
- •1. Вплив сировинних матеріалів і волокнистих напівфабрикатів на споживні властивості паперу і картону.
- •2. Формування спожиних властивостей паперу та картону у процесі виробництва.
- •3. Споживні властивості й показники якості паперу і картону.
- •4. Класифікація і характеристика асортименту шкільно-письмових товарів.
- •5. Класифікація і характеристика асортименту канцелярського приладдя.
- •6. Класифікація і характеристика асортименту офісної техніки.
- •15.Контроль та оцінка якості музичних товарів
- •16. Характеристика факторов, що формують властивості та якість іграшок
- •21.Класифікація і характеристика асортименту товарів для спортивних поєдинків та ігор.
- •22.Класифікація та споживні властивості велосипедів.
- •23. Класифікація комплектуючих виробів за різними ознаками, характеристика асортименту та основних параметрів конденсаторів та резисторів.
- •24. Класифікація побутових радіоелектронних товарів.
- •25 Принцип радіопередачі та характеристика діапазонів частот. Схеми.
- •26 Принцип радіоприйому.
- •27.Споживні властивості радіоприймальної апаратури.
- •28. Класифікація і асортимент радіоприймальної апаратури.
- •29. Основні принципи передачі сигналів телевізійного зображення. Особливості передачі кольорового зображення.
- •30. Споживні властивості телевізорів. Класифікація телевізорів.
- •31. Класифікація і хар-ка техн. Параметрів апаратури для відтворення запису записаним механічним та оптичним способом.
- •32. Класифікація і хар-ка техн. Параметрів апаратури для магнітного запису і відтворення звуку.
- •33. Класифікація і хар-ка техн. Параметрів апаратури для відеозапису та відтворення звуку і зображення.
- •1Вплив сировинних матеріалів і волокнистих напівфабрикатів на споживні властивості паперу і картону.
- •1.Класиф і заг будова автотранс засобів.Вимоги до безпеки експлуатац.
- •2.Класиф і заг будова залізничн транспорту.Сист забезпеч безпеки руху
- •3.Класиф за реєстром (річк і морським) і аг будова водн трансп.
- •4.Класиф і заг будова повітрян транспорту
- •5. Класифікація і загальна будова двигунів внутрішнього згорання. Принцип роботи
- •6. Трансмісія автомобіля. Загальна будова, призначення вузлів і механізмів
- •7. Ходова частина автомобіля. Загальна будова, призначення вузлів і механізмів
- •8. Колеса: шини та диски
- •9. Системи керування автомобіля. Будова, призначення вузлів і механізмів.
- •10. Електрообладнання автомобілів. Складові, їх призначення.
- •11. Системи безпеки автомобіля. Принцип роботи, тенденції розвитку
- •12.Класифікація нафтопродуктів. Відповідність національних стандартів європейським нормам.
- •13. Бензини, присадки
- •14. Дизельне пальне.
- •15. Моторні масла.
- •16. Трансмісійні масла (тм).
- •18. Технічні рідини.
- •20. Вимоги до конструкції приладів та їх внутрішньої проводки
- •21. Діалектричні матеріали.
- •22.Провідникові та установчі вироби. Асортимент, класифікація, вимоги до якості.
- •23. Світлотехнічна продукція.
- •26. Білизнообробні прилади.
- •27.Прилади для прибирання приміщень.
- •28.Прилади для переробки продуктів, приготування їжі. Асортимент, будова, принцип роботи, класифікація, вимоги до якості.
- •30. Прилади для створення й підтримки мікроклімату в приміщеннях. Асортимент, будова, принцип роботи, класифікація вимоги до якості.
- •Бензини, присадки. Класифікація, вимоги до якості, маркування, зберігання, безпека користування.
- •14.Дизельнепальне."Класифікаціявимоги до безпеки, якості, маркування, зберігання.
- •16.Трансмісійні масла.Кдасифікація, вимоги до безпеки, якості, маркування.
- •18.Технічні рідини. Асортимент, класифікація, вимоги до якості.
- •20. Вимоги до конструкції електропобутових приладів та їх внутрішньої проводки.
- •Річковий, морський транспорт
- •Повітряний транспорт.
- •5. Двигун внут згоррання
- •Трансмісія
- •Ходова частина
- •8. Колеса
- •Система керування
- •Електрообладнання
- •12.Класифікація нафтопродуктів. Відповідність національних стандартів європейським нормам.
- •15. Моторні масла Класифікація, вимоги до безпеки, якості, маркування.
- •17.Пластичні змащувальні матеріали: Класифікація, вимоги до безпеки, якості,маркування.
- •19. Безпека електропобутових товарів. Методи визначення показників.
Бензини, присадки. Класифікація, вимоги до якості, маркування, зберігання, безпека користування.
Бензини поділяють за призначенням: для автомобільного (карбюраторні, інжекторні двигуни) та авіаційного (поршневі двигуни) транспорту.. Основними експлуатаційно-технічними властивостями автомобільних бензинів є детонаційна стійкість, карбюраційні та антикорозійні властивості, хімічна та фізична стабільність, а також ступінь забруднення (вміст домішок).
Автомобільні бензини товарних марок - суміш компонентів, які отримують в процесі переробки нафтопродуктів. Тому одна й та сама маса марки бензину, залежно від технологічного устаткування НПЗ, може мати різний компонентний склад. залежно від величини тиску насиченої пари (ТНП) автомобільні бензини поділяють на зимові та літні.
Зимові марки бензинів мають ТНП не більше 66,7 кПа (500 мм рт. ст.) і рекомендовані до використання з 1 жовтня до 1 квітня, літні -66,7-93,3 кПа (500-700 мм рт. ст.) з 1 квітня до 1 жовтня. Міжсезонні марки мають ТНП не більше 79,9 кПа (600 мм рт. ст.). Зимові бензини мають більшу здатність до випарування, тобто мають більш легкий фракційний склад, ніж літні. Температура початку перегонки та перегонки 10 % фракцій цих бензинів відносно низька, що дозволяє взимку пускати холодні двигуни автомобілів без їх попереднього підігрівання. Літні бензини мають вищу температуру, завдяки чому під час роботи двигуна в теплий період виключається можливість утворення парових пробок. У випадку застосування зимових бензинів улітку можливе перегрівання двигуна внаслідок утворення парових пробок.
Хімічна стабільність бензину - це здатність опору до утворення смол та окислення впродовж певного (індукційного) періоду при температурі 100 °С. Смоли та окислення бензину можуть утворюватися під час його транспортування та збереження внаслідок впливу ат мосферного кисню. При тривалому збереженні автомобільний бензин окислюється, внаслідок чого в ньому підвищується зміст фактичних смол, які утворюють в паливній системі та камерах згоряння смолисті відкладення (нагар). На вміст фактичних смол у бензині, крім тривалого збереження, впливають також умови збереження: зовнішня та внутрішня температура, колір і герметичність місткості, тари, ступінь їх заповнення тощо, Фізичну стабільність автомобільного бензину підвищують шляхом додавання антиоксидних присадок (інгібіторів), які протягом визначеного часу уповільнюють розвиток окисних процесів. Для стабілізації автомобільних бензинів на вітчизняних підприємствах застосовують деревносмолисту та параоксидіфеніла-мінову присадки, а також присадку ФЧ-16. У марці бензину цифрами вказують мінімальне октанове число визначене за моторним методом; літерою "А" - бензин автомобільний; літерами "АГ {"АИ") - бензин автомобільний, в якому октанове число визначене за дослідним методом.
Бензини марок А-66, А-72, А-76, АИ-93 виробляють зимовими та літніми. Бензини марок АИ-95, АИ-98 універсальні; їх можна застосовувати як узимку, так і влітку. Кисеньмісткі антидетонаційні присадки (оксигенати) дещо підвищують октанове число і зменшують токсичність відпрацьованих газів за рахунок зменшення у них продуктів неповного згоряння. Найбільше застосування отримала присадка метилтретбутило-вого ефіру (МТБЕ) та деякі пакети на її основі. Кисеньмісткі присадки розчиняють воду, яка знижує властивості бензинів під час їх збереження. Це обмежує сферу їх застосування: їх використовують переважно для виробництва високооктанових бензинів. Єдина система позначень марок автомобільних бензинів відсутня.
Зазвичай, бензин маркірують літерами і цифрами: А, АІ (АИ), іноді словом Нормаль, РКЕМШМ та ін. Цифрами позначають детонаційну стійкість бензинів. У марках бензинів, що виробляються в Європі, цифрами, як правило, позначають октанове число за дослідним методом. Виключення становлять бензини з низьким октановим числом А-72 та А-76 в яких цифрами позначають октанове число за моторним методом.
Авіаційні бензини призначені для використання в поршневих авіаційних двигунах. Основні марки авіаційних бензинів є етиловані - вони містять 2-3,2 г/кг бензину тетраетилсвинцю (ТЕС). Також існують малоети-ловані (менше Іг/кг) і неетиловані бензини. Авіаційні бензини, що виробляють у країнах СНД, позначають літерою Б і дробом, у чисельнику якого наводять октанове число за моторним методом, а в знаменнику - сортність на збагаченій суміші (наприклад, Б-91/115, Б-100/130). Бензини, в яких показник сортності на збагаченій суміші не регламентовано, маркіруються лише октановим числом за моторним методом (Б-70, Б-92).