34. Класифікація багатства та доходів

Добробут людини вимірюється її багатством (запасова величина) та рівнем доходів (потокова величина).

Соц. нерівність проявляється у:

-нерівності у розподілі багатства і доходів;

-існуванні бідності.

Форми багатства та відповідні їм види доходів:

1.«фізичне» багатство (земля, нерухоме, рухоме майно,коштовності)… це багатство, яке має здатність приносити доходи в натур.формі або в грош.(рента, оренда плата)

2.Фінансове багатство-може приносити доходи в грош.фомі(%, дивіденди)

3. Людський капітал – є головним джелером доходів в грош. формі(зар.плата,гонорари та інше) та не в грош.формі(задоволення від роботи інтелектуальних форм відпочинку).

Розрізняють первинний та вторинний розподіл доходів: первинний- це розподіл, що відбувається в екон. пропорційно до факторів в-ва, вторинний-це наслідки перерозподілу доходів, які здійснює держава.

Принципи нерівності:

1)відмінності у здібностях та вміннях

2)інтенсивність праці

3)відмінності у професійних переваг

4)відмінності в оствіті і навчанні

5)інші чинники (підприємливість, схильність до ризику та інше)

37. Основні показники масштабів бідності

Основними показниками масштабів бідності є межа, рівень і глибина бідності.

Межа бідності — це рівень доходів у середньому на члена родини, нижче якого неможливе задоволення основних потреб, або це частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Рівень бідності — це питома вага сімей (домогосподарств), чий рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим за визначену межу бідності.

Глибина бідності—це відхил. доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності, або ті, хто опинився нижче межі бідності.

В Україні для вимірювання межі бідності використовуються такі показники: мінімальний споживчий бюджет, межа малозабезпеченості, прожитковий мінімум.

Мінімальний споживчий бюджет — це набір продовольчих і непродовольчих товарів і послуг у натуральному та вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Межа малозабезпеченості — це величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством. При цьому вартість непродовольчих товарів не може становити менше 15 % вартості продуктового набору.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

37. Бідність: сутність, причини та концепції визначення

Крайнім проявом нерівності в розподілі доходів є бідність.

Бідність - неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу.

Існують різні погляди на причини бідності:

1. результат нерівних соціально-економічних умов: погане харчування, несприятливе оточення, низький рівень викладання в школах, які відвідують діти бідних, дискримінацією при працевлаштуванні та іншими чинниками.

2. суб’єктивний чинник: наслідок поганого пристосування індивідів до умов соціального життя, тобто поведінки, яка залежить від самої людини і яку вона сама ж може змінити.

Концепції визначення бідності:

1) абсолютна концепція – ґрунтується на чіткому встановленні мінімального рівня основних потреб, тобто фіксує межі бідності і встановлює систему індикаторів для аналізу рівня бідності. (США, Англія, Австралія та в деяких країнах Східної Європи);

2) відносна концепція. Країни Західної Європи прийняли поняття відносної бідності: бідними вважаються люди або їх сім’ї, рівень життя яких значно нижче за рівень життя більшості населення, тобто нижче за певний поріг, деяке процентне відношення від визнаного нормальним рівня життя. Недолік - неможливо ідентифікувати поріг бідності;

3) суб’єктивна концепція – здійснюється на основі оцінок самих респондентів, який визначають межу бідності самостійно, стосовно своїх потреб.