У

Властивості та вміст основних класів імуноглобулінів у крові дітей та дорослих

(за М. В. Медуніциним, 1999)

Тип імуногло-буліну	Здатність проника­ти крізь плаценту	Кількість імуноглобулінів у крові (г/л)
		при народ­женні	у віці 7—10 тижнів	у віці 1-3 роки	у дорос­лих
IgM	—	0,2	0,2	1,0	0,5-1,9
IgG	+	11,7	11,5	8,4	8—16,8
IgA	—	0	0,1	0,7	1,4—4,2
IgE	—	0	0,1	0,15	1,2

таблиці 1.6 представлено вміст основних класів імуногло-булінів у дорослих та у дітей різних вікових груп.

О

^^/++++^

тже, існують якісні та кількісні відмінності імунної системи у дітей та дорослих (за Р. Я. Мешковою, 1999). Імунна система дітей характеризується:

1. За Т-лімфоцитами:

• абсолютне число Т-клітин (СБ2⁺) у дітей збільшено;

• життєвий цикл клітин імунної системи є коротшим;

• число клітин пам'яті, які утворилися при первинній імунній відповіді, зменшено;

• Т-клітини (СБ8⁺) є менш активними;

• у дітей до 2 років підвищене співвідношення СБ4⁺/С08\

2. За продукцією цитокінів:

• продукція ІЛЗ гранулоцит-макрофагального КСФ, ФНПа зни­жена на 50 %;

• продукція ІЛ4 та ІФу знижена на 10 %;

• продукція ІЛ2 та експресія ІЛ2 рецептора дорівнюють таким у дорослих.

3. За В-лімфоцитами:

• кількість В-клітин у периферичні крові дітей зменшена;

• відповідь на антигени реалізується через синтез 1%М.

4. За вродженою імунною відповіддю:

• кількість ИК-клітин зменшена;

• важливі субпопуляції моноцитів є незрілими.

Зі старінням організму головна функція імунітету — збережен­ня гомеостазу, послаблюється. При старінні порушуються функції різних ланок імунної системи, що призводить до імунопатологічних синдромів (імунодефіцити, аутоімунні захворювання, збільшення циркулюючих імунних комплексів у крові тощо).

При вродженому (первинному) та набутому (вторинному) імунодефіцитах організм не здатний адекватно відповідати на антигенне подразнення реакціями гуморального та клітинного типів. Первинний імунодефіцит, особливо клітинного імунітету або комбінованого, є протипоказанням до проведення щеплень живими вакцинами, оскільки вони можуть сприяти виникненню генералізованих форм інфекційного процесу. Основною причиною виникнення у дітей вакциноасоційованих випадків інфекційного захворювання є наявність імунодефіцитних станів.

1.3.1. Критичні періоди розвитку дитини. У процесі розвитку дитини спостерігаються такі критичні періоди: • Перший період (до 29 днів від народження). Характеризується збільшенням на 5—7-му добу кількості лімфоцитів. Гумо­ральний імунітет забезпечується материнськими антитілами, спостерігається низька активність комплементу, фагоцитоз незавершений. Новонароджена дитина чутлива до умовно­патогенних мікроорганізмів, що може сприяти генералізації гнійно-запальних захворювань. Збудники інфекцій можуть довго зберігатися в лімфовузлах, що призводить до лімфа-денопатії.

• Другий період (3—6 місяців життя). Характеризується послаб­ленням гуморального материнського імунітету. При потраплянні в організм антигенів формуються 1%М, проте не утворюються клітини імунологічної пам'яті. Діти схильні до респіраторних вірусних захворювань, які часто повторюються. У цей період проявляються первинні імунодефіцити.

• Третій період (2-й рік життя). У результаті розширення контакту дитини із зовнішнім середовищем відбувається інтенсифікація формування 1%С Зберігається низька актив­ність місцевого імунітету слизових оболонок. Діти схильні до повторних захворювань дихальних шляхів, імунологічних діатезів, імунокомплексних хвороб.

• Четвертий період (4—6-й роки життя). У цей період рівні

та досягають величини показників дорослих, проте рівень залишається низьким, а — збільшується. Це спричиняє появу пізніх імунодефіцитів та різних хронічних захворювань.

• П'ятий період (14—15років для хлопців, 12—13років для дівчат). У результаті секреції статевих гормонів пригнічується клітин­ний та стимулюється гуморальний імунітет. Зменшується вміст І^Е, знову спостерігається підвищення частоти аутоімунних та запальних процесів.

1.4. Імунітет та імунна відповідь. Імунітет (від лат. ітти-пкав — звільнення, позбавлення чого-небудь) — це система ме­ханізмів самозахисту організму від генетично чужорідних речо­вин, яка спрямована на підтримку гомеостазу (постійного складу і властивостей внутрішнього середовища організму).

Генетично чужорідні речовини, які стимулюють специфічну імунну відповідь, називаються антигенами. Антигени мають такі властивості: чужорідність, специфічність, антигенність та імуногенність.

1.4.1. Стадії розвитку імунної відповіді.

Розвиток гуморальної та клітинної імунної відповіді можна розділити на 4 стадії (табл. 1.7).

Специфічними формами реагування імунної системи є утво­рення антитіл; виникнення реакцій гіперчутливості І—IV типів; формування імунологічної пам'яті та толерантності; активація фагоцитозу та компонентів системи комплементу тощо.