Лабораторна робота №4 Підрахунок запасів нафти об’ємним методом

4.1 Мета і завдання роботи

Метою даної роботи є набуття студентами практичних навичок з підрахунку запасів і ресурсів нафти найбільш універсальним методом підрахунку – об’ємним методом, який може бути застосований для підрахунку на любій стадії пошукових, розвідувальних робіт або на любій стадії розробки родовища нафти.

Студенти під час виконання лабораторної роботи повинні навчитись:

• складати схему обґрунтування положення водонафтового контакту (ВНК);

• обраховувати площу нафтоносності за допомогою планіметра і ЕОМ;

• обґрунтовувати підрахункові параметри, що увійшли у формулу підрахунку;

• виділяти окремі ділянки покладу для підрахунку запасів і ресурсів нафти за певними категоріями відповідно ступеня геологічного вивчення цих ділянок;

• підраховувати запаси і ресурси нафти звичайним способом (в ручну) і за допомогою ЕОМ.

4.2 Основні теоретичні положення

Метод базується на вивченні маси нафти в нафтонасиченому пустотному об’ємі порід-колекторів приведеної до стандартних умов. Величину цього об’єму отримують шляхом добутку горизонтальної проекції площі покладу нафти (F) на середнє значення вертикальної ефективної нафтонасиченої товщини пласта (h_н.еф), на середнє значення коефіцієнта відкритої пористості (m) і на середнє значення коефіцієнта нафтонасиченості β_н. При цьому добуток Fh_н.еф визначає об’єм колекторів покладу (його частини), Fh_н.ефm - визначає об’єм пустотного простору порід-колекторів, Fh_н.ефmβ_н - визначає об’єм пустотного простору порід- колекторів, насичених нафтою. Об’єм пустотного простору, насичений нафтою може бути отриманий шляхом добутку Fh_н.еф на середнє значення коефіцієнта ефективної пористості. Для нафти коефіцієнт ефективної пористості (m_еф) дорівнює добутку mβ_н , який може бути розрахований по кожному однорідному продуктивному інтервалу пласта.

В пустотному просторі порід-колекторів, насичених нафтою, в пластових умовах нафта вміщує розчинений газ. Для приведення об’єму пластової нафти до об’єму нафти, дегазованої при стандартних умовах, використовується середнє значення перерахункового коефіцієнта (θ), який враховує усадку нафти.

З врахуванням цих параметрів об’єм нафтового покладу (його частини) при стандартних умовах будуть визначатись виразом:

, (4.1)

або

.

Якщо помножити на середнє значення густини нафти при стандартних умовах, то отримаємо початкові запаси нафти, які вміщуються в цьому покладі або в його частині.

, (4.2)

або

.

Частина балансових запасів нафти, яка може бути вилучена з надр – тобто видобувні запаси – визначаються за допомогою коефіцієнта вилучення нафти (η_н).

, (4.3)

або

.

Об’ємний метод можна рахувати практично універсальним для підрахунку запасів нафти любого покладу або його частини на любій стадії вивченості. На перший погляд метод уявляється досить простим, проте простота приховує досить багато проблем. Основні проблеми об’ємного методу заключаються у своєчасному виявленні особливостей геологічної будови покладу і об’єктивному визначенні параметрів, що характеризують об’єм пустотного простору, насиченого нафтою.

Крім, власне, об’ємного методу є декілька його варіантів, а саме: об’ємно-статистичний, об’ємно-ваговий, гектарний.

Об’ємно-статистичний варіант полягає у визначенні так званого коефіцієнта використання пор по сусідніх родовищах, які знаходяться певний час у розробці і перенесенні цієї величини на нові площі, де його визначення затруднено.

, (4.4)

де – коефіцієнт використання пор;

– запаси і підрахункові параметри по одному із сусідніх родовищ.

Аналогічно визначають , по яких розраховують середню величину .

Запаси на новій площі дорівнюють:

, (4.5)

де – запаси і підрахункові параметри на новій площі.

Гектарний варіант полягає у визначенні по сусідніх родовищах, які знаходяться в розробці, кількості запасів, які припадають на 1 га площі і 1 м товщини:

, (4.6)

Одержану цифру переносять на нові площі, на яких підрахунок запасів ведуть по формулі:

, (4.7)

де – запаси, площа нафтоносності і ефективна нафтонасичена товщина пласта на новій площі.

Як перший так і другий розглянуті варіанти об’ємного методу використовують на нових площах при умові аналогії геологічної будови району, де знаходяться старі родовища і нова площа.

Об’ємно-ваговий варіант полягає у визначенні кількості нафти в тонах, яка знаходиться у поровому просторі 1 м³ породи і подальшому використанні цієї величини при підрахунку запасів.

, (4.8)

де – кількість нафти в 1 м³ породи.

Метод використовують при шахтному способі розробки, коли можливо відібрати великі проби для лабораторного аналізу.

Вихідними даними для виконання лабораторної роботи є:

1. Структурна карта покрівлі продуктивного пласта.

2. Геолого-промислові дані продуктивного пласта і фізичні властивості нафти для визначення середніх значень підрахункових параметрів, які входять у формулу підрахунку запасів (табл. 4.1).

Таблиця 4.1 - Вихідні дані

№ св.	Альтитуда устя свердловини, м	Глибина залягання продуктивного пласта, покрівля-підошва, м	Ефективна нафтонасичена товщина, м	Відкрита пористість, %	Примітка
1	110	835-840	3	17

Густина нафти 888 кг/м³

Вміст зв’язаної води 63%

Усадка нафти 25%

Коефіцієнт нафтовіддачі 0,620