6.5 Взаємовідносини новостворюваного підприємства з банком

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чин­ним законодавством порядку юридичним та фізичним особам — суб’єк­там підприємницької діяльності, філіям, представництвам та іншим відокремленим підрозділам підприємств. Рахунки для зберігання грошо­вих коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

Рис. 6.2. Критерії вибору клієнтом банку

При виборі найбільш прийнятного банку підприємцю потрібно враховувати певні фактори (рис. 6.2).

Порядок відносин, що виникають при відкритті рахунків та проведенні кредит­них операцій регулюються чинним законодавством України, Інструк­цією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній ва­люті, Положенням Національного банку України «Про кредитування».

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для форму­вання статутного фонду господарського товариства. Кошти з цього ра­хунку перераховуються тільки на поточний рахунок зареєстрованого в установчому порядку господарського товариства або повертаються зас­новникам, учасникам.

Поточні (постійні) рахунки відкриваються підприємствам усіх організаційно-правових форм бізнесу та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чин­ного законодавства України.

Фізичним особам — суб’єктам підприємництва, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний рахунок у банку відкривається на їх ім’я за умови надання паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Створюючи власну справу, початківець може відчути необхідність у поповненні фінансових ресурсів шляхом отримання кредиту.

Кредит — позичковий капітал банку у грошовій формі, що пере­дається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернен­ня, строковості, платності та цільового характеру використання. Фор­муються певні відносини між кредитором і позичальником на підставі кредитної операції.

Кредитор — суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншо­му суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Позичальник — суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимча­сове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Кредитна операція — це договір щодо надання кредиту, який суп­роводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Підприємці можуть розраховувати й на кредитну лінію.

Кредитна лінія — це згода банку-кредитора надати кредит у май­бутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені роз­міри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Кредитний ризик — ймовірність несплати позичальником основ­ного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням креди­том у терміни, визначені у кредитному договорі.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслу­говує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перероз­поділ у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Кредити, які надаються банками, поділяються:

1. За строками користування: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 років).

2. За забезпеченням: забезпечені заставою (майном, майновими пра­вами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами чи май­ном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцт­во страхової організації); незабезпечені (бланкові).

3. За ступенем ризику: стандартні кредити; кредити з підвищеним ризиком.

4. За методами надання: у разовому порядку; відповідно до відкри­тої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою на­дання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).

5. За строками погашення: водночас; у розстрочку; достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повер­нення, строковості, платності, цільової направленості та на основі кре­дитного договору.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником (підприє­мцем) тільки в письмовій формі, визначають взаємні зобов’язання та відповідальність і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Забороняється надання кредитів на: покриття збитків господарсь­кої діяльності позичальника; формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

Видами забезпечення кредиту є неустойка (штрафи, пені), заста­ва, поручительство, гарантія.

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати не тільки банківський кредит, але й інші форми кредитів, зокрема:

• комерційний кредит — це товарна форма кредиту. Учасники кре­дитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої гос­подарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у виг­ляді векселів — зобов’язань боржника сплатити кредитору заз­начену суму у визначений термін. Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, на­дані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка пла­тежу;

• лізинговий кредит — це відносини між суб’єктами лізингу які ви­никають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об’єкта­ми лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна техніка) та нерухоме (будинки, спору­ди, система телекомунікацій) майно. Суб’єктами лізингу мо­жуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання, що є влас­ником об’єкту лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, що здійснює виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей);

• іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кре­диторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заста­ву об’єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпоте­ки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові ділянки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, зе­мельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою;

• споживчий кредит — кредит, який надається фізичним особам — резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визнача­ються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об’єктом кре­дитування. Строк повернення кредиту визначається кредито­ром і позичальником у кредитному договорі та залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності по­зичальника. Фізичні особи погашають кредити шляхом пере­рахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через поштою або готівкою;

• бланковий кредит може надавати комерційний банк тільки в ме­жах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення — тільки під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним пози­чальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах;

• консорціумний кредит надається позичальнику банківським кон­сорціумом. Це здійснюється шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності; шляхом гарантування за­гальної суми кредиту провідним банком або групою банків.