Функціональна активність різних класів імуноглобулінів

(за Р. Я. Мешковою, 1999)

У новонародженого наявні всі органи і клітини імунної систе­ми, але здатність відповідати на чужорідний антиген формується поступово. На момент народження тимус достатньо розвинений, а лімфатичні вузли та селезінка — ще не зовсім, відмічається фізіологічний лейкоцитоз. Кількість нейтрофілів та лімфоцитів у дитини одразу після народження — як у дорослих, а на 4—5 день життя стає однаковим (перший перехрест). Потім до 10 місяців життя знижується кількість нейтрофілів і підвищується кількість лімфоцитів, а далі поступово відбувається підвищення кількості нейтрофілів і зниження лімфоцитів. У 4—5 років знову відмі­чається однакова кількість нейтрофілів та лімфоцитів (другий перехрест). Приблизно з 10 років нейтрофіли та лімфоцити відповідають рівню дорослої людини. Таким чином, у ново­народжених та дітей до 10 років відмічається зниження пулу нейтрофілів, порушується функція цих клітин, що спричиняє зниження резистентності організму.

У новонароджених спостерігається низький рівень антитіл, порушення фагоцитозу, понижена здатність до синтезу цитокінів, знижена кількість дендритних клітин та порушений процес мігра­ції клітин до вогнища запалення, що призводить до уповільнення запальної реакції.

Зниження продукції ІЛ6 у новонароджених та дітей перших місяців життя приводить до зменшення проліферації В-лімфо-цитів у плазматичні клітини. Відмічається низький синтез ІФу, що сприяє зниженню продукції IgG₂ Це пояснює надзвичайно низьку імунну відповідь у дітей до 2-х років на капсульні полі­сахариди, тобто Т-незалежні антигени (некон'юговані вакцини проти менінгококової, пневмококової та інфекції, викликаної Haemophilus influenzae типу b (Hib)). У новонароджених також спостерігається незначне зниження імунної відповіді і на Т-за-лежні антигени.

Абсолютна та відносна кількість NK-клітин у новонародже­ного є вищими ніж у дорослого, але цитотоксична активність їх знижена.

Функціональна активність Т-лімфоцитів неповноцінна, що сприяє зниженню синтезу лімфокінів, зокрема ІФу і може обу­мовити у новонародженого розвиток атопії (клінічні симптоми гіперчутливості І типу, включаючи екзему, астму, риніт). Тільки на 3—5-му році життя синтез ІФ відбувається так, як у дорослих. Гіперчутливість уповільненого типу (шкірна реакція) є слабкою приблизно до 1 року життя. У новонародженого цитотоксич-ність Т-клітин знижена, при цьому їх супресивна активність підвищена, що можливо захищає дитину від перенапруження імунної системи, на яку діє велика кількість різних антигенів. Рівень Т-клітин пам'яті у новонародженого становить 5 %, тоді як у дорослого — 40—50 %.

За рахунок зниження активних Т-клітин у новонародженого відзначається порушення взаємодії В- та Т-лімфоцитів, тому у них, в основному, продукуються низькоафінні антитіла IgM. Кількість B-лімфоцитів у новонароджених більше, ніж у дорослих, але число плазматичних клітин значно менше. В-лімфоцити з'являються на ранніх стадіях онтогенезу і експресують CD5⁺, які продукують, головним чином, IgM і незначну кількість IgG та IgA, тому навіть у плода вже можуть синтезуватися IgM у відповідь на антигенне подразнення, хоча такий рівень синтезу, як у дорослого, у дитини спостерігається лише після року життя.

Високий вміст IgM у новонародженого вказує на антигенну сти­муляцію плода або внутрішньоутробну інфекцію. У новонароджено­го відмічається високий рівень IgG у результаті трансплацентарної їх передачі від матері плоду. Материнські антитіла проти більшості збудників у високих титрах пригнічують імуногенез у дітей перших Місяців життя, а проти деяких з них і довше. Специфічний І%С ней­тралізує живий вакцинний вірус та перешкоджає його реплікації, тому корову, паротитну та краснушну вакцини вводять дітям не раніше 12-ти місяців життя.

Не всі материнські антитіла передаються однаковою мірою. Добре передаються антитіла проти поліомієліту, кору, крас­нухи, епідемічного паротиту, вітряної віспи, дифтерії, правця, Погано — проти кашлюку. Термін їх перебування в організмі новонародженого є також різним і залежить від початкового рівня антитіл, характеристики збудника інфекції, стану дитини. Вважають, що до 6 місяців зберігаються антитіла проти дифтерії та правця, до 12 місяців — проти краснухи та кору, проти каш­люку — тільки до 1 місяця. Завдяки материнським антитілам діти до 3-місячного віку рідко хворіють на кір, краснуху, дифтерію. Слід відзначити, що рівень І%С у новонародженого кожного мі­сяця життя зменшується вдвічі, тому при введенні адсорбованої кашлюково-дифтерійно-правцевої вакцини (АКДП) рівні антитіл проти дифтерії та правця у більшості дітей є дуже низькими і не впливають на якість імунізації.

Синтез окремих субкласів 1%С відбувається по-різному. Так, продукуються вже у хмісячному віці, тому навіть ново­народжений може відповісти на правцевий анатоксин. Здатність синтезувати з'являється лише у дітей приблизно 18-місячного віку. Починаючи з 7 років життя, продукуються на тому рівні, що й у дорослих. У віці 7—10 років загальні рівні та сироват­кового ^А стають такими, як і у дорослого.