2. Питома вага і твердість дорогоцінних каменів, а також способи їх вимірювання

Питома вага ( Густина ) – фізична величина яка характеризує масу (вагу) дорогоцінного каміння в одиниці об’єму.. Визначається як відношення маси речовини m до займаного ним об'єму V. Таким чином, густина ρ = m / V.

За густиною усі мінерали поділяють на 3 групи:

• легкі – до 2,5 г/см³

• середні – до 4,0 г/см³ (кварц, берил, корунд)

• важкі – вище 4,0 г/см³ (фіаніт, синтетичний гранат).

Твердість – це фізична характеристика, яка визначає опір дряпанню мінералу. Для визначення твердості каменів використовують «шкалу Мооса», за якою десять мінералів підібрані так, що кожний наступний може наносити подряпини на усі попередні.

Для вимірювання твердості існують інші методи, наприклад метод «вдавлювання» Хрущова-Берковича, метод Розайвела, які дозволяють порівняти значення твердості в деяких умовних одиницях для усіх мінералів шкали Мооса.

Твердість каменя перевіряється дряпанням його еталонним олівцем твердості.

Еталонний олівець твердості – це спеціально загострений мінерал, що вмонтований у ручку, на якій вказується номер відповідно до шкали Мооса.

3.Побудувати п’яти рангову шкалу оцінки перлів за критерієм «блиск».

Перли є дорогоцінним камінням органогенного походження, які мають радіально-концентричну будову та склад. З кальциту, арагоніту та канхіоліну. Основними показниками якості перлів окрім блиску є форма, стан поверхні, колір, розмір.

Блиск є результатом відбиття світлового променя від поверхні перлини.

Інтенсивність блиску перлів тим більша, чим більшим є її показник заломлення. Якість блиску залежить від фактури поверхні пластинок перламутру, що нашаровуються одна на одну, від якісних ознак перламутру, а саме: від його прозорості, гладкості, від товщини перламутрового шару і кожного з мікроскопічних шарів перламутру.

При оцінці перлів за блиском їх досліджують на білому фоні під чистим білим пучком світла, обертаючи їх у такий спосіб, щоб бачити їх повну поверхню та особливості форми. Найвиразніше блиск виявляється в місцях найбільшого потовщення або складок.

Для атестації перлів застосовується система з п'яти номінально заданих категорій блиску: дуже сильний (інтенсивний) - перли мають різкі, інтенсивні, майже дзеркальноподібні відбиття променів падаючого світла та характеризується високим контрастом між яскравими та темними ділянками, сильний, середній, слабкий та дуже слабкий (матовий) - виглядають дуже мутними або, як кажуть, "молочними", або "крейдоподібними" та здаються радше білою бусинкою, ніж перлиною.

1. Дуже сильний. Інтенсивно блискучі ( металевий блиск), гострі виразні контури блиску.

2. Сильний. Яскравий блиск, дещо подібний до скляного блиску.

3. Середній. Середній блиск, дещо розмиті контури блиску.

4. Слабкий. Середній матовий, трохи матовий до порцелянового.

5. Дуже слабкий. Матовий.

Білет №15

1.Напівдорогоцінні камені та їх класифікація.

Напівдорогоцінне (ювелірно-виробне) каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Напівдорогоцінне каміння поділяється на камені двох порядків:

І порядок: бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та котяче око, хауліт, хризокола, цоїзит, чароїт.

ІІ порядок: агат, гагат, амазоніт, скам’яніле дерево, джеспіліт, егіриніт, епізодит, кахолонг, кварцит та кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарні кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма.