87) Хартія з прав людини, її загальна характеристика

В сучасному МП розповсюджена „Хартія прав людини” або „Білль про права”. Хартія прав людини має в собі: Загальну Декларацію прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.

Цей документ є документом суто політико-ідеологічним, а не правовим. Дана декларація є тим курсом, до якого мають спрямовуватися всі держави світу. Даний документ продемонстрував, що навіть в стані війни держави можуть знаходити спільну основу для взаємодії. В зазначеному документі вперше було закріплено найбільш важливі права і людини, перелік основних прав і свобод. В документі вперше сказано про те, що є певний обсян прав і свобод, який не залежить від держави, вони існують об’єктивно – громадянські права і свободи або природні, бо людина є носієм цих прав в силу того, що вона є людиною. Прийняття цього документу дало поштовх до демократичних перетворень у державі. Із змісту цього документу випливало, що держава є додатком до суспільства. А також підштовхнуло до національно-визвольного руху.

В 1966 році ці документи були підготовлені. Є права, які залежать від рівня економічного розвитку держави. В Міжнародному пакті про громадянські і політичні права фіксується вичерпний каталог прав і свобод людини, закріплює міжнародно-правовий механізм захисту і забезпечення прав і свобод людини. Даний документ носить загальнообов’язкову силу, підлягає ратифікаціїнаціональними парламентами. І політичні права, закріплені в ньому мають бути продубльовані в національному законодавстві. В 1967 році були прийняті Факультативний протокол № 1 і №2 , який є додатком до вище згаданого документу.Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права – має факультативний характер і залежить від економічних можливостей держави, хоча в документі містяться слова „зобов’язані”.

Хартія прав людини в сучасних умовах розглядається як міжнародно-правовий стандарт. Є основою для конституційного закріплення

88)Форми і напрямки співроітництва держав у галузі прав і свобод людини

Особливість міжнародного співробітництва полягає в тому, що в цей процес втягнуто всі держави і всі МО. Форми співробітництва охоплюють співробітництво на двосторонній основі, багатостороннє співробітництво, співробітництво в рамках МО, співробітництво в дипломатичних стосунках.

Напрямки співробітництва:

1) співробітництво в галузі забезпечення індивідуальних прав і свобод і співробітництво в галузі забезпечення колективних прав (захист національних меншин, захист релігійних конфесій

2) в галузі конкретних прав.

Найбільш ефективною формою співробітництво є співробітництво в рамках МО, бо є предметом гласності і дає можливість забезпечувати захист прав і свобод людини в повному обсязі. Рада Європи є організацією, статутною ціллю якої є захист прав і свобод людини.

З 10 держав, що створили цю організацію, 7 були монархічної форми правління. В 1951 році було підписано Європейську Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, яка передбачала створення Європейського Суду з прав людини. Міжнародна організація праці, яка розглядає стандарти безпеки, яка забороняє експлуатацію; Всесвітня організація охорони здоров’я; ЮНЕСКО, яка розробляє стандарти стосовно організації здісйнення навчального процесу; Міжнародна організація цивільної авіації.Сама Хартія прав людини зобов’язує всі держави закріпити каталог прав і свобод людини в національному законодавстві. Рада з прав людини. Кожна держава зобов’язана інформувати міжнародну спільноту про виконання прав і свобод. Комітет може направляти емісарів, які провидять перевірку виконання і забезпечення прав і свобод людини. Комітет виконує контрольно-наглядові функції.