Питання для самоперевірки та контролю знань

1. Що таке ділова етика?

2. Перерахуйте моральні принципи ведення бізнесу, які були розроблені і використовувались ще на початку XX століття російськи­ми підприємцями?

3. Назвіть сучасні морально-етичні норми цивілізованого підприє­мця.

4. Розкрийте принципи адвокатської етики.

5. Вкажіть норми етики згідно з кодексом консультанта.

6. У чому полягає зміст кодексу професійної етики страховиків Ук­раїни?

7. Поясніть правила професійної етики в рекламі.

8. Перед якими соціальними групами, суб’єктами несе відповідаль­ність підприємництво?

9. Які етичні проблеми існують у підприємницькій діяльності?

10. Які складові входять до поняття «етикет підприємця»?

11. Поясніть зв’язок підприємництва з навколишнім природним середовищем.

12. Які права мають споживачі? У яких випадках підприємці не­суть відповідальність при порушенні законодавства про захист прав споживачів?

13. Що мається на увазі під зловживанням монопольним станови­щем?

14. Які дії вважаються недобросовісною конкуренцією?

15. Що таке недобросовісна реклама?

Розділ 5 Організаційні форми підприємництва

5.1 Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу

Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу розрізняє підприємства за такими ознаками:

• мета діяльності;

• правовий стан;

• форма власності;

• вид та характер господарської діяльності;

• належність капіталу і контролю;

• сфера діяльності;

• технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядку­вання;

• розмір підприємства.

Групування підприємств за вищевказаними ознаками наведено у табл. 5.1.

Комерційні підприємства на відміну від некомерційних мають за мету своєї діяльності отримання прибутку.

За правовим станом усі фірми у зарубіжних країнах можна поді­лити на такі види:

• одноосібне володіння;

• товариство (партнерство);

• об’єднання підприємств.

Одноосібне володіння (індивідуальна приватна фірма) — це фірма, яка належить одній особі. У ній можуть працювати наймані працівники.

Таблиця 5.1 Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу

Класифікаційні ознаки	Види підприємств (господарських формувань)
1	2
Мета діяльності	Комерційні Некомерційні
Правовий стан	Одноосібне володіння Товариство Об’єднання підприємств
Форма власності	Приватні Державні Кооперативні
Вид та характер господарської діяльності	Промислові Торговельні Сільськогосподарські Будівельні Транспортні Фінансово-кредитні, страхові Туристські Готельні Консалтингові Інші види
Належність капіталу і контролю	Національні Іноземні Спільні (змішані) Багатонаціональні
Сфера діяльності	Міжнародні Транснаціональні Офшорні
Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування	Головні (материнські) Дочірні Філії
Розмір підприємства за певними критеріями	Малі Середні Великі

Товариство (партнерство) — це узаконене добровільне об’єднання двох або більше осіб, які виступають як співвласники фірми та здійсню­ють управління нею з метою одержання прибутку.

Об’єднання підприємств здійснюється, як правило, на добровільних засадах та передбачає об’єднання виробничої, комерційної або іншої діяльності.

У США основними організаційними формами бізнесу є:

• індивідуальна приватна фірма;

• товариство;

• корпорація.

Корпорація — це зареєстрована у встановленому порядку юридична особа, власниками якої є акціонери, які несуть обмежену відпові­дальність по її боргах залежно від їхнього внеску в акції.

У США існують такі основні типи корпорацій: комерційна, некомерційна, приватна, відкритого і закритого типу, державна, квазідержавна, професійна, S-корпорація.

Комерційна корпорація — компанія, призначення якої — отримання прибутку в інтересах її власників.

Некомерційна корпорація — організація корпоративного типу, чиї власники мають обмежену відповідальність та призначення якої — на­дання громадських послуг, а не одержання прибутку.

Приватна корпорація — компанія, якою володіють приватні особи або інші компанії (наприклад, “Дженерал Моторс”).

Корпорація відкритого типу — корпорація, яка продає акції на відкритих торгах, наприклад, “Форд Моторс”, “Каммонвелс Едісон”.

Корпорація закритого типу — корпорація, яка не продає свої акції на відкритих торгах, а надає перевагу фінансуванню свого розвитку з власних доходів або одержує фінансову допомогу за рахунок будь-яко­го іншого джерела (наприклад, “Хаєт Хотелз”, “Холлмарк”, “Юнайтед Парсел Сервіс”).

Державна корпорація—корпорація, яка є власністю держави та ство­рена для спеціальних державних цілей (наприклад, для управління місцевими школами, розвитку будь-якого району США).

Квазідержавна корпорація—підприємство, яке має монополію щодо надання основних громадських послуг (постачання електроенергії, води, природного газу, місцевий телефонний зв’язок).

Професійна корпорація — це компанія, власники акцій якої про­понують професійні послуги (медичні, юридичні, інжинірингові), яка має можливості для організації власних програм страхування і пенсій­ного забезпечення.

S-корпорація — це корпорація з кількістю не більше 35 акціонерів. Доходи цієї структури обкладаються податками у таких розмірах, як і для товариств. Разом з тим, власники акцій у S-корпорації, як і власни­ки акцій у звичайній корпорації, мають обмежену відповідальність. Така обмеженість виражається не тільки у кількості акціонерів, що входять до її складу. S-корпорація не може володіти більше 80% акцій іншої корпорації та одержувати понад 25% свого доходу з пасивних джерел (рента, відсотки, орендна плата) (“Інленд Асфальт Компані”).

Особливості форм організації бізнесу наведені у табл. 5.2.

Залежно від сфери діяльності можуть бути такі організаційні фор­ми бізнесу:

• міжнародна фірма;

• транснаціональна компанія;

• офшорна компанія.

Міжнародна фірма — це фірма, сфера виробничої та комерційної діяльності якої розповсюджується на зарубіжні країни.

Транснаціональна компанія — це компанія, яка зареєстрована та здійснює бізнес у декількох країнах, має зарубіжні філії і дочірні підприємства, розповсюджує акції на різних фондових біржах світу.

Офшорна компанія — це іноземне підприємство, яке зареєстроване на території з пільговою системою оподаткування.

Офшорний бізнес означає, що суб’єкт підприємницької діяльності веде свій бізнес у зарубіжній країні, у якій він зареєстрований та підпадає під дію оподаткування і регулювання даної країни (зони).

Національна компанія — це фірма, капітал якої належить підприєм­цям своєї країни.

Іноземна компанія — це фірма, капітал якої повністю належить іно­земним підприємцям.

Спільне підприємство — це підприємство за участі іноземного кон­трагента. Засновано на базі об’єднання майна різних власників, ство­рюється з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Багатонаціональна компанія — це фірма, капітал якої належить підприємцям з декількох країн: (англо-американсько-канадський ніке­левий трест “Інко”, англо-голландський харчовий концерн “Юнілевер”).

Залежно від технологічної (територіальної) цілісності і ступеня підпорядкування усі фірми в зарубіжних країнах можна поділити на такі види:

• материнське (головне) підприємство;

• дочірнє підприємство;

• філія.

Материнське (головне) підприємство — це підприємство, що конт­ролює інші фірми, забезпечує технологічну, територіальну цілісність та координаційну єдність підконтрольних суб’єктів господарювання .

Дочірнє підприємство — це юридично самостійне організаційне ут­ворення, що виступає на ринку від свого імені і за свій рахунок, підтри­мує тісні виробничі, комерційні або фінансові зв’язки з материнським підприємством. Має право здійснювати угоди, складати баланс, але контролюється материнським підприємством.

Дочірнє підприємство має достатню фінансову і майнову базу, не­обхідну для проведення самостійної господарської діяльності.

Філія — це територіально відокремлене утворення, яке не має юри­дичної та господарської самостійності.

Філія не має власного балансу, статуту, діє від імені і за доручен­ням материнського підприємства. Отже, філія не може вести справи від свого імені: укладати угоди, вести бухгалтерський облік, звітуватись перед аудиторами.

Філія діє за інструкціями материнського підприємства і не має сво­боди дій на зарубіжних ринках.

Специфічною організаційною формою бізнесу є представництво.

Представництво — це територіально відокремлений підрозділ, при­значений для представлення і захисту інтересів підприємства.

Такий структурний підрозділ не є юридичною особою, діє від імені та у межах повноважень, наданих підприємством.