2. Standart – кількість наперед визначених необхідних для виробництва матеріальних та інших ресурсів.

Cost – грошовий вираз виробничих витрат на виготовлення одиниці продукції, робіт або послуг.

Standart-cost – це наперед визначений або передбачений контроль витрат на виготовлення виробу протягом поточного або майбутнього періодів шляхом розробки норм складання стандартних калькуляцій до початку виробництва або обліку фактичних витрат із виділенням відхилення від стандартів.

Система «Standart-cost» спрямована на контроль і використання прямих видатків виробництва, а кошторисні калькуляції – для контролю накладних витрат.

Виділяють наступні стандарти:

• ідеальні – передбачають найбільш сприятливі умови для виробництва;

• нормальні – розраховуються за середніми показниками на протязі певного періоду;

• поточні – передбачають розрахунок витрат, виходячи з діючих на даний момент норм або рівня цін;

• базисні – встановлюються на початок звітного періоду, які вважаються незмінними;

• очікувані – розраховуються на основі передбачуваних змін факторів виробництва.

Переваги системи «Standart-cost»:

1. на основі встановлених стандартів можна наперед визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів;

2. встановити ціни на основі наперед визначеної собівартості виробу;

3. скласти звіт про доходи і витрати виробництва;

4. отримати інформацію про відхилення від нормативів та причин їх виникнення;

5. на основі вище вказаної інформації приймати оперативні рішення.

3. Система «Direct-cost» - всі витрати виробництва поділяються на змінні та постійні, а в основу обліку собівартості беруться тільки змінні витрати (прямі витрати). Постійні витрати при цьому зберігаються на окремому рахунку і періодично списуються на дебет рахунку фінансових результатів без розподілу за видами продукції.

Дана система дає можливість визначити маржинальний дохід, як різницю між виручкою від реалізації та обмеженою собівартістю реалізованої продукції. Маржинальний дохід оперативно визначає взаємозалежність між обсягом виробництва, обмеженою собівартістю і прибутком.

Система «Direct-cost» дозволяє:

1. виявити вироби з більшою рентабельністю та орієнтує на випуск прибуткової продукції;

2. забезпечує одержання інформації, яка дозволяє швидко переоцінити виробництво відповідно до ринкових умов.

За умови використання даної системи виникає можливість прийняття управлінських рішень щодо оптимізації виробничої програми за критерієм максимуму маржинального доходу.

4. Мета аналізу відхилень: визначення та детальна оцінка причин величини абсолютних і грошових потоків, виникнення відхилень, що дає можливість розробити необхідні заходи по усуненню небажаних тенденцій.

Виділяють наступні відхилення:

• негативні (перевитрати)

• позитивні (економія)

• матеріальні

• вартісні

• обліковані (документовані)

• не обліковані (недокументовані)

Основні причини відхилень:

1. Неточність при видачі матеріалів зі складу;

2. Неточність при підрахунку залишків (прихований брак, псування, недостача). Як правило, вони визначаються по закінченню звітного періоду і свідчать про недостатній рівень організації виробництва та управлінського обліку.

Основні відхилення відбуваються за рахунок:

а) кількості випущеної продукції (Q);

б) норми витрат матеріалів (Н);

в) ціни одиниці матеріалу (Ц).

ТЕМА: Основи управління витратами постачальницько-заготівельної діяльності підприємства

План

1. Процес постачальницько-заготівельної діяльності та процедура управління запасами

2. Види відхилень витрат при постачальницько-заготівельній діяльності

3. Методи оцінки матеріальних запасів

4. Витрати, пов’язані зі створенням і зберіганням матеріальних запасів

1. Управління запасами – це функціональна діяльність, мета якої довести загальну суму витрат на отримання і утримання запасів у мінімальних розмірах при умові задовільного обслуговування споживача.

Основні напрямки управління матеріальними запасами:

1. планове управління

2. безпосереднє управління

3. техніка управління

4. практика управління

Планове управління направлене на формування оптимального запасу кожного виду сировини та матеріалів і включає в себе наступні елементи:

• визначення цілей і задач управління запасами;

• пошук шляхів підтримки оптимального запасу (моделі управління запасами);

• збір даних про нормативні та фактичні запаси;

• розробка варіантів дій для прийняття управлінських рішень.

Безпосереднє управління запасами включає три процедури:

• порівняння фактичних запасів з оптимальними;

• налагодження процедури заявок, поставок а відпуску матеріалів;

• процес порівняння фактичних запасів з рівнем замовлень.

Техніка управління запасами включає показники:

• тривалість страхового циклу – проміжок часу між запланованою датою поставки і передбаченою датою використання товару;

• тривалість циклів поставок – проміжок часу між рішенням про замовлення матеріалу і його доставкою на склад;

• розмір замовлення (партії);

• сумарний цикл замовлення – сума тривалості страхового циклу.

Практика управління запасами полягає у зміні умов або розробці заходів з метою зменшення загальної річної суми витрат на забезпечення запасів і характеризується наступними показниками:

• обсяг оборотів запасу;

• витрати на партію запасів в розрахунку на одне замовлення;

• швидкість транспортування матеріалів;

• відхилення у дотриманні запланованих термінів поставок.