1.3 Роль підприємництва в суспільстві

У суспільстві підприємництво:

• виступає діловою силою;

• забезпечує господарську незалежність суб’єктів ринку;

• стимулює ділову активність;

• створює нові робочі місця;

• проводить благодійну та спонсорську діяльність (рис. 1.6).

Підприємницькі процеси позитивно впливають на формування інфраструктури бізнесу.

Інфраструктура бізнесу — це сукупність державних, приватних та громадських інститутів (організацій, установ, об’єднань), які обслуго­вують інтереси суб’єктів підприємництва, забезпечують їхню госпо­дарську діяльність та сприяють підвищенню її ефективності.

Виділяють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та інфор­маційно-аналітичну інфраструктури.

До організаційно-технічної інфраструктури належать товарні біржі, лізингові компанії, асоціації підприємців, транспортні комуні­кації і засоби зв’язку, виробничі та технологічні парки, технологічні центри.

Фінансово-кредитну інфраструктуру утворюють установи, які зай­маються акумуляцією тимчасово вільних коштів, перетворюють їх у кредити, надають фінансову допомогу (банки, фондові та ва­лютні біржі, інвестиційні фонди та компанії, страхові фірми, довірчі товариства, кредитні організації та спілки, фонди підтримки підпри­ємництва, громадські об’єднання, міжнародні організації).

Інформаційно-аналітична інфраструктура надають консуль­тації підприємцям, допомогу у розробці необхідних документів для створення власної справи та державної реєстрації фірми, підвищенні кваліфікації кадрів, вивчення ринкової кон’юнктури та прогнозування споживчого попиту, формування маркетингової політики підприєм­ства (інфор­маційні, консультативні, юридичні та бухгалтерські фірми, бізнес-центри і бізнес-інкубатори, аудиторські організації, рекламні агентства, фірми по проведенню маркетингових досліджень).

Економіка розвинутих країн представлена системою підприємств, які за загальноприйнятою термінологією визначаються як великі, се­редні та малі. Різне й місце та роль вище­вказаних секторів в економіці.

Великий бізнес, як правило, визначає економічну та технічну мо­гутність країни. При цьому великий бізнес не­рідко стає знаряддям експансії міжнародних підприємницьких струк­тур на внутрішньому ринку країни.

Середній бізнес значною мірою залежить від внутрішньої економіч­ної кон’юнктури та веде конкурентну боротьбу як усередині своєї групи, так із великим вітчизняним та іноземним капіталом. Підприємці се­реднього бізнесу більш тісно пов’язані з національними інтересами.

Мале підприємництво — це багаточисельний прошарок дрібних влас­ників, які своєю масовістю значною мірою визначають соціально-еко­номічне обличчя країни, що працюють в основному на масового споживача то­варів та послуг, чутливо реагують на зміни кон’юнктури ринку.

Згідно з Господарським кодексом України до категорії малих відносяться підприємства незалежно від форм власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Мале підприємництво має ряд характерних особливостей.

1. Єдність права власності та безпосереднього управління під­приємством.

2. Формування більш тісних взаємовідносин.

3. Відносно невеликі ринки ресурсів і збуту.

4. Персоніфікований характер відносин підприємця з партнерами-постачальниками ресурсів та покупцями готової продукції.

5. Сімейний характер у веденні справи.

6. Особливий характер фінансування.

Таблиця 1.2 - Малі підприємства мають переваги та недоліки.

Переваги:

Недоліки:

гнучкість, адаптація до місцевих умов, шанси на матері­альний успіх та можливість швидкої реалізації власної бізнес-ідеї, спро­щена організаційна структура малого підприємства порівняно з вели­кою компанією, можливість швидшого пристосування до зміни спо­живчого попиту, більш оперативне освоєння випуску нової продукції малими партіями, невисокі експлуатаційні витрати, більш висока обо­ротність капіталу, можливість успішного виживання при умові правиль­ного вибору ринкової ніші (товар, географічний і клієнтурний ринок) та інструментів маркетингу.

фінансові труднощі, некомпетентність менеджерів-підприємців, підвищена чутливість до економічних змін, проблеми за­лучення додаткових службовців, особливо високого рівня кваліфікації, обмежені можливості зберігання великих складських запасів, неви­сокий ступінь виживання фірми на початковому етапі створення суб’єкта, недостатність експортного потенціалу, підвищена особиста відповідальність керівника-підприємця малої фірми за всю бізнес-справу, високий ступінь ризику при освоєнні проекту, невпевненість партнерів по бізнесу при укладанні договорів з незнайомою малою фірмою.

Рис. 1.6. Роль малого підприємництва у суспільстві