
- •41. Основні ідеї лібералізму і неолібералізму.
- •42. Основні ідеї консерватизму і неоконсерватизму.
- •43. Марксизм і соціал-демократизм.
- •44. Християнсько-демократична ідеологія та альтернативні ідейно-політичні течії.
- •45. Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні.
- •46. Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства.
- •47. Сутність і типи сучасних політичних систем.
- •48. Системоутворюючі засади та основні функції політичних систем.
- •49. Характеристика структурних елементів політичної системи.
- •50. Держава її властивості, місце, роль і значення в політичній системі суспільства.
45. Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні.
Нація - це сукупність усього населення, всіх етносів, що проживають в межах держави і об’єднуються за допомогою юридичних інституцій, прав громадянства і які мають духовну потребу жити разом і рухатися до спільної мети.
Україну не оминула загальносвітова криза ідеалів суспільного розвитку, глобалізація і незворотні руйнівні процеси в природі та в основних сферах суспільної життєдіяльності. Системна, всеохоплююча глибинна криза проникла в усі без винятку сфери соціального життя в Україні - духовну, політичну, економічну.
Найочевидніші ознаки кризи: 1. руйнування колишніх ціннісних орієнтацій у більшості громадян і несформованість нових, що спричиняє системну дезорієнтацію суспільства;
2. зневіра в усіх інститутах влади, що зумовлює соціальну байдужість і прихований протест населення проти всіх рішень "верхів";
3. поляризація суспільства на багатих (включаючи олігархів) і високозабезпечених громадян (до яких належить політична еліта), з одного боку, і бідних, прибутки яких нижчі за прожитковий мінімум;
4. практична відсутність стійкого середнього класу, як адаптованої до нових умов соціальної верстви, котра забезпечує основу стабільних ринкових відносин;
5. корупція, безробіття у видимій і прихованій формах, безпритулля дітей, незахищеність сиріт, незабезпеченість людей похилого віку;
6. погіршення стану здоров’я нації, переважання смертності над народжуваністю, вимушена трудова еміграція;
7. руйнування соціальної та духовної сфери, засобів масової інформації та фінансових структур;
8. корумпованість, а часто й криміналізація влади, свавілля чиновників та їх антиукраїнські дії.
Основні напрями державної політики у сфері міжнаціональних відносин:
* Забезпечення рівних прав та свобод усіх громадян, незалежно від раси, національного чи етнічного походження.
* Перетворення поліетнічності суспільства, його багато культурності в консолідуючий фактор формування громадянського суспільства.
* Розвиток культурної самобутності етносу, всебічний розвиток укр. культури та мови.
* Створення сприятливих умов для розвитку етнічної культурної, мовної, релігійної самобутності національних меншин.
* Інтеграція до укр. суспільства етнічних груп, що були незаконно депортовані та ін.
46. Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства.
Різні політичні явища в суспільстві об'єднанні поняттям "політична система" суспільства. Призначення політичної системи – це забезпечення інтеграції, розробка та реалізація загальної мети суспільства. Політична система є центральною проблемою політології.
У науковій літературі побутують різні погляди, як на тлумачення поняття “політична система” суспільства, так і на сутність цього феномена. Система — одне з основних понять політології, яке дає змогу скласти уявлення про суспільство у вигляді його абстрактної, спрощеної моделі чи окремих елементів. Кожна система повинна бути функціональною і, згідно з Т.Парсонсом, має реалізовувати 4 функції, що служать задоволенню її елементарних потреб:
Функція адаптації – установлення зв’язків системи з навколишнім середовищем, система пристосовується до середовища і обмінюється з ним ресурсами.
Функція ціледосягнення – визначення цілей системи і мобілізація ресурсів для їх досягнення.
Функція інтеграції – підтримання координації взаємовідносин елементів системи.
Функція латентна – зберігання орієнтації суб’єктів системи на її норми і цінності.
Кожне суспільство є сукупністю підсистем (сфер):
виробничої,
соціальної,
духовної,
політичної, до якої належать інститути держави і влади.
Правова,
Етична.
Усі ці підсистеми наділені властивими лише їм структурою, функціями, цінностями,нормами,цілями тощо:
виробнича забезпечує матеріальну основу життя суспільства;
соціальна і духовна сприяють нормальному функціонуванню різних соціальних інститутів;
політична покликана створювати сприятливі умови для ефективної діяльності всіх ланок суспільної системи, для повної реалізації інтересів усіх членів суспільства.
Кожна з підсистем може зберігати життєздатність лише за умови, що всі інші функціонуватимуть бездоганно чи хоча б задовільно.
Відмінності політичної системи від усіх інших систем:
верховенство політичної системи
обумовленість політичної системи соціальним середовищем (соціальною та економічною структурами суспільства)
відносна самостійність політичної системи
Політична система суспільства дозволяє найбільш повно і послідовно розкрити суспільно-політичну природу суспільства, принципи організації влади, існуючі політичні відносини.