція. Бурштин за своєю природою зустрічається в прозорих, напівпрозорих і непрозорих варіаціях. У деяких зразках є включення рослинних залишків і безхребетних тварин. Вироби з такого бурштину особливо цінні. Оскільки вартість виробів з бурштину постійно росте, на ринку з'являються синтетичні імітації бурштину. Щоб відрізнити імітації необхідно зробити інфрачервону спектроскопію, тонкошарову хроматографію або нейтронно-активаційний аналіз. Якщо провести по поверхні виробу навіть не дуже гострим лезом, то натуральний камінь дасть дрібну крихту, а імітації з пластмас — закручену стружку. Спосіб другий. Якщо отриману крихту або стружку підпалити за допомогою звичайної спиртівки, то у бурштину відчується приємний легкий сосновий аромат, а у пластмас — різкий неприємний запах і кіптява.

Основними показниками якості бурштину є прозорість ( просвічуваність), колір, розмір, форма та ії види. Вартість бурштину залежить від його чистоти та кольору.

За чистотою бурштин поділяють на: світлий ( не має включень, в ньому рівномірно розташовані напружені тріщини; є найціннішим), бурштин-блоха ( має делікатні хмароподібні помутніння, велика кількість дрібних газових пухирців), змішаний бурштин ( має чисельні та виразні помутніння, може бути змішаний з будь-яким шаром іншої речовини органічного походження), бурштин кістковий( має великі помутніння, поруватий, найчастіше матово-білий, не призначений для виготовлення прикрас).

Бурштин має різні відтінки жовтого і коричневого кольорів. Традиційним забарвленням бурштину є жовто-червоний колір. Інші кольори трапляються у природі рідше, мають штучне облагородження. Бурштин вважається високої якості, якщо він має лимонно-жовте забарвлення по всьому шматку та прозорість по всій масі. Колір бурштину не є ознакою постійною, оскільки з часом він змінюється. Трапляється бурштин з такими відтінками: червоним, зеленим, блакитним або фіолетовим. Ці відтінки є унікальними і не постійними.

Природу бурштину визначають під мікроскопом ( або лупою). У пресованому бурштині видні свілеподібні утворення, щільні залишки основної маси, невеликі шматочки барвника.

Основні діагностичні властивості бурштину: хім.склад – 79%вугілля, 10,5% водню і кисню; коеф. Заломлення – 1,54; густина – 1,05-1,096г/см3; твердість – 2,0-2,5; ламкість – черепашкова або дуже черепашкова; оптична активність – оптично ізотропний; блиск на поверхні – жирний; флуоресценція – UV-короткі – найчастіше слабко-зелена, UV-довгі – найчастіше блакитно-біла.

Білет № 17