47. Сутність і типи сучасних політичних систем.

Політи́чна систе́ма — впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних стосунків соціальних (суспільних та політичних) інститутів, що виконують певні політичні функції. Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації і рухи роблять вплив на державну владу.

Однієї з найпоширеніших є класифікація систем за діючим політичним режимом, тобто на основі характеру й способів взаємодії влади, особистості й суспільства. За цим критерієм виділяють три типи політичних систем: тоталітарні, авторитарні й демократичні.

Для тоталітарної політичної системи характерно повне підпорядкування особистості й суспільства владі, регламентація й контроль за всіма сферами життя людей з боку держави.

Авторитарна політична система заснована на необмеженій владі однієї особи або групи осіб при збереженні деяких економічних, громадянських, духовних свобод для громадян.

Демократична політична система припускає верховенство інтересів особистості, її прав і свобод, контроль із боку суспільства над владою.

За характером взаємодії з зовнішнім середовищем розрізняють:

— відкриті системи, мають динамічну структуру й широкі зв'язки з навколишнім середовищем;

— закриті системи, для яких характерна жорстко фіксована структура.

48. Системоутворюючі засади та основні функції політичних систем.

Системоутворюючі засади політичної системи:

- взаємозв’язок групи елементів

- утворення цими елементами певної цілісності

- внутрішня взаємодія всіх елементів

- прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму

- здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.

Функції політичної системи – це основні напрями впливу політ. системи на політичне життя суспільства.

• вироблення політичного курсу держави та визначення цілей та завдань розвитку суспільства (функція політичного цілепокладання);

• організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави (мобілізаційна);

• функція легітимізації — приведення реального політичного життя у відповідність до офіційних політичних правових норм;

• координація окремих елементів суспільства;

• політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);

• артикуляція інтересів (пред'явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

• узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення;

• інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей;

• політична комунікація складових політичної системи.

49. Характеристика структурних елементів політичної системи.

Структура політичної системи — сукупність владних інститутів, що пов'язані між собою і створюють стійку цілісність.

Головний єднальний компонент системи — політична влада — зосереджена в державі, політичних партіях і громадських організаціях. Важливою функцією влади є створення внутрішніх, зв'язків системи, врегулювання конфліктів політичними засобами і регламентація поведінки людини, тобто можливість впливати на неї з допомогою певних засобів — волі, авторитету, права, сили. Отже, влада — це елемент, джерело управління, основа розвитку й функціонування політичних систем.

Структуру політичної системи становлять:

1. Політичні відносини.

2. Політична організація суспільства.

3. Засоби масової інформації.

4. Політичні принципи та норми.

5. Політична свідомість і культура.

6. Політичні інститути

7. Політична участь і поведінка

8. Соціальні суб’єкти політики

9. Механізм політичної комунікації

Політичні відносини – відбивають зв’язки між класами, етносами, соціальними групами, між особою, суспільством і державою, всередині політичної організації щодо оволодіння, організації та використання влади.

З політичних відносин виростає політична організація суспільства, охоплюючи його стабільні політичні організації та установи, які здійснюють політичну владу. Їх поділяють на три види:

1. власне політичні організації (держава, політичні партії, політичні рухи);

2. політизовані організації (народні рухи, профспілки);

3. неполітичні організації (об'єднання за інтересами).

Визначальним елементом політичної організації суспільства, її ядром є держава з усіма її складовими: законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, збройними силами. Будучи головним інститутом політичної системи, держава здійснює управління суспільством, охороняє його економічну, соціальну і культурну сфери.

Політичні принципи та норми – завдяки ним соціальні інтереси і політичні устої отримують офіційне значення та правове закріплення.

Політична участь і поведінка – комплекс стереотипів, зразків і стандартів, що скаладають моделі й типи політ. діяльності, функціонування індивідів, груп, інших спільнот.

Соціальні суб’єкти політики:

• індивіди

• політичні групи і колективи

• класи, нації, народ

Механізм політичної комунікації:

• Діяльність засобів масової інформації

• Політ. агітація і пропаганда

• Вплив на громадську думку

• Засоби політ. Конкуренції

• Політ маркетинг, механізми політ конфлікту чи співробітництва, діалогу, тощо