49. Структурна політика: сутність, типи та моделі

Структурна НЕ – це співвідношення які виражають взаємозв’язки та взаємозалежності між окремими частинами еко. окремими її секторами, галузями тощо.

Еко структура та її складові: 1) структура ієрархічних рівнів НЕ (мезоеко, мікроеко, наноеко) 2) відтворювальна структура 3) галузева структура 4) технологічна структура 5) соц-еко структура 6) інституційна структура 7) зовнішньоеко структура.

Відносний показник якості структури НЕ. Інтегральний показник якості наявної структури еко – створення на її основі ВВп, який визначає розширений, простий чи звужений ха-тер суспільного відтворення.

Середньострокова та довгострокова динаміка абсолютних та відносних макроеко показників індикатори для оцінки відповідно наявних стрктури еко: 1) вимоги об’єктивних ресурсів 2) ділення НЕ 3) зовнішнім вимогам та смакам

Структурна політика держави – це обґрунтування цілей та ха-теру структурних перетворень, визначення комплексу заходів щодо підтримки розвитку тих елементів еко си-ми, які забезпечують еко зростання та вирішення актуальних проблем сьогодення.

Типи структурної політики: 1) пасивна структурна політика. Переваги- ринкове саморегулювання забезпечує найвідповіднішу вимонам ринку структуру еко. Недоліки- цей шлях пов'язаний зі значними соц-еко проблемам та тривалий за часом. 2) активна структурна політика.

Моделі структурної політики: 1) стратегія обмеженого зростаня- встановлення цілей від досягнутого рівня. 2) стратегія зростання- значне підвищення рівня коротко і довгострокових цілей розвитку над рівнем фактичного стану базового періоду. 3) стратегія скорочення цілі на майбутнє встановлюються на рівні нищому у порівнянні з станом базового періоду. Стратегічна мета структурної політики Укр.- створення сучасного, інтегрованого у світове ви-ва і здатного до саморозвитку промислового комплексу Укр..

50. Структурні зрушення: сутність, тенденції та особливості структурних зрушень в Україні на початку 90-х років в промисловості

Структурні зрушення: 1) сукупність кількісних та якісних змін, що відбуваються в мезо і макро простору і як еко си-ми та обґрунтовують її перехід в інший якісний стан. 2) відображають становлення принципового нового технічного способу ви-ва. Основною продуктивною силою є знання людей втілені в інформаційно – інтелектуальних, комунікаційно- комп’ютерних та автоматизованих технологіях.

Принципи – інноваційність, ресурсозаощадливість гуманізація. Каталізатор змін – різноманітні інновації.

Домінуючі зрушення структури глобальної еко.

:1) тісна кореляція глобальних змін зі структурною динамікою країн розвинутого центра, на які припадає близько 68% валового глобального продукту.

2) прискорені темпи розвитку нових прогресивних наукоємних та високотехнологічних галузей промисловості порівняно із тенденціями.

3)наближення темпів зростання першого і другого підрозділів суспільного ви-ва груп А і Б промисловості.

4) інтенсивне формування нової структурної ланки, яку утворюють види діяльності з продуктом нематеріального ха-теру, що пронизують усі стадії процесу ви-ва.

5) різке скорочення питомої ваги первинної сфери досить повільне вторинної за динамічного розширення третинної сфери 6) зростання частки соціально-сервісної індустрії.

Основні риси трансформаційних процесів в Україні в 90 рр:

1) суттєво послаблення позиції інвестиційно орієнтованих видів діяльності, що поглиблює технічну прірву між Укр. та розвинутими країнами.

2) зростає частка найбільш енергоємних та екологічно шкідливих паливно-енергетичного та металургійного комплексу.

3)стрімке скорочення частки легкої промисловості, галузі яка безпосередньо орієнтована на задоволення споживчих потреб населення.