МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для заміру залишкових знань студентів,

Що навчаються за ОПП підготовки фахівців ОКР «бакалавр»

напряму підготовки 6.080101 «Геодезія, картографія та землеустрій»

із навчальної дисципліни

«ЗЕМЛЕВПОРЯДНЕ ПРОЕКТУВАННЯ»

Київ

Аграрна освіта

2012

Тестові завдання підготовлено на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.08.201 № 436 «Про підсумки незалежного заміру знань студентів (шляхом незалежного тестування)». Вони направлені на визначення повноти і якості відтворення змісту навчання, що викладено в програмі навчальної дисципліни «Землевпорядне проектування» для підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6. 080101 «Геодезія, картографія та землеустрій» у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації, затвердженної Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України 27 серпня 2004 року та 27 вересня 2006 року.

Розробка тестових завдань здійснена робочою групою складі:

Петренко О.Я. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва;

Колодій П.П. – Львівський національний аграрний університет;

Мартин А.Г. – відповідальний, Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Рецензенти:

1. Агроекологічну придатність ріллі щодо вирощування основних сільськогосподарських культур поділяють:

+ на 5 підкласів;

на 3 підкласи;

на 7 підкласів;

на 8 підкласів.

2. Тваринницькі ферми щодо жилих кварталів розміщують:

біля житлових будинків;

із врахуванням гідрологічних умов;

+із затвіреного боку;

з врахуванням місцевої забудови.

3. Третій підклас агроекологічної придатності ріллі за властивістю і якістю ґрунтів визначають:

як ґрунти придатні для вирощування усіх культур без обмежень;

+як обмежено придатні ґрунти з кількома негативними ознаками, усунення яких потребує додаткових затрат (але без корінної меліорації);

як ґрунти середньої придатності з одним обмеженням, які усуваються агротехнічними заходами без додаткових затрат;

як ґрунти низької придатності, поліпшення яких можливе після проведення корінної меліорації.

4. Орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується негативними факторами та без проведення докорінної меліорації, врожай значно нижчий середніх, за умови проведення меліорації можуть стати придатними для вирощування культур. Це визначення за агроекономічною придатностю ріллі належить:

І підкласу;

ІІ підкласу;

ІІІ підкласу;

+ІV підкласу;

V підкласу.

5. Найбільш придатними ґрунтами під виноградники є:

щебеневі і піщані ґрунти;

+суглинисті і супіщані;

глинисті ґрунти з близьким заляганням підземних вод;

всі непридатні.

6. Польові дороги, які використовують для проїзду і розвороту машинно-тракторних агрегатів у кінці загінки, заправляння тракторів пально-мастильними матеріалами, завантаження бункерів висівних агрегатів та іншого обслуговування називають:

допоміжними;

+лініями обслуговування;

міжкліточні;

міжквартальними.

7. За конструкцією лісосмуги поділяють:

+на щільні, продувні, ажурні;

на полезахисні, водорегулювальні, прибалкові;

на прияружні, навколо водойм і господарських дворів;

на повздовжні та поперечні.

8. Допустиме відхилення у площах полів для ґрунтозахисних

сівозмін становить:

5%;

10%;

15%;

+20%.

9. Ділянки під ферми згідно з зооветеринарними вимогами, вибирають із врахуванням:

виробничої зони;

розташування з врахуванням грунтів;

розташування відносно населеного пункту;

+південної експозиції схилу.

10. Ферми по відношенню до жилих кварталів розміщують:

біля житлових будинків;

з врахуванням гідрологічних умов;

+з завітреної сторони;

немає правильної відповіді.

11. Структурні сільськогосподарські підприємства і господарства, які спеціалізуються на виробництві тієї чи іншої продукції – це:

+виробничі підрозділи;

господарські двори;

бригади;

відділки.

12. До магістральних відносять дороги:

+які сполучають окремі населені пункти і виробничі центри між собою та з зовнішніми кориспондуючими пунктами;

які сполучають будівлі господарських дворів;

які сполучають окремі двори;

які сполучають виробничі центри між собою з зовнішніми пунктами.

13. Дорожня мережа на території сільськогосподарського підприємства має забезпечити:

можливе менше підтоплення території;

параметри дощувальних машин;

збалансований водний баланс;

+зручний транспортний зв’язок з найбільшим економічним ефектом.

14. Під час проектування магістральних доріг враховують такі фактори:

інсоляцію;

+місце проходження траси;

напрямок вітру;

напрямок течії води у річках.

15. Магістральні дороги проектують шириною:

4-6 м;

+6-8 м;

9-11 м;

10-12 м.

16. Основними показниками економічного обґрунтування розміщення внутрішньогосподарських доріг є:

вид покриття;

категорія дороги;

ширина дорожнього полотна;

+капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.

17. Вимоги до проектування доріг:

+розміщення за коротким напрямом;

перетинати існуючі дороги під гострими кутами;

проходження пониженими місцями;

проходження дороги по вододілах.

18. Класифікація еколого-економічної придатності базується:

на оцінці ріллі за ефективністю вирощування основних культур;

на оцінці природних зон до вирощування сільськогосподарських культур;

за цінами на основні сільськогосподарські культури ;

+за ступенем придатності ґрунтів до ерозії, рівнем окупності затрат сільськогосподарських культур.

19. Відстань між лісосмугами в умовах дефляції встановлюється рівною:

+20 – 30- кратній висоті дерев;

10 – 15- кратній висоті дерев;

30 – 35- кратній висоті дерев;

15 – 20 - кратній висоті дерев.

20. Упорядкування території саду має сприяти:

+створенню умов для росту і розвитку окремих порід плодових дерев;

підвищенню родючості ґрунту;

отриманню високої врожайності плодових дерев;

використання транспортних засобів.

21. На території багаторічних насаджень розміщують такі елементи:

+квартали;

населені пункти;

польові стани;

об’єкти інженерної інфраструктури.

22. У південній зоні найкращими ґрунтами під сади є:

ґрунти легкого механічного складу;

ґрунти важкого механічного складу;

+засолені;

немає правильної відповіді.

23. Проектування багаторічних насаджень можливе:

на схилах до 25-30º;

на схилах до 30-35º;

+на схилах до 12-25º;

на схилах до 20-25º;

24. Лісосмуги на території саду поділяються:

+садозахисні та міжквартальні лісові смуги;

прияружні;

внутрішньогосподарські;

прибалкові.

25. Багаторічні насадження переводять в інші угіддя, якщо:

солонцюваті ґрунти;

випадає велика кількість опадів;

+великий вік порід;

зріджені насадження.

26. На території культурних пасовищ розміщують:

+гуртові ділянки загони чергового випасання;

дороги;

польові стани;

поля кормової сівозміни.

27. Робочі проекти класифікуються:

+на типові;

на кошторисні;

на ресурсні;

на функціональні.

28. Робочий проект складається:

+з графічних матеріалів, кошторисної документації, пояснювальної записки;

з екологічного обґрунтування;

з землевпорядної документації;

з протиерозійних розрахунків.

29. Стадія робочого проектування включає:

+робочі проекти землеустрою, щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів;

технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

Спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

30. Елементи впорядкування території пасовищ:

+розміщення гуртових ділянки, загони чергового випасання, літній табір, скотопрогони, система загорожі, водопійні майданчики;

гуртові ділянки, загони чергового випасання, скотопрогони, господарський двір;

гуртові ділянки, загони чергового випасання, літній табір, господарський двір;

загони чергового випасання, літній табір, скотопрогони, система загорожі.

31. Під час польових обстеженнь сіножатей та пасовищ визначають:

глибину залягання ґрунтових вод;

характеристику проїзної частини;

характеристику рельєфу;

+склад травостою.

32. Землі, вкриті багаторічною трав’янистою рослинністю – це:

+пасовища і сіножаті;

перелоги;

чагарники;

багаторічні насадження.

33. Ширина магістральних скотопрогонів для великої рогатої худоби складає:

5-10 м;

+10-25 м;

30-40 м;

20-30 м.

34. Ширина магістральних скотопрогонів для овець складає:

5-10 м;

10-25 м;

30-40 м;

+30-35 м.

35. Земельні ділянки, покриті багаторічною трав’янистою рослинністю, які систематично використовуються для сінокосіння – це:

+сіножаті;

пасовища;

перелоги;

чагарники.

36. Організація території сіножатей полягає в розміщенні:

бригадних ділянок, полів і польових доріг;

+скотопрогонів;

полів сівозмін.

37. Площа для кварталу саду за умови рівнинного рельєфу складає:

5-10 га;

+10-20 га;

10-15 га;

20-30 га.

38. Які складові частини не включають проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін й упорядкування угідь:

розміщення виробничих будівель і споруд;

організацію землеволодінь і землекористувань;

визначення типи і види проектування полів сівозмін;

+відновлення травостою.

39. Кількість технологічних груп, на які поділяють орні землі:

1;

2;

+3;

4.

40. Орні землі, розташовані на схилах крутістю 3-7 градусів з переважанням не змитих та входять:

до першої технологічної групи;

+до другої технологічної групи;

до третьої технологічної групи;

до четвертої технологічної групи.

41. Орні землі, розташовані на схилах крутістю до 3 градусів, не еродовані й слабо еродовані, входять:

+до першої технологічної групи;

до другої технологічної групи;

до третьої технологічної групи;

до четвертої технологічної групи.

42. Орні землі, розташовані на схилах понад 7 градусів, деградовані й малопродуктивні входять:

до першої технологічної групи;

до другої технологічної групи;

+до третьої технологічної групи;

до четвертої технологічної групи.

43. Ширина для прибалкових та прияружних лісосмуг:

10 м;

+20 м;

30 м;

40 м.

44. Допустиме відхилення у площах полів для польових сівозмін становить:

5%;

+10%;

15%;

20%.

45. Допустиме відхилення у площах полів для овочевих сівозмін становить:

+5%;

10%;

15%;

20%.

46. Допустиме відхилення у площах полів для кормових сівозмін становить:

5%;

10%;

+15%;

20%.

47. Сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів із обґрунтування заходів щодо використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років – це:

кошторисна документація;

робочий проект землеустрою;

+проект землеустрою;

технічна документація.

48. Клас еколого-економічної придатності земель, на якому можна запроваджувати польову сівозміну:

+I;

II;

III;

IV.

49. Розчленованість землеволодіння на кілька відособлених ділянок, розділених одна від одної землями інших землеволодінь і землекористувань, а також природними урочищами, називається:

далекоземелля;

+черезсмужжя;

вкраплення;

ламаність меж.

50. Оптимальне співвідношення сторін для кварталу виноградників:

+1:1,5;

2:3;

2:4;

2:6.

51. Оптимальне співвідношення сторін для кварталу саду:

5:1;

4:1;

+3:1;

2:1.

52. Не відноситься до робочих проектів землеустрою:

+встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь та землекористувань;

створення захисних лісових насаджень;

рекультивації порушених земель;

терасування схилів.

53. Види польових станів:

капітальні;

стаціонарні;

пересувні;

+всі вище перераховані.

54. Система заходів з використання пасовищ і догляду за ними, яка направлена на збільшення продуктивності пасовищ, шляхом послідовного чергування випасу, відпочинку і сінокосіння за окремими роками на окремих ділянках у поєднанні з іншими заходами з відновлення і поліпшення травостою носить назву:

сінокосозміна;

докорінне поліпшення пасовищ;

+пасовищезміна;

поверхневе поліпшення пасовищ.

55. Сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів із використання та охорони земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом 2-3 років – це:

кошторисна документація;

+робочий проект землеустрою;

проект землеустрою;

технічна документація.

56. Споруди, які слугують для зміни поверхні схилів із метою інтенсивного їх використання в сільському господарстві, а також для боротьби з ерозією ґрунту, носять назву:

греблі;

+тераси;

вали канави;

вали тераси.

57. Назвіть способи зрошення культурних пасовищ:

дощування;

поверхневе зрошення;

підґрунтове зрошення;

+всі відповіді правильні.

58. Спосіб загінного випасу, за якого пасовища діляться на невеликі ділянки для одноденного, або навіть декількагодинного використання, носить назву:

вільний випас;

системний випас;

вибірковий випас;

+порційний випас.

59. Кількість днів випасання в одному загоні для культурних богарних пасовищ становить:

+1-2 дні;

2-4 дні;

3-4 дні;

7-8 днів.

60. Кількість днів випасання в одному загоні для зрошуваних пасовищ становить:

+1-3 дні;

2-4 дні;

3-4 дні;

7-8 днів.

61. Види скотопрогонів:

+магістральні;

міжквартальні;

внутрішньогосподарські;

міжгосподарські.

62. Скотопрогони, які служать для перегону декількох гуртів худоби від ферм і літніх таборів до пасовищної ділянки, називаються:

+магістральні;

додаткові;

внутрішньогосподарські;

міжгосподарські.

63. Скотопрогони, які обслуговують, зазвичай один гурт худоби, називаються:

магістральні;

+додаткові;

внутрішньогосподарські;

міжгосподарські.

64. Спосіб випасу худоби за якого отарні ділянки поділяють на окремі частини – загони, які спасують послідовно, після відростання на них трави, називається:

вільний випас;

+системний випас;

вибірковий випас;

порційний випас.

65. Угіддя, де проведено залуження – сівба багаторічних трав і травосумішок, які використовуються під час загінної системи випасання без вигороджених загонів і прогонів, називаються :

суходільні;

+докорінно поліпшені;

природні не поліпшені;

покращені .

66. Із складу орних земель вилучають:

придатні для використання;

чорноземи;

+непридатні для використання під ріллю;

високоінтенсивні.

67. Ділянки під ферми відповідно до зооветеринарних вимог, вибираються з врахуванням:

виробничої зони;

ґрунтового покриву;

розташування відносно населеного пункту;

+південної експозиції схилу.

68. Орні землі, високо і середньозабезпечені поживними речовинами, рельєф, ґрунти та інші умови які загалом відповідають вимогам культури, але є фактори, які знижують родючість, відносяться до:

першого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

+другого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

третього класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

четвертого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

п’ятого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.

69. Орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується чисельними негативними факторами за сучасного використання без проведення меліорації врожаї значно нижчі середніх, вирощування культури збиткове, відносяться до:

першого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

другого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

третього класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

+четвертого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

п’ятого класу агороекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.