2. Відхилення розраховуються по кожному виду продукції та замовленню, а також вцілому по підприємству.

Види відхилень:

• негативні (перевитрати)

• позитивні (економія)

• матеріальні

• вартісні

• обліковані (документовані)

• не обліковані (недокументовані)

• в ідхилення витрат;

• обсяг виробленої продукції;

• н орма витрат одиниці продукції;

• ціна одиниці матеріалу.

• відхилення витрат в результаті зміни обсягу продукції;

• відхилення витрат в результаті зміни цін;

Відхилення по прибутку складається з трьох складових:

• відхилення від реалізації

• відхилення по цінах;

• відхилення по обсягах реалізації;

• відхилення по сукупних витратах

• відхилення по матеріалах;

• відхилення по трудових затратах;

• відхилення по прямих загальновиробничих витратах;

• відхилення за витратами обігу від реалізації

• відхилення по постійних витратах обігу;

• відхилення по змінних витратах від обігу реалізації продукції.

3. Основні вимоги до методів оцінки запасів:

• відповідність документам, які регламентують складові витрат, що включаються у собівартість продукції;

• відповідність політиці підприємства щодо оцінки майна підприємства;

• бути основним елементом (показником) при прийнятті рішень щодо закупки товарів;

• узгоджуватись із системою контролю виробничих витрат.

Основні методи оцінки матеріальних запасів:

1. метод ФІФО – передбачає, що матеріали, які були отримані першими повинні бути відпущеними першими. При цьому запаси, які залишилися на кінець звітного періоду будуть оцінені за найвищими цінами. Метод веде до розрахунку більш низької собівартості реалізованої продукції і збільшення величини прибутку;

2. метод ЛІФО – передбачає, що товар, який прийшов на склад останнім використовується першим, відповідно оцінка за методом ЛІФО веде до збільшення витрат на матеріали у собівартості продукції і зниження розрахункової величини прибутку (міжнародними стандартами рекомендується використовувати в умовах підвищеної інфляції);

3. система середньозважених цін – здійснення багато чисельних розрахунків для встановлення середніх для даного періоду цін за кожним найменуванням матеріалів;

4. метод «ціна заміщення» - використовують при видачі матеріалів зі складу, при поповненні запасів, коли до уваги беруться не минулі ціни, а майбутні ціни на сировину (ціну заміщення розраховують виходячи з інформації про постачальника або преси, а також місця розташування або інших впливових факторів);

5. метод нормативної вартості – базується на використанні наперед встановлених стандартів;

6. метод транспортної ціни – використовується для визначення вартості продукції або послуг підприємства, або центрами відповідальності, які передаються всередині підприємства.

Вирізняють 2 типи транспортних цін:

• ринкові – визначаються ринком;

• затратні – базуються на стандартних калькуляціях.