70. Непридатні під культуру орні угіддя, покращення яких або неможливе, або ж проблематичне за технологічними, природоохоронними і економічними мотивами, відносяться до:

першого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

другого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

третього класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

четвертого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

+п’ятого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.

71. Земельні ділянки, які раніше оралися, а нині через певні обставини більше 1-го року, починаючи з осені, не використовуються для посіву сільськогосподарських культур, і не підготовлені під пар – це:

пасовище;

сіножаті;

+перелоги;

рілля.

72. Об’єктом внутрішньогосподарського землеустрою є:

+існуючі та новостворені агроформування;

територія сільської (селищної) ради;

територія міської ради;

територія населених пунктів.

73. Основними завданнями внутрішньогосподарського землеустрою є:

формування національної екологічної мережі шляхом розробки національних і регіональних схем землеустрою;

+організація раціонального використання земельних ділянок для с.-г. виробництва;

організація території рекреаційного призначення;

організація території населених пунктів.

74. Підготовчі роботи поділяються на:

+камеральним методом та польовим обстеженням;

частково камеральним методом, частково польовим обстеженням;

графічним способом;

обстежувальним методом.

75. Під час визначення розмірів с.-г. підприємств враховують наступні фактори:

+природні умови, конфігурацію та склад земель, рельєф, рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення;

рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення;

природні умови, конфігурацію та склад земель, рельєф, рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, зональні особливості організації сільськогосподарського виробництва;

природні умови, конфігурацію та склад земель, рельєф, рівень технічної оснащеності господарства, його організаційну структуру, зміни меж землекористування;

ступінь спеціалізації і концентрації виробництва, рівень та кваліфікацію кадрового забезпечення, транспортні витрати і витрати часу на подолання відстані до земель інших землекористувачів.

76. У разі польових обстежень необхідно:

+виявити земельні ділянки, які використовують на підставі відповідних правоустановчих документів;

встановити величину гумусового горизонту;

визначити висоту та діаметр дерев;

визначити можливість випасання худоби.

77. Результати польових обстежень відображаються:

на картограмі крутизни схилів;

на черговому кадастровому плані;

+на кресленні польового обстеження;

на картограмі агровиробничих груп ґрунтів;

на викопіюванні меж сільських населених пунктів.

78. Що не відноситься до проектування полів сівозмін:

рівновеликість полів;

оптимальна форма полів;

співвідношення сторін полів;

+компактність землекористування.

79. Що не відноситься до недоліків землеволодінь і землекористувань:

черезсмужжя;

вкраплення;

далекоземелля;

нераціональний розмір землеволодіння і землекористування;

+різноманітність ґрунтового покриву.

80. Що не є елементом екологічної мережі:

природні екоядра;

буферні зони;

екологічні коридори;

+агроландшафти.

81. Спеціалізація с.-г. підприємства впливає:

на якість угідь;

+на склад і площі угідь та сівозмін;

на розміщення дорожньої мережі;

на розміщення господарських центрів.

82. Обґрунтування розміщення земельних масивів здійснюється з урахуванням:

контурно-меліоративної організації території;

оптимального розміщення галузей у господарстві;

розташування магістральних та внутрішньогосподарських шляхів;

+еколого-ландшафтних, господарських та соціально-економічних умов;

розташування господарських центрів.

83. Найкраща форма поля:

+прямокутна;

трикутна;

у вигляді паралелограма;

квадратна.

84. Структурні сільськогосподарські підприємства і господарства, які спеціалізуються на виробництві тієї чи іншої продукції – це:

+виробничі підрозділи;

господарські двори;

сервісні структури;

майновий комплекс.

85. Під час проектування доріг враховують:

+місце проходження траси;

напрямок вітру;

властивості ґрунтів;

санітарно-екологічні умови.

86. Дороги місцевого значення поділяються:

+на внутрішньогосподарські;

на технічні;

на сільськогосподарські;

на прияружні.

87. Встановлення типів та видів сівозмін проводиться:

у разі інженерного облаштування території господарства;

+у єдиному комплексі з обґрунтуванням їх кількості та розміщенням сівозмінних масивів на території господарства;

під час складання затверджених бізнес-планів;

під час проектування польових доріг.

88. Заходи щодо трансформації угідь:

агротехнічні;

меліоративні;

+культуртехнічні;

хімічні.

89. До кліматичних умов, які враховуються під час внутрішньогосподарського землеустрою, відносять:

теплозабезпеченість;

вологозабезпеченість;

+сонячну радіацію;

мікрокліматичні умови.

90. До характеристик рельєфу місцевості не належать:

ухил місцевості;

довжина і форма;

експозиція схилів;

+механічний склад ґрунту.

91. Ґрунтове обстеження проводять із метою:

+одержання інформації про якісний стан ґрунтів;

виявлення земель, які зазнають ерозії;

одержання інформації про кількісний стан;

виявлення забруднених земель;

виявлення малопродуктивних земель.

92. До сільськогосподарських угідь не належать:

Кормові вгіддя;

+чагарники;

рілля;

багаторічні плодоягідні насадження;

93. Екологічно стійкими угіддями не є:

+рілля;

природні кормові угіддя;

ліси природоохоронного призначення;

чагарники;

луки.

94. Система протиерозійних заходів складається:

із різних видів лісомеліоративних заходів;

із гідротехнічних у комплексі з лісомеліоративними;

+із організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних;

із природоохоронних заходів.

95. При вітровій ерозії лісосмуги проектуються:

+перпендикулярно до напрямку переважаючого вітру;

уздовж напрямку переважаючого вітру;

уздовж магістральних каналів;

уздовж річок.

96. Камеральні роботи це –

+збирання, систематизація, перевірка та вивчення природних, економічних, організаційно-господарських умов господарства;

вивчення території господарства з метою виявлення резервів підвищення ефективності використання земель і допустимої інтенсивності використання в протиерозійному відношенні, а також першочергового розміщення протиерозійних заходів на території господарства;

вивчення території земель сільської ради;

вивчення території сільського населеного пункту.

97. Невідповідність складу і співвідношення угідь спеціалізації господарства, складу і розмірам галузей у ньому – це:

+нераціональна структура угідь у складі землекористувань;

ламаність меж;

далекоземелля;

вкраплення.

98. Техніко-економічні показники проекту внутрішнього господарського землеустрою не включають:

характеристику виробничого напряму с.-г. підприємства;

інформацію про розораність і лісистість території;

+характеристику населених пунктів;

інформацію про загальну площу земель та с.-г. угідь, у т.ч. ріллі.

99. Під час розміщення виробничих центрів не враховують:

розташування господарських центрів;

+розташування гідротехнічних протиерозійних споруд;

розташування тваринницьких ферм;

розташування підприємств з переробки с.-г. продукції.

100. До екологічно нестійких чинників в агроландшафтах не відносять:

ерозійні процеси, що перевищують допустимі норми;

високу розораність території;

+врегулювання поверхневого стоку;

забрудненість ґрунтових та поверхневих вод.

101. Організація угідь під час складання проекту внутрішньогосподарського землеустрою полягає:

у визначенні обсягів протиерозійних заходів;

у визначенні площ кормових угідь та їх облаштуванні;

+у встановленні складу, площі та співвідношення угідь, їх розміщенні у просторі та проведенні робіт з їх поліпшення;

у визначенні режиму території.

102. До сільськогосподарських угідь не належать:

+ліси;

перелоги;

ягідники;

хмільники.

103. До багаторічних насаджень відносять:

чагарники;

+ягідники;

лісосмуги;

багаторічні трави.

104. Встановлення типів та видів сівозмін проводять:

у разі інженерного облаштування території господарства;

+в єдиному комплексі з обґрунтуванням їх кількості та розміщенням сівозмінних масивів на території господарства;

у разі протиерозійного облаштування території господарства;

у разі складання затверджених бізнес-планів.

105. Під час організації угідь, в проекті внутрішньогосподарського землеустрою, забезпечується:

раціональне використання виробничих центрів та підрозділів;

комплекс протиерозійних заходів на території господарства;

раціональне використання кормових угідь та їх поліпшення;

+раціональне використання усіх земель господарства відповідно до їх природно-кліматичних умов, економічних та екологічних інтересів виробництва.

106. Трансформація угідь – це:

+видозміна угідь;

встановлення їх складу та виду;

переведення в менш продуктивні угіддя;

здійснення природоохоронних заходів.

107. Організація угідь під час складання проекту внутрішньогосподарського землеустрою полягає:

у визначенні обсягів протиерозійних заходів;

у визначенні площ кормових угідь та їх облаштуванні;

+у встановленні складу, площі та співвідношення угідь, їх розміщенні у просторі та проведенні робіт з їх поліпшення;

у схемі чергування культур у сівозміні.

108. Сівозміна, в якій вирощують переважно зернові, технічні культури та картоплю – це:

кормова;

+польова;

грунтозахисна;

спеціальна;

109. Сівозміна, в яких на одному або двох полях вирощують сільськогосподарські культури для заорювання в ґрунт зеленої маси – це:

травопільна;

грунтозахисна;

сінокосо-пасовищна;

+сидеральна.

110. Овочеву сівозміну розміщують:

поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів;

на кормових угіддях;

на південних схилах;

+поблизу населених пунктів і водних джерел.

111. Кормову сівозміну розміщують:

на південних схилах;

на південно-східних схилах;

поблизу населених пунктів;

+поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів.

112. Види кормової сівозміни:

ґрунтозахисна;

+прифермерська;

парозернопросапна;

польова.

113. До показників обґрунтування проекту організації угідь та сівозмін не належать:

відповідність проекту вимогам найбільш повного і правильного використання землі;

підвищення родючості ґрунтів;

підвищення продуктивності тваринництва;

+складання схем транспортних зв’язків та дотримання санітарних вимог.

114. До основних вимог при проектуванні полів сівозмін не належать:

рівновеликість полів;

оптимальна форма полів;

співвідношення сторін полів;

+різноманітність ґрунтового покриву.

115. Найкраща форма поля:

+прямокутна;

овальна;

у вигляді паралелограма;

трикутна.

116. Рекомендовані співвідношення полів сівозмін і робочих ділянок:

2:5;

2:2;

1:10;

+1:2.

117. Поля сівозмін та робочі ділянки мають:

відповідати визначеним сівозмінним масивам;

бути не рівновеликі та прямокутні;

+бути однорідними за своїми агрофізичними та ландшафтними властивостями;

відповідати умовам використання земельних паїв членів колективу.

118. Система протиерозійних заходів складається:

із різних видів лісомеліоративних заходів;

із гідротехнічних у комплексі з лісомеліоративними;

із лісомеліоративних та гідротехнічних;

+із організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних заходів.

119. Динамічною сівозміною називають:

запільні ділянки;

+сівозміни, культури яких чергуються в часі;

сівозміни, культури яких чергуються в просторі і часі;

ділянки постійного залуження.

120. На території сівозмін не розміщують:

поля сівозмін, робочі ділянки;

польові стани;

польові дороги, лісосмуги;

+квартали.

121. Польові дороги поділяються:

на магістральні і головні;

з твердим та польовим покриттям;

на районні та місцеві;

+на магістральні, лінії обслуговування, допоміжні.

122. Відхилення від середнього розміру поля, в умовах розчленування орних земель ярами, балками, дорогами:

3-5 %;

5-10 %;

20-30 %;

+10-15 %.

123. Агроекологічна придатність ріллі визначається:

ступенем екологічної стабільності території;

ступенем впливу антропогенного ландшафту на середовище;

ступенем екологічної відповідності території;

+ступенем відповідності якості ґрунтів оптимальним вимогам рослин.

124. Показниками, якими характеризується соціальна ефективність використання землі:

плата за використання землі, збереження сільськогосподарських угідь від негативних впливів; темп росту сукупного суспільного продукту, рівень рентабельності;

+плата за використання землі, відрахування на соціальне забезпечення, соціальне страхування громадян, відрахування на культурно побутові потреби;

темпи росту сукупного продукту; створення умов для різних форм господарювання, рівень задоволення потреб населення в сільськогосподарській продукції;

немає правильної відповіді.