82.Зміст терміна «українська літературна мова». Якими ознаками відрізняється літературна мова від загальнонародної національної?

Літерат́урна мóва — спільна мова писемності одного, іноді декількох народів, мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірнос-тям.Національна мова — мова соціально-історичної спільноти людей, спільна мова нації, котра разом з іншими ознаками (спільність території, культури, економічного життя та ін.) характеризує конкретну націю. Національна мова виявляє постійну тенденцію до єдності й обов'язково має літературну форму існування.Поняття національна мова охоплює загальнонародну українську мову - як літературну, так і діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику. Вищою формою національної мови є літературна мова.Українська літературна мова сформувалася на основі південно-східних (середньонаддніпрянських) говорів, які раніше й ширше за інших закріпилися в художніх творах і науковій літературі

84. Статус української мови в сучасній Україні .

В Україні нині є досить складна мовна ситуація. Немає жодної європейської країни, де мова етнічної меншини набула б такого поширення, що й державна мова, а державна поступово набувала б статусу мови меншості населення. Можна сказати, що в Україні відбувається масовий лінгвоцит. Лінгвоцид (мововбивство) – це свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної ознаки етносу – народності, нації. Кінцева мета його – не фізичне винищення певного народу (як, наприклад, Голодомор-33), а етноцид – ліквідація цього народу як окремої культурно-історичної спільноти. Українську мову давно і вперто вбивали – це і знаменитий Валуєвський циркуляр (1863 р.), і Ємський указ (1876 р.), і масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР (1939 – 1941 р.р.), каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору. Мовознавців-україністів було вимордовано ще в сталінські часи. Тільки за 1932 рік в Україні було знищено 16,4% всього складу науковців, у тому числі лінгвістів Сучасне становище української мови у Незалежній Українській Державі є дуже невтішним. Зараз гостро стоїть проблема впровадження державної української мови в усіх державних установах України, зокрема, у Верховній Раді, де більшість «слуг народу» розмовляють іноземною. Нині день в Україні створено якнайсприятливіші умови для забезпечення національно-культурних потреб саме російської меншини. В нашій державі проживає 10 млн. росіян. І в нашій же державі є 3500 російських шкіл, 7500 парафій та храмів православної церкви Московського патріархату, театри, кінотеатри, преса, телебачення тощо. Росіянам в Україні живеться непогано, а якщо врахувати толерантність, терпимість, гостинність українців, то можна сказати, що ніхто з росіян не поспішає до Росії.