20. Вимоги до конструкції електропобутових приладів та їх внутрішньої проводки.

електропобутові прилади повинні мати відповідний клас захисту від ураження електричним струмом. Для приладів III класу ізоляція між струмопровідними частинами має такі властивості, що і подвійна або підсилена ізоляція. Якщо частини приладів II класу можуть бути залишені після повторного збирання І служать як додаткова або підсилена ізоляція, то вони повинні бути закріпленими таким чином, щоб їх неможливо було зняти без відчутних

пошкоджень, або зроблені так, щоб без них неможливо було б зібрати прилад чи встановити їх у неправильному положенні.

Оболонка гнучкого шнура /кабелю/ може бути використана як додаткова Ізоляція всередині приладу, але лише там, де на неї не впливають надмірні механічні І теплові навантаження, а також у тому випадку, коли її ізоляційні властивості не нижчі за встановлені.

Додаткова і підсилена ізоляція повинна бути зроблена або захищена таким чином, щоб вона не могла бути пошкодженою забрудненням або осіданням пилу: шляхи витоку струму і повітряні зазори при цьому стають меншими за встановлені.

Деталі з природної або синтетичної гуми, якщо вони використовуються як додаткова ізоляція в приладах II класу, мають бути стійкими до старіння, а також так розміщені і мати такі розміри, щоб шляхи витоку струму були не меншими за встановлені.

Ізольовані нагрівальні елементи в приладах II класу, а для інших приладів - неїзольовані нагрівальні елементи, які мають видимий спектр випромінювання, повинні бути закріпленими таким чином, щоб у випадку пошкодження (розриву) наї-рівальний дріт не зазнав контакту з доступними металевими частинами. У приладах 0; 01 і II класів металеві частини не повинні бути під напругою внаслідок провисання нагрівальних дротів.

Електропобутові прилади повинні мати відповідний захист від вологи, а на електричну ізоляцію не повинна впливати конденсована волога з повітря внаслідок її о Класифікація діелектриків

За агрегатним станом діелектрики поділяють на : газоподібні, рідинні і тверді. За хімічним складом поділяють на : органічні і неорганічні. За способом отримання : природні та синтетичні. За будовою молекул : нейтральними і полярними. Процеси які відбуваються в діелектриках характеризуються поляризацією, електропровідністю і пробоєм діелектрика. Внаслідок поляризації молекул зменшується ел. поле. Розрізняють поляризацію: електронну, іонну, дипольну, спонтанну та інші. Електронна поляризація – це процес миттєвий пружного зміщення електронів відносно ядра усіх атомів діелектрика. Іонна поляр – це пружне зміщення під дією ел. поля іонів відносно центра їх рівноваги. Дипольна – характеризується орієнтацією, тобто поворотом полярних молекул у напрямі діючого ел. поля. Спонтанна – процес спонтанної орієнтації диполів усередині діелектрика за умови відсутності ел. поля. При досягненні напруженості, яка перевищує межу ел. міцності діелектрика, виникає його пробій, внаслідок чого діелектрик втрачає свої первісні електроізоляційні властивості. Пробій твердих діелектриків являє собою електричний або тепловий процес. Діелектричні матеріали, відповідно до їх стійкості до нагрівання поділяють на 7 класів: Y, A, E, B, F, H, C.

Асортимент: Залежно від агрегатного стану діелектричні матеріали можуть бути: газоподібними рідкими та напіврідкими, твердими. Воскоподібні діелектрик матеріали мають полікристалічну будову швидкої t плавлення. Компаунди – електро ізоляційні суміші, які в момент їх використання мають рідку консистенцію, а в кінцевому стані тверду. Електротехнічні пластмаси складаються із зв’язуючи речовин, наповнювачів, пластифікаторів, стабілізаторів, фарбників. Електроізоляційні папери і картони належать до волокнистих матеріалів, які виробляють із хімічно-оброблених рослинних волокон. Серед шаруватих ел-ізоляційних матеріалів найбільш відомі: гетинакс, текстоліт, склотекстоліт. Електроізоляційні лаки за призначенням поділяються для просочення, вкриття і склеювання. Аналогічне призначення мають електроізоляційні емалі, які після висихання утворюють плівки. Лакотканини – тканини які після просочення їх лаком або іншою зв’язуючою речовиною набувають властивостей діелектрика.

Провідникові матеріали.

За призначенням провідникові матеріали поділяються так: матеріали для провідникових виробів; для струмопровідних частин приладів та пристроїв; для виготовлення контактів; для паяння; металеві сплави для електровакуумних приладів;матеріали з електротехнічного вугілля. Мідь: має високу електричну провідність, є незамінною у виробництві обмотувальних дротів малих діаметрів і елвакумних виробів, також використовують для виробництва латуні, бронзи, мідно-нікелевих сплавів. Латунь: має високу пластичність, стійка до корозії. Використовується для струмопровідних частин ел. приладів. Бронза: кадмієва бронза має високу стійкість до тертя і нагрівання, що робить її придатною до виробництва ковзних контактів(колекторних пластин). Берилієва бронза має високі пружні властивості, електричну провідність. З неї виготовляють пружні елементи різних пристроїв, ковзні контакти роз’ємів і т.п. Фосфориста бронза використовується у виробництві пружних контактів пристроїв з низькою щільністю струму. Алюміній та його сплави: хар-ця високою тепловою та ел провідністю, малою питомою вагою, низькою T плавлення, високою пластичністю і властивістю створювати захисну оксидну плівку. Поширений у вир-ві провідникових виробів. Сплави з високим опором: цю групу провідників можна поділити на підгрупу сплавів для котушок опору і вимірювальних приладів(манганін, константан, сплав ТБ, сплав ТП, нікель марганцевий та ін.) і підгрупу жаростійких сплавів для нагрівальних приладів(на основі хрому, та нікелю.) Контактні матеріали і щітки для ел машин. Розрізняють за видами, залежно від роду роботи яку вони виконують:нерухомі, комутаційні та ковзні. Нерухомі контакти це затискачі різних конструкцій, гвинтові з’єднання, контакти, з’єднані за допомогою припою. Комутаціні контакти виробляють з матеріалів, які мають низький питомий опір, високу стійкість до корозії, зварювання, зносу а також високі технологічні властивості. Ковзні контакти використовують у різних перемикачах. Для їх виробництва визначають оптимальну вольт-амперну характеристику, фрекційні властивості, а також електричну, механічну і термічну стійкість і міцність.

Побутові прилади для освітлення

Складаються з джерел світла(ламп) і арматури. Лампи поділяються на лампи розжарювання та люмінесцентні. Лампи розжарювання загального призначення складаються з тіла розжарювання, скляного балона, металевого цоколя, скляної ніжки, яка утримує електроди і тіло розжарюваня. Тіло розжарювання приварюють до металевих електродів, які впаяні в скляну ніжку. Залежно від виду тіла розжарювання лампи поділяють на 4 типи: вакуумна, газонаповнена, біспіральна аргонова, біспіральна крептонова. Діапазон номінальної потужності ламп загального призначення становить 15- 1000 Вт. Лампи хар-ця також геометричними розмірами(діаметр колби довжина лампи), світлотехнічними параметрами(Макс значення світлового потоку), типом цоколя і середньою тривалістю горіння. До ламп розжарення належать також декоративні, лампи з дифузним відбивачем, медичні, для холодильних приладів і швацьких машин, мініатюрні та автомобільні.

Люмінесцентні лампи виробляють у вигляді скляного балона лінійної форми, з двох кінців якого знаходяться низькоОМні катоди. Сучасний асортимент ламп містять також люм лампи які за зовнішнім виглядом майже не відрізняються або нагадують форму ламп розжарювання. Скляний балон люм лампи з середини вкритий шаром спец речовини люмінофором. Внутрішній об’єм балона наповнюють газовою сумішшю. Залежно від виду газового середовища, лампи мають різні кольори освітлення: Натрій-жовтий, неон- червоний, ртуть-яскраво-білий. Залежно від спектрального діапазону випромінювання лампи поділяють на 4 типи: лампа люм денного світла, лампа холодного білого світла, лампа білого світла і тепло-білого.

Арматура складається з основи елементів електричної проводки, елементів розподілу світла, декоративних елементів. Класифікують світильники так:за видом джерела світла, для ламп розжарювання і люмінесцентних ламп. За призначенням: загального освітлення, місцевого, декоративні, комбіновані, для орієнтації, експозиційні. За місцем встановлення: підвісні, стельові,настінні, настольні, підлогові, ручні та ін.. За ступенем захисту від впливу навколишнього середовища- відкриті, захищені пилонепроникні, волого-водонепроникні. За ступенем захисту від ураження ел. струмом – 0, 0І, І, ІІ, ІІІ класів. За характером розподілу світла – прямого, розсіяного, відбитого світла.

Побутові прилади для створення мікроклімату

До них відносять: прилади для опалювання приміщень, побутові кондиціонери, вентилятори, прилади для зволоження повітря, повітроочисні прилади.

Для опалювання приміщень. За функціональним призначенням прилади класифікують так: електрокаміна та електрообігрівачі інфрачервоного випромінювання; електроконвектори; електрорадіатори, у тому числі з рідким теплоносієм і без рідкого теплоносія. За способом встановлення: підлогові, настінні, універсальні. За наявності пристроїв захисту і регулювання температури повітря в приміщеннях: з автоматичним регулюванням температури, зі ступеневим регулятором потужності, з безступеневим регулятором потужності, з термовимикачем. За способом захисту від впливу навколишнього середовища розрізняють прилади захисні і незахисні. За умовами експлуатації є прилади, які працюють без нагляду і під наглядом. Електрокаміни та інфрачервоні обігрівачі – прилади, в яких повітря приміщень нагрівається в основному за рахунок інфрачервоного випромінювання спрямованої дії. Каміни і випромінювачі складаються з корпусу, в якому встановлені відбивач випромінювання, нагрівальний елемент, захисна решітка, елементи регулювання. Електроконвектори нагрівають повітря приміщення за рахунок природного циркулювання теплового повітря. За видом нагрівача конвекційні прилади поділяють на відкриті та закриті. Електротепло вентилятори, які, на відміну від конвективних приладів мають вентилятор, необхідний для примусового охолодження нагрівача відкритого типу і транспортування нагрітого повітря у внутрішній об’єм приміщення. За принципом дії тепло вентилятори поділяють на: відцентрові, діаметральні, осьові. За способом установлення тепло вентилятори належать до приладів переносного типу.

Вентилятори призначені для штучного переміщення і циркуляції повітря, його вентиляції. Класифікують за такими ознаками: залежно від призначення – для обдування, обдування і перемішування повітря, для надходження свіжого і витягування забрудненого повітря. Залежно від місця встановлення: настільні, настінні, настільно-настінні, підлогові, віконні, універсальні, для витягування, ручні, стельові, автомобільні. Залежно від принципу роботи: діаметральні відцентрові осьові. За можливістю змінювати напрям повітря – без зміни напряму; зі зміною напряму через зміну положення приладу; з автоматичною або неавтоматичною зміною напряму у вертикальній або горизонтальній площині за умов сталого положення вентилятора, з коловою зміною напряму повітря; реверсивні. Залежно від умов експлуатації: прилади, що працюють без нагляду і прилади, які працюють під наглядом. Технічними параметрами, що визначають якість вентиляторів є номінальна напруга, продуктивність, діаметр робочої крильчатки, споживана потужність, наявність регулятора потужності, кількість ступенів регулювання, рівень шуму, кут зміни повітряного потоку, рівень радіозавад, наявність пульта керування.

Прилади для зволоження повітря Існує аерозольний спосіб підвищення вологості повітря і спосіб зволоження повітря за рахунок самоплинного або примусового випаровування вологи. Принцип аерозольного зволоження повітря полягає в механічному розпиленні дрібних краплин води. Залежно від способу розпилення вологи розрізняють прилади, в яких аерозольна волога утворюється за рахунок обтікання фонтана води потоками повітря, обтікання повітряним потоком нерухомої зволоженої поверхні, відцентровим розпиленням води за допомогою вентилятора. Класифікують зволожувачі за типом – без регулювання та з регулюванням продуктивності розсіювання води.

Повітроочисні прилади Кухонні повітроочисники призначені для очищення повітря побутових приміщень від пилу, диму, неприємних запахів. Принцип роботи повітроочисників ґрунтується на організації примусового потоку забрудненого повітря через фільтри з наступним його поверненням. Як фільтри застосовуються фільтрувальні матеріали з мінімальним аеродинамічним опором типу ФП, активоване вугілля, або бактерицидні лампи. Конструктивно кухонні повітроочисники незалежно від виробника схожі між собою: прямокутний корпус, що містить систему фільтрів, які можуть бути замінені на нові після сильного забруднення, електродвигун з вентилятором, лампи освітлення, програмуючий пристрій. Якіть повітроочисників визначається продуктивністю, ефективністю очищення повітря, зручністю очищення приладу і заміни фільтрів, споживаною потужністю, рівнем шуму та іншим.

Побутові кондиціонери

Призначені для охолодження, очищення і нагрівання повітря всередині приміщень. За конструкцією розрізняють кондиціонери моно- та двоблокові. За способом установлення: віконні, підлогові, настінні, стельові та прилади, які можуть бути вбудовані. Кондиціонери можна також класифікувати за холодопродуктивністю, кліматичним виконанням, Макс значенням температури та іншими показн. Кондиціонери поділяють на такі типи: КБ1 – охолодження, осушування, очищення і вентиляція повітря з автоматичною підтримкою рівня охолодження. КБ2 – охолодження, осушування або нагрівання повітря при реверсування потоку холодоагента очищення та вентиляція повітря з автоматичною підтримкою рівня охолодження або нагрівання. КБ3 – те саме, що і для КБ2;нагрівання повітря вбудованими електронагрівачами, які працюють незалежно або разом з реверсуванням потоку холодоагента. Кондиціонери типу БК складаються з корпусу всередині якого вмонтовані основні вузли, причому внутрішній об’єм приладу поділений перегородкою на 2 частини – внутрішню, яка знаходиться в приміщенні, і зовнішню, яка винесена ззовні приміщення. Перегородка має рухому заслінку, за допомогою якої можна регулювати кількість повітря, яке надходить в приміщення. Холодильний агрегат призначені для охолодження повітря і складаються з елементів, призначення і кількість яких відповідають холодильним агрегатам компресійного типу. Випарник холодильного агрегату розміщений у внутрішньому відділенні кондиціонера, а конденсатор у зовнішній. На валу електродвигуна розміщені 2 вентилятори: осьовий та відцентровий. 1й потрібен для охолодження конденсатора холодильного агрегату. 2й - для створення примусового руху повітря із середини приміщення; потік повітря, який створює відцентровий вентилятор далі проходить через декоративну панель, повітряний фільтр та випарник і повертається всередину приміщення. Повітря осушується за рахунок конденсації вологи, яка міститься в повітрі, на випарнику. Кондиціонер має пульт керування на якому розміщенні ручки вмикання приладу у мережі живлення, встановлення бажаного режиму роботи і автоматичної підтримки цього режиму, регулювання охолодження заслінки. Двоблокові системи складаються з двох модулів, один з яких призначений для примусового охолодження за допомогою вентиляторів, конденсатора холодильного агрегата, і встановлюється ззовні приміщення; інший – для охолодження повітря всередині приміщення за рахунок теплопередачі від випарника.

Прилади для переробки продуктів, приготування з них їжі та нагрівання води

Нагрівальні елементи приладів. Електронагрівальні елементи побутових приладів – це пристрої, які перетворюють електричну енергію на теплову, отже, від них залежить надійність роботи нагрівальних приладів. Сучасному ринку відомі прилади, в яких використовуються трубчасті електронагрівачі (ТЕН), електрокерамічні, індукційні, інфрачервоні, надвисокочастотні та ін. Найбільш відомі прилади з трубчастим електронагрівачем. Матеріали з яких виготовлені прилади повинні мати комплекс високих фізико-механічних і електричних властивостей, які можуть забезпечити необхідні технічні характеристики, високі споживні властивості і надійність. Одна з головних вимог стосується стійкості матеріалів оболонки нагрівачів до впливу харчових продуктів, тобто відсутності утворення токсичних сполук, оксидних плівок. Залежно від умов експлуатації розрізняють три типи ТЕН – пристрої, які працюють у зануреному стані, у газовому середовищі та зливні, що працюють всередині, як правило, металевого тіла. Корпуси ТЕН, призначені для роботи у зануреному стані, виробляють із сплавів міді, сталі. Нагрівачі, що працюють у газовому середовищі, повинні мати робочу температуру оболонки, яка не перевищує розрахункову для даного типу електроприладу. Зливні нагрівачі працюють у теплопровідних матеріалах, які, у свою чергу, є нагрівальними елементами побутового приладу.

У побутових електронагрівальних приладах використовують також нагрівачі на основі шарових резистивних матеріалів, матрицею яких можуть бути різноманітні суміші скла.

Для виробництва приладів, призначених для розігрівання і підтримки тепла харчових продуктів, використовують резистивні матеріали на текстильній основі.

Класифікація, асортимент основних видів нагрівальних приладів: прилади загального призначення; прилади для теплової обробки продуктів; прилади з використанням НВЧ-нагрівання; прилади для приготування напоїв; прилади для розігрівання продуктів і підтримки їх у розігрітому стані; прилади для нагрівання води та інших рідин.

Прилади загального призначення До цієї групи належать електроплити, електроплитки та жарові шафи. Електроплити виконуються у вигляді столу прямокутної форми. Залежно від способу встановлення плити бувають стаціонарними, які вбудовуються в кухонне обладнання, прилади, які блокуються та переносні. У верхній частині плити розміщують конфорки, кількість яких може коливатися від двох ці більше. Плити також розрізняють за типом конфорок: чавунні, пірокерамічні. Потужність конфорок залежить від моделі плити і конкретного виробника і визначається окремо. Наявність регуляторів потужності дає змогу встановлювати необхідні температурні режими. Регулятори можуть бути ступінчастими і безступінчастими. У корпусі плити розміщують жарову шафу, всередині якої встановлюють закриті нагрівальні елементи, так звані тен-грилі. Для забезпечення внутрішньої чистоти жарової шафи деякі моделі плит мають систему каталітичного самоочищення у важкодоступних місцях.

Електроплитки – це переносні нагрівальні прилади з однією або, як правило, двома конфорками. Тип конфорок, як і в електроплитах, може бути різним залежно від моделі і виробника. Якість електроплиток визначається конструкторською документацією на конкретний прилад.

Жарові шафи за конструкцією та призначенням практично не відрізняються від жарових шаф стаціонарних електроплит. Виняток становить зовнішній вигляд, тобто наявність зовнішнього корпусу шафи. Вони також мають терморегулятори, запобіжні пристрої і розрізняються між собою місткістю внутрішньої камери, потужністю і діапазоном робочих температур.

Прилади для теплової обробки продуктів До цієї групи належать електрокаструлі, сковороди, грилі, ростери, тостери, шашличниці та ін. електрокаструлі устатковані нагрівачами, розміщеними знизу приладів. Прилади мають термообмежувальні пристрої. Приготування їжі можливе в умовах підвищеного тиску і звичайного. Сучасний асортимент подібних приладів налічує також їх різновиди – соко-, яйце-, пароварки.

У нижній частині алюмінієвого корпусу сковороди залитий ТЕН. Сковороди мають термообмежувальні пристрої, які забезпечують надійність і безпеку під час роботи. Деякі моделі можуть мати тефлонове покриття робочої поверхні.

Електрогрилі – комбіновані побутові прилади, які призначені для приготування страв з використанням інфрачервоного випромінювання. Конструктивно грилі виконані у вигляді шафи, що складається з двох частин – робочої і приладової. Всередині робочої камери розміщений нагрівальний елемент – ТЕН або кварцева трубка з вольфрамовою спіраллю.

Ростери – прилади для підсмажування бутербродів і шматочків м’яса. Тостери – прилади для підсмажування скибок хліба з використанням інфрачервоного випромінювання. Прилади забезпечують рівномірну теплову обробку продуктів завдяки автоматичним пристроям.

НВЧ-нагрівання забезпечує генерацію тепла безпосередньо в усьому об’ємі продуктів, що зумовлює якість їжі. Напруга надходить до анодного трансформатора, блока автоматики магнетрона і накального трансформатора. При цьому вмикається вентилятор блока охолодження магнетрона і приводиться в дію блок автоматики, захисту і керування приладом. Після розігрівання катода і завантаження робочої камери за допомогою реле часу встановлюється необхідний інтервал термічної обробки продукту. Процес обробки починається після надходження напруги на анодний трансформатор, одночасно з цим вмикається привод дисектора і НВЧ-енергія надходить у робочу камеру. У режимі очікування, під час якого здійснюється вивантаження готової продукції і наступне завантаження, анодний трансформатор і дисектор вимкнуті. Поряд с основною функцією приготування їжі НВЧ- нагрівання використовується для розморожування продуктів і їх сублімаційного сушіння. Деякі моделі НВЧ-печей обладнані тен-грилями.

Прилади для приготування напоїв. Ця підгрупа складається з кавоварки та чаєварки. Кавоварки: перколяційні та компресійні. Перколяційна кавоварка – прилад, в якому приготування кави відбувається за рахунок багаторазового проходження гарячої води або пари крізь шар молотої кави. Компресійна кавоварка – прилад, в якому кава готується за рахунок одноразового проходження гарячої води або пари під установленим тиском крізь шар молотої кави. Чаєварка майже не відрізняється за принципом приготування напою від самовара, а зовнішнім виглядом нагадує деякі моделі кавоварки.

Прилади для розігрівання продуктів і підтримки їх у розігрітому стані. До цієї групи входять марніти, підігрівачі дитячого харчування. Марміт – побутовий нагрівальний електроприлад для підтримки постійної температури розігрітої їжі. В основному ці прилади виготовлені у вигляді металевої плити з вмонтованим усередині нагрівальним елементом. Температура робочої поверхні регулюється; її максимальне значення не перевищує 100 С. прилад для дитячого харчування може мати різну конструкцію. Найбільш відома конструкція у вигляді мішечка, всередині якого вмонтований гнучкий нагрівальний елемент. Невелика споживана потужність нагрівача забезпечує збереження продукту при температурі, що наближена до температури тіла людини.

Прилади для нагрівання води та інших рідин. Ця група складається з таких приладів, як електрочайники, самовари, занурювальні кип’ятильники. Як нагрівачі в електрочайниках використовуються ТЕН. За конструкцією чайники можуть бути шнурового та без шнурового виконання. Сучасні моделі електрочайників захищені від можливого ураження електричним струмом відповідними пристроями, термообмежувачами, а деякі моделі з них – автоматичними пристроями, які слідкують за процесом підігрівання води. Електросамовари мають традиційну форму корпусу, який виготовляють з латуні з обов’язковим вкриттям поверхні іншим металом. Самовари можуть мати терморегулюючі пристрої. Електрочайники і самовари виготовляють таких видів: електрочайник без термовимикача; відповідно прилади з термовимикачем; прилади з пристроєм, який роз’єднує ланцюг живлення при закипанні рідини; прилад з термовимикачем і пристроєм, який роз’єднує ланцюг живлення при закипанні рідини. Занурювальні електрокип’ятильники – трубчасті нагрівачі (ТЕН), які скручені у спіраль. Вони мають термоізольовану пластмасову руку з незнімним електричним шнуром. Виробляють також кип’ятильники пласкої форми, всередині металевого корпусу яких запресовані нагрівальні елементи.

До приладів для нагрівання води належать водонагрівачі, призначені для нагрівання води до 85 С, яка не використовуються в харчових цілях. Водонагрівачі бувають проточні та акумуляційні. Акумуляційні водонагрівачі – це прилади для нагрівання води у баці, призначеному для тимчасового зберігання нагрітої води і оснащений одним або кількома пристроями для регулювання або обмеження температури води. У проточних водонагрівальних приладах використання гарячої води відбувається одночасно з її нагріванням, що потребує досить великої потужності. Залежно від способу з’єднання з водопровідною мережею акумуляційні водонагрівачі можна поділити на прилади низького, високого тиску та без тиску.

Електроводонагрівач – це прилад, який живиться від резервуара, в якому рівень води регулюється одним або кількома вентилями в системі зливання води і який оснащений отвором для зв’язку з атмосферою. За місцем установлення водонагрівачі поділяють на прилади підлогового та настінного виконання. Усі прилади обладнанні термообмежувальними або терморегулюючими пристроями, які спрацьовують при досягненні температури води 85 С.

Електромеханічні прилади для переробки продуктів і приготування з них їжі поділяють на :

Прилади з індивідуальним і універсальним електроприводом

До приладів з індивідуальним електроприводом належать: електром’ясорубки, кавомолки, соковижималки, міксери.

М’ясорубки поділяються на шнекові та катерні

Шнекова м’ясорубка складається з м’ясорубки і привода. В корпусі м’ясорубки розміщені шнек, рухомий ніж і нерухома решітка.

Катерні м’ясорубки відрізняються від шнекових тим, що на валу електродвигуна через гумову муфту закріплений ніж для рубки мяса

Кавомолки за принципом дії поділяються на прилади ударної дії та жорнові.

У кавомолках ударної дії зерна розмелюються ножем з 2 або4 лезами,

В жорнових за допомогою зубчастих дисків один з яких рухомий. В жорнових кавомолках можливе регулювання ступеня розмелу.

Прилади мають блокуючий пристрій завдяки якому не можливе вмикання кавомолки без верхньої кришки

Соковижималки за принципом дії поділяють на прилади з використанням відцентрових сил і пресові. Основними елементами соковижималок відцентрової дії є дисковий ніж, який подрібнює продукти, та ротор-сито, встановлені на валу електропривода. Залежно від способу вилучення вижимків соковижималки поділяють на неавтоматичні, напівавтоматичні та автоматичні.

Напівавтоматичні соковижималки мають пристрій для викидання вижимків, Автоматичні соковижималки обладнані центрифугою. Внаслідок дії відцентрових сил, які виникають при обертанні центрифуги подрібнений продукт викидається до бічних стінок центрифуги при цьому сік надходить до приймальника, а вижимки до лотка.

Міксери складаються з пластмасового корпусу, всередині якого розміщений колекторний електродвигун з редуктором. У верхній частині корпусу містяться вимикач і клавіші за допомогою якої звільнюються робочі насадки, що вставлені в отвори редуктора спец пружинами. Міксери комплектуються насадками для збивання, тістомішалками, подрібнювачами. Міксери можуть мати ступінчастий або безступінчастий вимикач швидкості обертання насдок, систему індикації режиму і стану готовності роботи.

До приладів з універсальним електроприводом належать універсальні кухонні машини (УКМ) і компактні кухонні машини типу «харчовий процесор» (ККМ)

У ККМ процеси здійснюються в одному посуді, при цьому зміна операцій не потребує складного переобладнання , як в УКМ, а вимагає лише зміни насадок. УКМ складається з електропривода і системи насадок. Електропривод УКМ розміщений у корпусі і складається з колекторного або багато швидкісного електродвигуна з редуктором.

Холодильне обладнання

Класифікація і асортимент

• холодильник

• морозильники

• холодильники-морозильники

Холодильники

1. за способом отримання холоду: компресійні, абсорбційні

2. за способом установлення: підлогові типу «шафа», підлогові типу «стіл», підлогові типу «скриня»

3. за кількістю камер: одно-, дво-, три- і чотирикамерні

4. за здатністю працювати в умовах максимальних температур оточуючого середовища поділять на класи: SN – розширеного помірного виконання, N – помірного, ST – субтропічного, T – тропічного

Камери холодильних приладів за призначенням поділяють на:

1. камери для зберігання свіжих овочів та фруктів

2. холодильні камери для охолодження та зберігання охолоджених продуктів

3. низькотемпературні камери для охолодження і зберігання заморожених продуктів

4. морозильні камери для заморожування і зберігання заморожених продуктів

5. універсальні камери для зберігання продуктів у свіжому, охолодженому або замороженому стані

Компресійні холодильні агрегати (принцип роботи)

Циркуляція фреонів в холодильних агрегатах відбувається завдяки роботі електродвигуна, який приводить в дію компресор. Під час роботи мотора-копресора рідкий фреон із конденсатора по капілярній трубці надходить у випарник, тиск і температура рідко фреону знижується внаслідок обмеженої пропускної здатності капілярної трубки і охолодження холодними парами фреону, які рухаються на зустріч у всмоктувальній трубці з випарника. При температурі 10-20 градусів С рідкий фреон кипить, поглинаючи при цьому теплоту з камери холодильного приладу. В той час холодні пари фреону відсмоктуються компресором через відсмоктувальну трубку. Температура парів фреону підвищується і компресор нагнітає ці пари у конденсатор, тиск парів збільшується. В останніх витках конденсатора пароподібний фреон перетворюється у рідину. Процес конденсації пари супроводжується звільненням тепла, яке відводиться в навколишнє середовище. Рідкий фреон проходить крізь фільтр з осушувальним патроном і через капілярну трубку надходить до випарника. Цикл кругообігу фреону завершується.

Випарники виготовляють з алюмінієвих сплавів. За конструкцією бувають листорубні і ребристорубні

Конденсатор виробляють з мідної трубки, з обох боків якої приварюють металеві ребра у вигляді сталевих дротів

Абсорбційні холодильні агрегати

Схема руху холодагента, як і в компресійних холодильних агрегат проте з деякими особливостями. Функцію мотора-компресора виконує електричний нагрівник, який нагріває холодагент до певної температури, внаслідок чого той рухається вверх. Рухаючись холодагент поділяється на 2 складові: газоподібну, яка надходить до конденсатора і рідку, збіднений розчин якого надходить до бачка абсорбера. Аміак(газова складова) переходить з газоподібної фази в рідку за рахунок охолодження і рідкий аміак надходить до капілярної трубки, а потім до випарника. Далі аміак поступає до теплообмінника з якого надходить до бачка адсорбера, де збагачується збіднена рідина. У випарнику і теплообміннику знаходиться водень, який потрібний для інтенсифікації випаровування аміаку.

Термоелектричні холодильники

Такі холодильники призначені для тимчасового зберігання продуктів ( не більше 48 год). Конструктивно холодильники такого типу складаються з двох напівкорпусів, в одному з яких розміщені термоелектричні батареї і вентилятор, а в іншому продукти. Крім холодильного апарата, який складається з термоелектричних батарей з напівпровідниками, холодильник має електродвигун, на протилежних кінцях ротора якого розміщені крильцята вентиляторів. Один вентилятор служить для перемішування повітря в холодильній камері, інший для примусового охолодження батареї, яка нагрівається

Споживні властивості холодильників

1. температура в холодильній камері не повинна перевищувати 6 град.С у нормальному робочому режимі, деякі виробники виготовляють прилади, що мають 0-ву камеру

2. температура морозильної камери не повинна перевищувати -18град.С

3. швидкість заморожування продукту (холодопродуктивність) визначається в кг/год

4. існує 7 класів холодильників від А до G, також існують А+, А++

5. камери розміщують у 2-х варіантах: TopMount (європейський ринок), Side by Side (американський ринок)

6. робота холодильних приладів не повинна супроводжуватись надмірним шумом та вібрацією

7. не повинно відбуватися осідання вологи на зовнішніх поверхнях холодильника

8. двері та кришки повинні відчинятися, коли до ручки прикладається сила 5…70 Н

9. матеріали, які використовуються для внутрішніх елементів холодильної шафи не повинні передавати запах або присмак продуктам харчування

10. прилади, які мають відділення, марковані однією, двома або трьома зірочками, а також низькотемпературні і морозильні камери повинні забезпечувати можливість одержання харчового льоду

11. мають бути передбачені засоби для збирання талої води з випарників

12. полиці, корзини, посуд повинні мати достатню міцність до механічних навантажень

13. у настанові з експлуатації повинні указувати: загальний та корисний об’єми; граничні відхилення напруги мережі живлення; споживання електроенергії за температури оточуючого середовища 25 град. С ; сумарну площу полиць. Корзин , посуду; правила електробезпеки та користування

Класифікація пральних машин

- за типом:

ПМ – пральні машини без віджимання білизни

ПМР – пральні машини з ручним віджиманням білизни

ПМЦ – пральні машини з виконанням операцій прання і віджимання в одному баці шляхом перемінного встановлення активатора або корзини центрифуги на вал привода

ПМЦ-В – пральні машини із вкладною автономною центрифугою

ПМС – прально-сушильні машини із сушінням виробів гарячим повітрям

ПМН – напівавтоматичні пральні машини

ПМА – автоматичні пральні машини

• за номінальним навантаженням: 1-5 кг

• за кількістю баків: одно бакові, дворакові

• за способом завантаження: з верхнім завантаженням і з фронтальним

• за способом активації мийного розчину6 з активатором і барабанні

• за способом керування: з електромеханічним управлінням, з електронним управлінням

• за наявністю підігрівання: без підігрівання, з підігріванням

Конструкції пральних машин

У пральних машинах з дисковим активатором активація мийного розчину відбувається а рахунок обертання диска на одній з площин якого розміщені ребра. Існують активатори з радіальними та спіральними ребрами. З метою запобігання зносу білизни у активаторах першого типу застосовують зберігаючий режим прання: обертання активатора за годинниковою стрілкою-пауза-протигодинникової стрілки. Активатор із спіральними у нормальному режимі прання обертається проти годинникової стрілки, а в зберігаю чому режимі за годинниковою стрілкою.

У пральних машинах барабанного типу прання відбувається в барабані. Який в робочому стані частково занурений в робочий розчин. Барабан має перфорацію і ребра. Під час обертання барабана білизна притискується до внутрішньої поверхні і піднімається вгору, білизна відокремлюється від поверхні барабану в момент досягнення найвищої точки його обертання, білизна падає на дно барабана у мийний розчин. Пральні машини можуть мати нагрівальні елементи.

Пральні машини типу ПМ складаються з корпуса, кожуха електродвигуна, електродвигуна, дискового активатора, зливного патрубка і кришки. Деякі моделі мають реле часу, підставку для встановлення, зливний шланг.

Пральні машини типу ПМР окрім вузлів вказаних в машині типу ПМ мають віджимний пристрій. Привод віджимного пристрою може бути ручним або електромеханічним, крім того машини можуть мати насос для додаткової активації розчину та зливання його після прання. Віджимний пристрій складається з 2 валків тиск між якими регулюється за допомогою спец гвинта. Для машин типу ПМР характерна наявність 2 режимів прання. Тривалість прання регулюють за допомогою реле часу. По досягенні заданого періоду реле автоматично вимикає електродвигун із джерела живлення.

У напівавтоматичних пральних машинах процес прання практично не відрізняється від попередніх.

В одно баковій машині в корпусі розміщений однофазний двигун, який приводить в дію активатор, розміщений в пральному баці. Поряд з пральним баком установлюють перфорований бак центрифуги, який закриваеться кришкою та блокується мікро вимикачем. Для гасіння вібрацій вузол центрифуги розміщують на амортизаторах. Для зливання мийного розчину є один або два насоси.

Дворакові напівавтоматичні машини хар-ться більшим ступенем механізації всіх видів робіт недоліком таких машин з дисковим активатором є наявність ручних операцій з перекладання білизни з одного баку в інший.

Процесами прання в напівавтоматичних машинах барабанного типу керує програмний пристрій до якого входить задавальний блок, командо апарат і перемикач вибору режимів роботи.

Конструктивно механічна частина автоматів мало чим відрізняється від барабанних напівавтоматичних машин різниця полягає у складності електрообладнання – моделі мають електронну або електромеханічну систему керування. Машини такого типу розраховані на стаціонарне відімкнення до водопровідної мережі.

Основні споживчі властивості

Якість пральних машин визначається такими параметрами:

• ефективністю відпирання білизни;

• ступенем зносу білизни і відсутністю механічних пошкоджень;

• ефективністю віджимання білизни;

• витратами електроенергії;

• тривалістю прання за найбільш складною програмою (для ПМА);

• витратами води та СМЗ.

Комплекс споживчих властивостей також містить вимоги щодо зручності користування, габаритних розмірів, дизайну, екологічної безпеки, зручності зберігання. Пральні машини працюють від однофазного змінного струму з номінальною напругою 220 В і частотою 50 Гц. Машини повинні мати рівнемір або покажчик рівня заповнення бака номінальною к-тю води. Середній строк служби пральних машин становить 15 років.

Машини повинні бути комплектовані такими елементами:

1. зливними і наливними шлангами

2. віджимним пристроєм для машин ПМР

3. ванночкою для зливання залишків рідини з гідросистеми, крім машин типу ПМ

4. пристроєм для відімкнення до мережі водопостачання (для ПМА)

5. двополюсною розеткою з контактом для заземлення

6. автономною центрифугою для машин типу ПМЦ

7. експлуатаційним документом

Методи визначення споживних властивостей

Якість відпирання визначають фото колористичним методом суть якого полягає у вимірюванні коефіцієнта відображення штучно забруднених тканин після їх відпирання. За стандартом використовують наступні забрудники: газова сажа-мінеральне масло, кров, шоколад і молоко, червоне вино.

Ефективність полоскання визначають одним із таких методів: для машин з від жимом чи без віджиму – вмістом лугу у невіджатій із виробів воді в порівнянні з водопровідною водою; для машин з віджиманням - кількість лугу, що залишається в білизні на 1 кг завантаження.

Зниження міцності зразків визначається порівнянням розривної сили непраних зразків з розривною силою зразків після 20 циклів прання.

Ефективність віджимання зумовлюється к-тю води, яка залишилась у тканині після віджимання.

Класифікація прасок

за типом прасок

ПТ - праски з терморегуляторами. До цього типу відносять праски звичайного виконання і малогабаритні (дорожні);

ПТО - праска з терморегулятором обважнена;

ПТР- праска з терморегулятором і розбризкувачем;

ШП - праска з терморегулятором і парозволожувачем;

ПТПР - праска з терморегулятором, парозволожувачем і розбризкувачем;

за конструктивними ознаками, які утворюються сполученням ознак окремих конструктивних елементів прасок за їх призначенням

П - праска без терморегулятора і термовимикача, парозволожувача і розбризкувача води;

П_а - праска з термовимикачем з автоматичним повторним ввімкненням (далі із самоповерненням);

Д, - праска з термовимикачем і неавтоматичним повторним вмиканням (далі без самоповернення);

П_р - праска з термообмежувачем і(або) реле перевантаження (реле максимального струму);

ПТ - праска з терморегулятором;

ПТ₀ - праска з терморегулятором і термовимикачем без самоповернення;

ПТ_е - праска з терморегулятором і електронною системою вимкнення праски від джерела живлення;

за спроможністю зволоження тканини, що підлягає прасуванню

ПП - праска з парозволожувачем;

за способом регулювання пароутворення:

ПП_К - праска з краплинним живленням водою (праска з парозволожувачем, в якому пару можна викликати і вимикати допомогою клапана керування. Утворення пари досить часто припиняється при встановленні підошви у вертикальне положення);

ПП_В - праска "варильна" з парозволожувачем без регулювання утворення пари;

за спроможністю розбризкування води на тканину, що підлягає прасуванню

ПР - праска з розбризкувачем.

За конструктивними ознаками праски класифікують:

за родом електричного струму мережі живлення - праски, які працюють від джерела змінної і постійної напруги;

за номінальною напругою мережі живлення (за ГОСТ 21128) -прилади, які працюють від напруги з фіксованим значенням; від напруги з різними значеннями; у діапазоні напруг; у двох або більше діапазонах напруг;

за масою - легкі (Л) - до 1,6 кг; середні (С) - 1,6...2,0 кг; обважнені (О) - понад 2,0 кг;

за видом користування - праски загального призначення (праски домашні) і праски дорожні (туристичні), які мають позначку Д;

за зручністю користування - комфортного (К) і звичайного виконання.

Конструкції прасок

Приски складаються з корпусу-ручки, робочого елемента – підошви, термообмежувальних пристроїв, систем паро зволоження і розбризкування води. Корпус-ручка прасок відокремлена від підошви проміжним жаростійким елементом. На корпус винесені ручка керування терморегулятором, кнопка регулятора інтенсивності паро зволоження, кнопка розбризкувала, світло та звукоіндикатори. Підошви майже всіх прасок виготовляють із сплавів алюмінію, в яку залиті нагрівальні елементи (ТЕН). Механізм паро зволоження складаєтьсяз бачка для води , клапанів, дозуючого механізму і камери пароутворення, яка має отвори у нижній частині підошви. У нижній частині бачка для води розміщено клапан в отвір якого входить металевий стрижень-голка, яка регулюється ручкою і визначає витрату води, а отже і інтенсивність пароутворення. Камера пароутворення являє собою невелику місткість в нижній частині підошви, що відокремлена металевою платівкою. Пароутворення відбувається в момент контакту краплин води з розігрітою підошвою праски. Розбризкував – це насос, який приводиться в дію поршнем, зв’язаним з кнопкою, що розміщується у верхній частині корпусу.

Праски з парогенератором.

Пара, яку отримують в баці парогенератора, надходить по паропроводах до праски, там додатково підігрівається ТЕН, залитий у підошву і крізь отвори у підошві праски до текстильного матеріалу. Парогенератор має додаткові пристрої, що керують роботу приладу.

Існують також праски без шнурового виконання.

Класифікація приладів для прибирання

• за типом: пилососи підлогові, пилососи ручні, які крім звичайного виконання залежно від конструктивних особливостей та способу експлуатації бувають: штангові, ранцеві, щітки, автомобільні

• за організацією потоку повітря: прямоточні і вихрові

• за споживаною потужністю.

Конструкція пилососів

У вихрових пилососах проходження робочого потоку повітрі через патрубок супроводжується його закрученням. В прямоточних пилососах напрям руху повітря збігіється з віссю обертання ротора двигуна повітровсмоктувального агрегату (ПВА). Пилосос вихрового типу складається з 2 напівкорпусів, у верхньому з яких розміщується ПВА. ПВА відокремлений від фільтрів решіткою, яка запобігає втягуванню фільтра у вхідний отвір. Фільтри пилососів можуть бути виготовлені з різних матеріалів, що розрізняються з а хімічним складом, довжиною і щільністю волокон. Існують текстильні фільтри та паперові одноразового використання.

ПВА за конструктивними особливостями поділяються на одно та дво контурні. В одно контурних ПВА охолодження електродвигуна забезпечує робочий потік повітря, очищений від пилу і бруду фільтром. У двоконтурних за рахунок створювання охолоджуваного потоку повітря у другому контурі.

Одно контурні ПВА складаються з однофазного двигуна, вал ротора якого з’єднаний з вентилятором відцентрового типу.

Двоконтурні ПВА можуть бути дво або триступінчатими, конструкція такого агрегату відрізняється від попередньої схеми наявністю діафрагми, яка служить для розподілу повітряних потоків.

Підлогові пилососи обладнані системою автоматичного намотування шнура, пристроями для регулювання потужностей або витрати повітря, системою сигналізації про ступінь заповнення пилом,

До комплекту пилососів входять шланг, зєднальні трубки і насадки. Шланг складається з гнучкого рукава і зєднальних патрубків.

За функціональною ознакою насадки можна поділити на такі види: для очищення поверхонь від пилу і бруду, для очищення від пилу важкодоступних місць, для очищення меблів і книжок, для очищення одягу , меблів, килимів, насадки-пульверизатори для розбризкування рідин і розчинів

1. К- ція та загальна будова автотранспорту. Вимоги до безпеки експлуатації.

Класифікація автотранспорту:

За призначенням

Вантажні

• За вантажепідйомністю

o Особливо малої вантажепідйомності - до 1 тони

o Малої вантажепідйомності- 1-2 тони

o Середньої вантажепідйомності- 2-5 тони

o Великої вантажепідйомності- понад 5 тони

o Особливо великої вантажепідйомності - понад норми, встановленої дорожніми габаритами та ваговими обмеженнями

• За типом перевозимого вантажу

• За типом кузова

o Самоскиди

o Бортові

o Криті

o З тентом

o Автоцистерни

o Бетономішалки

o Авторефрежератори

o Автовози

o Контейнерні

o Тягачі

Пасажирські

• Автобуси (вмістимість понад 8 чоловік)

o За габаритною довжиною

 Особливо малий (до 5м)

 Малий (6м – 7,5м)

 Середній (8м – 9,5м)

 Великий (10,5м – 12,0м)

 Особливо великий (спарований) (16,5м і більше)

•

o За призначенням

 Міські

 Внутрошньоміські

 Приміські

 Місцевого сполучення (для обласних перевезень)

 Міжміські

 Туристичні

• Мікроавтобуси

• Троллейбуси

• Позашляховики (Джипи)

• Легкові (вмістимість до 8 чоловік)

Докладніше у статті: Класифікація авто

•

o За класом автомобіля (розміром)

 A-клас (особливо малий)

 B-клас (малий)

 C-клас (малий середній, компактний, гольф-клас)

 D-клас (середній)

 E-клас (верхній середний, бізнес-клас)

 F-клас (верхній, представницький клас)

•

o За типом кузова

 Седани

 Універсали

 Хетчбеки

 Лімузини

 Пікапи

 Мінівени

 Мікровени

 Мультивени

 Купе

 Кабріолети

 Фаетони

 нотчбек

 тарга

•

o За рабочим об'ємом двигуна (стара класифікація СРСР)

 Особливо малий - до 1,2 л

 Малий - від 1,2 л до 1,8 л

 Середній - від 1,8 л до 3,5 л

 Великий - понад 3,5 л

 Верхній - не регламентується

[ред.] Вантажепасажирські

• На базі легкових

• На базі вантажних

[ред.] Спеціальні

• Автокрани

• Спортивні авто

• Гоночні авто

o Боліди

• Карети швидкої допомоги

• Пожежні авто

• Катафалки

• Автолавки

• Прибиральні авто

o Снігоочисники

• Трактори

o Баггі

• Грейдери

• Екскаватори

• Бульдозери

• Бронемобілі

• Амфібії

• Авто, що мають ліцензію ADR для перевезення легкоспалахуючих вантажів

• Каток

[ред.] За ступенем пристосованості до роботи в різних дорожніх умовах

• Дорожні (звичної прохідності) - призначені для їзди по шляхам загальної мережі автодоріг

• Підвищеної прохідності – для їзди по дорогам з невідповідними нормами, а також по бездоріжжю

• Всюдиходи

[ред.] За загальною кількістю коліс і ведучих коліс

(умовно позначають формулою де перша цифра – число коліс авто, а друга – число ведучих коліс (кожна пара здвоєних ведучих коліс рахується за одне колесо)

• 4×2 – двохосний автомобільний транспорт з однією ведучою віссю

• 4×4 – двохосний автомобільний транспорт з обидвома ведучими осями (повнопривідний)

• 6×6 – трьохосний автомобільний транспорт з трьома ведучими осями (повнопривідний)

• 6×4 – трьохосний автомобільний транспорт з двома ведучими осями

[ред.] За кількістю осей

• 2-x осні

• 3-x осні

• 4-x осні

[ред.] За типом двигуна

• з дизельним

• бензиновим

• з інжекторним

• з карбюраторним

• з двигуном внутрішнього згоряння

• з роторним двигуном

• з електродвигуном (Електромобіль)

• з газовим

• Парові газотурбінні

• Гібридні авто

• Водневі авто

[ред.] За складом

•

o Одинарні автомобілі

o Автопоїзди з причепом або напівпричепом.

[ред.] За приналежністю

• Загальні

o Особисте авто

o Державне авто

o Комерційне авто

• Військові

o Бронетранспортери

o Танки

o БМП

[ред.] За типом шасі

• Колісні

• Гусеничні

Вимоги до безпеки експлуатації:

Системи безпеки: активні – сукупність конструктивних та експлуатаційних ознак автом., за якими хар-ють здатність засобу не ств. ДТП, пов’яізаних з його констр. Особливостями.

Пасивні - комплекс заходів що дозволяє зменшити риск травмування людей під час ДТП.

Активна визнач надійністю вузлів та агрегатів систем гальмування, рульового керування, підвіски двигуна і трансмісії, яку підвищують шляхом удосконалення конструкції, розташування силового агрегату, ефект його керування.

Пасивну безпеку поділяють на зв та вн. Зв визнач відсутністю на кузові елементів, які можуть спричинити травмування, вн – конструкцією кузова, крісел, наявністю ременів безпеки, подушки безпеки.

2. К –ція і будова залізничного транспорту.

Залізничний транспорт:

• локомотиви

• рухомий склад незалежно від ліній якими вони пересуваються

За наявністю силової установки

• самохідні (локомотиви, тендери, моторизовані залізн., трамвайні вагони, автомотриси)

• несамохідні (вагони , що признач для перевезення пасажирів і вантажів)

Осн. Ознакою класифік моторних транспортних засобів є тип силової установки, якщо таких устан кілька то за тією що обертає колесо.

До моторних самохідних Т.З. належать: локомотиви, тепловози, дизельпоїзди, локомотивні тендери, електровози всіх типів.

Будова Т.З. – кузов, колісні пари, прикріплені до рами, ударно тягове і гримове обладнання, електронне устаткування.

Дальність перевезень визначається конструкцією і обладнанням вагонів, які поділяються на далекого сполучення, місцевого, приміського, вагон-ресторан.

Залежно від виду вантажу, що перевозять вагони поділ на: криті, напіввагони, платформи, цистерни, ізотермічні і спец признач.