3. Побудувати п’яти рангову шкалу оцінки перлів за критерієм «якість поверхні».

Перли є дорогоцінним камінням органогенного походження, які мають радіально-концентричну будову та склад. З кальциту, арагоніту та канхіоліну. Основним показниками якості перлів окрім стану поверхні є форма, блиск, колір, розмір.

Оцінку стану поверхні здійснюють за наявністю або відсутністю вад. Вади оцінюють візуально. До недопустимих вад або таких, що суттєво знижують якість та ціну перлів, належать тріщини на поверхні перлів, оскільки невеликі тріщини на поверхні перлів свідчать, що перламутр тонкий, і перли будуть недовговічні в експлуатації. Товстий та якісний перламутр не розколюється внаслідок незначного впливу.

Недопустимими вадами для перлів є:значні недоліки на окремому перлі; місця без перламутру; очевидна плямистість на поверхні перлів; великий відсоток поверхні, на якій виявлено недоліки.

Шкала оцінки перлів за якістю поверхні може виглядати наступним чином:

1. Відсутність вад – чиста.

2. Ледве помітні вади – добра.

3. Дрібні вади (неоднорідність кольору, вада, що виникла під час росту).

4. Помітні вади.

5. Значні вади, що виникли від росту перлини, виразна різниця забарвлення

Чиста - відсутні вади; доброї якості - ледве помітні; наближена до доброї якості - дрібні вади (неоднорідність кольору, вада, що виникла під час росту), що не псують вигляду; задовільної якості - помітні вади, що не дуже сильно псують зовнішній вигляд; гранична якість – значні вади, що виникли від росту перлини, виразна різниця забарвлення - значно відрізняються від перлів круглої форми, але можуть бути використані для ювелірних виробів невисокої ціни; або явними дефектами поверхні (відсутність перламутру), сколами тощо.

При оцінці стану поверхні перлів необхідно враховувати такі особливості:

• загальна значущість недоліків: видимі вади далеко від отвору є більш значущими; високі бугри можуть бути більш помітними, ніж маленькі ями чи бугри;

• типи недоліків: щербатий перламутр або його відсутність зазвичай вважаються більш значущими недоліками, ніж бугри, навіть якщо вони менш помітні;

• відсоток поверхні з недоліками: 80% поверхні з незначними недоліками впливає на ціну більше, ніж 10% поверхні з більш значними недоліками.

Білет № 9

1. Вартість дорогоцінного каміння

Вирішуючи проблеми, пов’язані з оцінюванням коштовностей , найбільш кращим є евристичний метод, у якому причинно – наслідкова сутність відіграє значно більшу роль при поясненні причини високої вартості коштовностей.

Існує лише два можливих висновки експерта після ідентифікації конкретної ознаки якості, спостереженої у ході виконання експертних робіт:або він її зараховує її як ознаку, яка свідчить про позитивні якості об’єкта спостереження, які сумісні з уявленнями ро красу, історичну та наукову значимість, або зараховує її якісну ознаку, яка несумісна з множиною уявлень про позитивну якість в цілому. Для вищитування цієї операції формулюється відповідний критерій. З цього випливає, що за основу розрахунків приймається елементарне рішення експерта щодо якості за дуалістичною схемою:так або ні.

Вірогідність того, що експерт оцінить конкретну ознаку якості коштовності як позитивну, є така: Р=1/2.Відтак вірогідність (Р) того, що експерт вишукає усі позитивні ознаки коштовності з їх загального числа N і враховує усі позитивні, буде виражатися співвідношенням: Р=1/2 N

З формули зрозуміло що вірогідність є вкрай малою, що експерт не володіє підказками або не навчений стосовно того, які якості треба шукати і як їх оцінювати згідно з загальноприйнятими традиціями. Експерт завжди виступає як член відповідного суспільства. Ці підказки є знаннями з історії, культури, мінералогії та інших інформаційних джерел.

Кількість позитивної інформації про о’бєкт експертизи Н пропорційна кількість позитивних відповідей на критеріальні запитання щодо якості і може бути визначена в бітах за формулою Хартлі Н=-log N. Вважається, що кількість цієї інформації пропорціїна прогнозованій вартості.