
- •1. Економічний розвиток (ер) та економічне зростання (ез)
- •5.Посткейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання та розвитку
- •4.Фактори ез.
- •1. Внутрішні:
- •2. Зовнішні:
- •6. Теорія ез Пола Ромера
- •8.Технологічні уклади
- •9. Інституціональна теорія економічного зростання
- •7.Вплив технологічного розвитку на економічний розвиток.
- •10. Сутність двосекторної моделі Льюїса
- •11. Неоколоніальна модель розвитку
- •Хибна парадигма розвитку
- •Теорія дуального розвитку
- •14.Концепція сталого розвитку: сутність, складові та філософія сталого розвитку.
- •17. Виробничо-технологічний потенціал України: сутність, характерні риси.
- •30. Утилітарний підхід до категорії справедливості.
- •15. Оцінка земельних та мінеральних ресурсів.
- •21. Екологічний потенціал України.
- •16. Оцінка водних, лісових та рекреаційних ресурсів.
- •18. Науковий потенціал України: сутність та характерні риси.
- •19. Інноваційний потенціал України.
- •20. Зовнішньоекономічний потенціал України.
- •36.Показники нерівності в розподілі доходів:
- •22. Загальні характерні риси промисловості України
- •23. Паливно-енергетичний та металургійний комплекси:характерні риси та тенденції
- •25. Апк,характерні риси і тенденції
- •24. Машинобудування, хімічний та лісовий комплекси: характерні риси і тенденції
- •Будівництво та транспорт: характерні риси та тенденції
- •28. Ринкова інфраструктура: сутність та складові елементи
- •Людський потенціал України: сутність та джерела зростання кількості та якості
- •29. Етимологія поняття «добробут».
- •31, 32, 33. Егалітарний, ролзіанський, ліберальний підходи до категорії справедливості
- •34. Класифікація багатства та доходів
- •Основні показники масштабів бідності
- •Бідність: сутність, причини та концепції визначення
- •35. Причини диференціації доходів населення.
- •Роль держави у перерозподілі доходів населення
- •40. Фінансовий потенціал України: сутність, складові та суб’єкти регулювання
- •41. Бюджет: сутність, роль, складові елементи.
- •43. Податкові пільги: сутність, класифікація
- •42. Податкова система України: значення, філософія, складові елементи.
- •44. Боргова політика держави: сутність, класифікація боргових зобов’язань.
- •45. Заходи по скороченню держаного боргу.
- •46. Дефолт та м’яка відмова від повернення боргу
- •47. Монетарна політика: сутність, об’єкт регулювання та суб’єкти регулювання.
- •48. Засоби монетарної політики
- •49. Структурна політика: сутність, типи та моделі
- •50. Структурні зрушення: сутність, тенденції та особливості структурних зрушень в Україні на початку 90-х років в промисловості
- •52. Організаційна структура не.
- •53.Технологічна структура не
- •54. Зовнішньоекономічна структура національної економіки
- •55. Регіональна структура не
21. Екологічний потенціал України.
Екологічна ситуація в Україні є складною.
На екологічну ситуацію України вплинули три основні чинники:
- аварія на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 р.);
- невміла меліорація земель;
- розвиток добувної і переробної промисловості при застарілих технологіях і, пов'язана з цим, надмірна урбанізація багатьох районів (Донбас, Придніпров'я).
Чорнобильська аварія призвела до радіаційного забруднення майже всієї території України.
За ступенем забрудненості повітря, води і землі виділяють наступні території:
- екологічного лиха;
- забруднені, надзвичайно забруднені і дуже забруднені (29,5%);
- помірно забруднені (24% площі України);
- умовно чисті (8,3% площі України).
Найбільші забруднювачі навколишнього середовища:
- об'єкти енергетики, в першу чергу ТЕС і ГЕС.
- транспорт - автомобільний (2056 тис. т шкідливих речовин у 2005 р.), повітряний, водний, залізничний (95,5 тис. т).
- об'єкти, що генерують могутні фізичні поля.
Дуже негативною з точки зору екології є:
- наявність на території України чотирьох діючих АЕС;
- діяльність військово-промислового комплексу;
- хімічна промисловість;
- машинобудівна галузь;
- електротехнічні заводи ;
- цементна промисловість;
- житлово-комунальне господарство.
16. Оцінка водних, лісових та рекреаційних ресурсів.
Рівень забезпеченості більшої частини України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю озер, боліт, штучних водоймищ, підземних та морських вод.
Водні ресурси України становлять 209,8 км3, причому формується в її межах лише 25%, решта - надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії.
В Україні показники природної водозабезпеченості є одними з найнижчих у Європі з розрахунку на одного жителя та одиницю площі.
Найкраще забезпечені водою Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська області, найгірше - південні області України. На півдні та сході країни проблеми водопостачання вирішуються за рахунок використання транзитного стоку, але це вимагає величезних коштів.
У Карпатах, Закарпатській області й на півострові Крим, у Кримських горах на глибині понад 500 м є термальні води, що в Україні ще недостатньо вивчені.У лиманах моря є лікувальні грязі. Сприятливі кліматичні умови сприяють розвитку на узбережжі санаторного комплексу.
Україна належить до малолісних та лісодефіцитних країн.
Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га, що становить 15,7 відсотка території України..
Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах.
Відповідно до чинного законодавства лісовий фонд України задекларований як виключно державна власність. Однак фактично він перебуває у постійному користуванні лісових підприємств, які підпорядковуються різним міністерствам та відомствам.
Зараз основним господарським призначенням лісів є сировинне забезпечення промисловості, де головним продуктом користування є деревина. Сприятливі природнокліматичні умови забезпечили Україні об'єкти і явища природного походження для відпочинку і туризму. У багатьох регіонах наявні мінеральні води, лікувальні грязі, інші об'єкти лікувально-рекреаційного значення. Крім того, значним рекреаційним потенціалом володіють також окремі сільськогосподарські ареали зі збереженими природними ландшафтами та можливостями виробництва екологічно чистих продуктів харчування – «зелений туризм».
Україна має значні можливості для динамічного розвитку туристичної та рекреаційної галузі. Наявність значної кількості історико-культурних об'єктів є основою для розвитку міжнародного туризму. Однак наявний потенціал реалізується недостатньо, відсутня повноцінна державна політика розвитку вітчизняного туризму, підвищення його економічної ефективності та пізнавальної цінності.