97.Аргумент,доказ,доведення в публічному мовленні.

Аргумент — це думка, істинність якої вже встановлена і яка може бути використана для обгрунтування істинності або хибності якогось положення. Як аргументи можуть виступати аксіоми» закони

нау-ки, визначення, судження про достовірно відомі факти.Доказ - це сукупність логічних прийомів обгрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших істинних і пов'язаних з ним суджень. Доказ пов'язано з переконанням, але не тотожне йому: докази повинні грунтуватися на даних науки та суспільно-історичної практики, переконання ж можуть бути засновані, наприклад, на релігійному вірі в догмати церкви, на забобонах, на необізнаності людей в питаннях економіки і політики, на видимості доказовості, заснованої на різного роду софізми. Види докази Докази у формі діляться на прямі і (непрямі).Прямий доказ йде від розгляду аргументів до доведенню затверджується тези, тобто істинність докази безпосередньо обгрунтовується аргументами. Широко використо-вується прямий доказ у статистичних звітах, в різного роду документах, в постановах.Непряме (Непряме) доказ - це доказ, в якому істинність висунутого тези обгрунтовується шляхом докази помилковості затверджується антитези. Воно застосовується тоді, коли немає аргументів для прямого докази. Антитеза може бути виражений в одній з двох форм:якщо теза позначити буквою а, то його заперечення (а) буде антитезою, тобто суперечить тезі судженням;антитезою для тези а в судженні а ... в ... з служать судження в і с.Доведення - це процес думки, що полягає в обгрунутуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність яких установлена раніше.Термін "доведення" вживається у кілької значеннях:1. Доведення - це факти, за допомогою яких обгрунтовується істинність того чи іншого положення.2. Доведення - позначення джерел даних про факти, наприклад, літописи, оповіді очевидців, мемуари тощо.3. Доведення - процес мислення, логічний процес обгрунтування істинності одного судження за допомогою інших суджень.

104.Формуляр.

Формуляр - конструкторський документ, що містить значення основних параметрів та характерис-тик/властивостей продукції, відомості, що відображають її технічний стан, а також відомості, що вносяться при проведенні з нею (продукцією) технологічних операцій.

100.Схарактеризуйте значення ділових перемовин у вашій майбутній професійній діяльності . Підготовка до перемовин . Стадії перемовин.

Будь-які переговори передбачають наявність трьох стадій:

1. Підготовка до переговорів.

2. Власне переговорний процес.

3. Завершення переговорів та аналіз їх результатів. Кожна із цих стадій має свої особливості, передбачає певні вимоги до учасників переговорного процесу, відповідно й результати.

Підготовка до переговорів. Особливості цього етапу пов'язані із з'ясуванням мети переговорів, конкретних інтересів, намірів учасників, добором методів їх проведення, прогнозуванням імовірних проблем у взаємодії учасників переговорів, способів узгодження їх інтересів. Усе це має бути підпо-рядковане досягненню очікуваних результатів. Найраціональнішою є позиція, що мета переговорів полягає не в перемозі протилежної сторони, а в досягненні рівноправної, прийнятної для їх учасників угоди. Вироблення і прийняття життєздатних угод потребує високої гнучкості партнерів. Силові методи подолання суперечностей чи уникнення від переговорів при цьому не можуть бути застосовані.

Переговори починаються задовго до того, як сторони сядуть за переговорний стіл. Це передбачає необхідність продуманої підготовчої роботи з одночасним урахуванням того, що зайва деталізація може суттєво нашкодити справі.

Далеко не другорядним завданням на цьому етапі є передбачення тривалості переговорів. Вони повинні мати достатній ресурс часу для взаємного інформування, аналізу проблем, вироблення, обговорення пов'язаного з ними рішення. Однак не слід ігнорувати й того, що затяжні переговори спричиняються до зниження актуальності обговорюваної проблеми, втрати можливостей пошуку взаємовигідних умов. Тому організатори переговорів повинні подбати про баланс усіх чинників, спрямувати зусилля на їх психологічну, організаційну, змістову і тактичну підготовку.

Психологічна підготовка. Будь-які переговори пов'язані з неабияким психологічним напруженням і потребують від їх учасників максимальної витримки, вміння відчувати і співчувати, щадити власне “Я” від зовнішніх посягань, грубощів, неделікатності, несправедливості. На переговори не слід іти занадто обуреним, ображеним чи наляканим. Надмірна збудженість (обурення, гнів, радість, смуток), емоційність знижує здатність чітко висловлювати думки, що негативно позначиться на результатах переговорного процесу. Уміле використання емоцій робить переговори повноцінними, а їх результати оптимальнішими, ефективнішими.

Учасники переговорів, які вміють керувати своїми емоціями (“розряджати” надмірне збудження, долати стан апатії, розгубленість), мають значно більше шансів на успіх. Достатньо підготовлені керівники небезуспішно використовують із цією метою різноманітні психотехніки, автотренінги, інколи вдаються до попереднього обговорення проблеми з друзями, “розігрування” ймовірних варіантів сценарію переговорів у власній уяві.

102.Дебати. Етапи дебатів.Що таке зустрічні методи дебатів? Деба́ти — чітко структурований і спеціально організований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми. Цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання в своїй правоті третьої сторони, а не одне одного. Тому вербальні і невербальні засоби, що використовуються учасниками дебатів, мають на меті отримання певного результату — сформувати у слухачів позитивне враження від власної позиції. Етапи дебатів: Перший етап: формулювання та обґрунтування власної точки зору …Другий етап: обмін аргументами і запитання із залу…..Третій етап: заключне слово.

107.Термін.Його характерні ознаки та основні вимоги до нього. Термін — це слово чи словосполучення, що вживається для точного вираження поняття у різноманітних галузях знань. Характеризуються терміни такими ознаками: • системністю (кожен термін належить до певної терміносистеми або коли входить до кількох терміносистем, то в кожній з них має своє значення); • наявністю дефініції (термін не тлумачать, а визначають); • відсутністю експресивного забарвлення, суб'єктивно-офіційних відтінків значення; • стилістичною нейтральністю.

108.Види термінологічної лексики.Різновиди термінів в українській мові. Терміни за структурними моделями. Терміном називають слово або словосполучення, що позначає спеціальне поняття з якої-небудь галузі знань — науки, техніки, економіки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо: молекула, протон, аорта, блюмінг, трансформатор, кредит, додана вартість, девальвація, блокада, віза, ратифікаційна грамота, партитура, гама. Термінологія поділяється на: суспі-льно-політичну — використовується в таких галузях знань, як філософія, економіка, фінанси, політологія, суспільствознавство, логіка, психологія, педагогіка, історія, право, дипломатія; мистецьку — охоплює музику, театр, кіномистецтво, образотворче мистецтво, архітектуру, літературознавство; наукову — стосується таких наук, як математика, фізика, кібернетика, хімія, біологія, фізіологія, ботаніка, зоологія, географія, геологія, астрономія; технічну — обслуговує такі галузі техніки й виробництв, як металургія, машинобудування, електротехніка, радіотехніка, електроніка, гірнича справа, текстильне виробництво.

119.Редагування перекладу. Редагування письмового перекладу здійснюється редактором. Фахівець даної області повинен не тільки досконало володіти іноземною мовою, розбиратися в тематиці перекладу і мати редакторські навички. Наприклад, редактура технического перевода выполняется обычно техническим редактором. Хороший редактор годами набирает свой опыт. Часто такой специалист имеет помимо высшего образования в области языка второе образование в той области, тексты из которой он редактирует.Редактирование «чужого» перевода процесс достаточно трудоёмкий. Редактору приходится не только проверять терминологию редактируемого текста, но и его стилистику (терминология имеет очень большое значение, если речь идёт, например, о редактуре технического перевода тексту). Деякі уривки редагованого тексту повинні бути багаторазово перечитані і осмислені редактором. Полегшує процес редагування тексту тільки переклад виконаний перекладачем професіоналом високого рівня. Зауважимо, що переклад одного й того ж тексту середньої складності, виконаний професіоналом високого рівня відрізняється тільки лексичними й стилістичними уподобаннями. У цьому випадку процес редагування складається з вичитки тексту і виявлення пропусків і друкарських помилок. Сюди ж відноситься і перевірка перекладу термінів. Над текстами високої складності може працювати тільки редактор, що має особливі знання і навики. Наприклад, це може бути редактор-фахівець у даній галузі (наприклад, інженер, якщо мова йде про переведення технічного тексту, або стилістичний редактор). Перед тим, як почати процес редагування, необхідно з'ясувати мети даної роботи, серед іншого, такими цілями можуть бути: - Виправлення неточностей і помилок перекладу - Приведення тексту до єдиного стилю - Приведення зовнішнього вигляду тексту перекладу у відповідність з текстом оригіналу - Забезпечення коректного оформлення документа згідно з діючими правилами Крім редактора в обов'язки перекладача також входить редагування перекладеного тексту їм. В обов'язок перекладача - вивірити відповідність тексту перекладу оригіналу.