15. Моторні масла Класифікація, вимоги до безпеки, якості, маркування.

Для карбюраторних (інжекторних) і дизельних автомобільних двигунів промисловість випускає нафтові дистилятні та масла за­лишкових фракцій високого ступеня очищення (селективного або сірчанокислотного).

Необхідні властивості моторним маслам надають введенням у базові моторні масла пакету присадок або хімічно активних речовин, які поліпшують функціональні властивості масел. їх частка всередньому складає 15-25 % від загальної маси масла. Чим менше в'язкість масла, тим більшу рухомість воно має, і навпаки.

Підбір базового масла або присадок підвищує надійність і довговічність роботи двигунів, а також дає змогу знизити експлуаційні витрати.

В'язкість масла є одним з основних показників їх якості.

Необхідну в'язкість масел обирають залежно від конструкції ;вузла тертя, режиму роботи і зовнішніх умов експлуатації.

Зміна величини в'язкості масел внаслідок коливання темпєратури навк сер хар-є їх температурні вл.

Протизношувальні і протизадирні властивості масел - це здатність масел утворювати захисну плівку на поверхні тертьових деталей з метою запобігання їх зносу. При відсутності масляної плівки достатньої товщини найчастіше має місце механічний знос тертьових деталей

Плівка масла на поверхні металу перешкоджає агресивному впливу корозійно-активних речовин, нейтралізує сірку, що містить­ся у паливі, підвищуючи термін роботи деталей циліндро-поршне-вої групи та підшипників.

Термоокислювальна стабільність масел - це показник, що ха­рактеризує масло зберігати початкові властивості в період збережен­ня, а також під час роботи двигуна автомобіля.

Основною класифікаційною ознакою моторних масел є в'язкість.

Згідно з SАЕJ 300 моторні масла поділяють на 11 класів в'яз­кості: шість зимових (W0-25W) і вісім літніх (20-60). Дая міжсе­зонних моторних масел прийняте подвійне позначення, в якому перша цифра означає відповідність зимовому класу в'язкості за низькотемпературними властивостями, а друга - літньому класу за високотемпературни­ми.

Зірка ІLSАС поєднується з емблемою АРІSj, що вказує на висо­ку якість масла. Надання маслу сертифікаційного знака ІLsАС оз­начає, що масло задовольняє вимоги щодо фізико-хімічних влас­тивостей, визначених методами АSТМ, і відповідає вимогам щодо енергозберігання.

У центрі марки зазначають галузь застосування масла.

17.Пластичні змащувальні матеріали: Класифікація, вимоги до безпеки, якості,маркування.

Пластичні змащувальні матеріали (змазки) - колоїдні системи, що складаються з дисперсійного середовища (масло), загусника (дисперсна фаза), присадок і наповнювачів.

У виробництві змазок використовують нафтові, синтетичні масла, масла рослинного походження, а також їх суміші. Залежно від типу за­гусника розрізняють мильні, неорганічні, органічні та вуглеводні.

Мильні змазки, в свою чергу, складаються з алюмінієвих, каль­цієвих, літієвих, натрієвих, цинкових та ін.

До неорганічних належать змазки, в яких загусником є графітні, силікагель, бентонітові та ін., а до органічних - полімерні; фторвуг-лецеві та інші речовини.

Вуглеводневими загусниками є тугоплавкі тверді вуглеводневі -віск, парафін, церезин та ін.

У змащувальних матеріалах застосовують присадки з аналогічним комплексом властивостей, що й в маслах, проте з більшою їх концент­рацією. Іноді застосовують модифікатори структури змазок.

Наповнювачами змазок є високодисперсні порошки, такі, як графіт, дисульфід молібдену, оксиди різних металів тощо.

Експлуатаційні показники змащувальних матеріалів оцінюють за нормативними документами, в яких визначені вимоги до вели­чини певного параметра.

Змішування змащувальних матеріалів з різними загусниками небажане, однак іноді виникає необхідність добавляння змазки у вуз­ли тертя. їх сумісність може стати причиною негативних наслідків, які досить важко прогнозувати. Типи змащувальних мат: комплексні мат, барієве, бентонітове, кальцієве, кальцієво комплексне, літієве, літієво-комплексне, полімочевинне