2.5 Підприємництво у сфері страхування

Страхування—це вид цивільно-правових відносин щодо захисту май­нових інтересів громадян та юридичних осіб у разі, коли відбуваються певні події (страхові випадки), визначені договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Відносини у сфері страхування регулює Закон України “Про страху­вання”.

Суб’єктами страхової угоди є страховик і страхувальник.

Страховиками є юридичні особи, засновані у формі акціонерних, повних, командитних товариств, товариств з додатковою відпові­дальністю, а також, товариств що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхо­вих посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Страхові агенти—громадяни або юридичні особи, що діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяль­ності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страхо­виком.

Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, що зареє­стровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяль­ності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Страхувальниками можуть бути юридичні особи, дієздатні грома­дяни.

Основними видами страхування є:

1. Особисте страхування. Передбачає страхування життя, здоров’я, працездатності страхувальника або застрахованої особи. Страховик зобов’язується видати страхувальнику встановлену суму залежно від втрати здоров’я, обумовленої нещасним випадком.

2. Майнове страхування. Пов’язане з володінням, користуванням і розпорядженням майна. При страхуванні майна проводиться його оцін­ка і в договорі страхування встановлюється частка компенсації вартості загубленого або знищеного майна залежно від заподіяної шкоди (на­приклад, від пожежі, аварії, крадіжки).

3. Страхування відповідальності. Це страхування заборгованості, тобто відповідальності боржників (наприклад, ризик непогашення кре­диту позичальником, ризик непогашення лізингових платежів та ін.).

Існують дві форми страхування: добровільне і обов’язкове.

Підприємництво має справу з добровільною формою страхування на основі договору між страхувальником і страховиком.

Обов’язковими є медичне страхування, державне особисте стра­хування військовослужбовців, страхування цивільної відповідальності власників транспортних за­собів, страхування ризикових професій народного господарства та ін.

Правовою основою взаємовідносин учасників страхової угоди є договір страхування.

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі виникнення страхового випадку виплатити страхову суму або відшко­дувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхуваль­ник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Крім договору, страховики керуються також правилами страху­вання, які розробляються для кожного виду страхової діяльності.

Сутність страхової підприємницької операції (рис. 2.17).

Підприємець-страховик, який виступає як продавець страхових послуг, пропонує особисто або через посередників (страхових агентів, страхових брокерів) придбати такі послуги потенційному покупцю-страхувальнику.

Умовні позначення:

Г_в — грошовий страховий внесок, який сплачує страхувальник (плата за послугу);

СП — надання страхової послуги, яка зафіксована у договорі страхування;

Г_к — грошова компенсація, яку сплачує страховик страхувальнику за умо­ви втрати здоров’я, заподіяння матеріальної шкоди, непогашення у строк кре­диту або іншого страхового випадку.

Рис. 2.17. Загальна схема страхового підприємництва

Страховий випадок — подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась, і з настанням якої страховик зобо­в’язаний здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

Дві сторони страхової угоди беруть на себе певні зобов’язання.

Страховики мають право утворювати спілки, асоціації та інші об’єд­нання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм. Багато страхових компаній об’єднує Ліга страхових організацій України.