85. Поняття і види притулку

Інститут притулку є одним із найдавніших інститутів МП. Цей інститут є гуманним і з точки зору сучасного МП, надання притулку є інститутом почесним для тієї чи іншої держави, бо основна мета – рятування людей. Це з одного боку обов’язок, а з іншого право де-ви надати свою територію для осіб, які в силу об’єктивних чи суб’єктивних обставин змушені покинути територію власної держави. Цей інститут є обов’язковим для держави. Однак де-ва може відмовити в наданні притулку, якщо немає можливості (матеріально, технічно) утримувати даних осіб. Це інститут, який врегульовується нормами МП і нормами національного зак-ва. Конвенція про статус біженців1951 рік.

Два види надання притулку:

1) надання політичного притулку – надається в індивідуальному порядку, тобто конкретним фізичним особам і за політичними мотивами.

Надавати політичний притулок забороняється в таких випадках:

- якщо особа переслідується за скоєння кримінального злочину;

- якщо особа переслідується за скоєння злочину міжнародного характеру;

- якщо особа здійснює свою політичну або громадську діяльність, спрямовану проти законного, легітимного уряду або режиму в державі;

2) надання притулку біженцям – притулок надається колективно. Особливість надання притулку полягає в тому, що біженці залишають територію власної держави не маючи коштів, документів, майна, без засобів існування і з формальної точки зору невідомо що це за особи, тому ця особливість зумовлює статус біженців. Вони утримуються в спеціально виділених місцях. Інститут біженців має свої негативні моменти – не завжди біженці бажають повертатись на Батьківщину.У міжнародному праві розрізняють територіальний і дипломатичний притулки. Перший означає надання будь-якій особі (особам) можливості укритися від переслідувань, політичного характеру на території конкретної держави; другий — надання державою такої ж можливості, але в межах дипломатичного представництва, консульської установи або на іноземному військовому кораблі, що знаходяться на території іншої держави.

86. Порядок надання притулку, правовий статус біженців

Біженець – це особа, яка в силу обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідування у зв’язку з расовою чи релігійною приналежністю, громадянством, політичними переконаннями знаходиться поза межами країни свого громадянства і не може або не хоче користуватися захистом цієї країни.

Біженець не користується захистом своєї держави. Він підпадає під дію суверенної влади держави, на території якої він перебуває, тобто він знаходяться під її юрисдикцією і зобов’язаний визнавати і виконувати конституцію, закони і підзаконні акти країни перебування.

Біженець має право не бути висланим, примусового поверненим в обстановку переслідувань і становить основу системи захисту біженців.

В Україні статус біженця визначає Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 р. у ньому говориться що біженець, який прибув в Україну, навіть незаконно перетнувши її кордон, відповідно до міжнародної системи захисту прав біженців, має право не бути висланим і отримати доступ до процедури визначення статусу біженців.

Згідно з цим законом він має право на:

• пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

• працю;

• підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

• охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування;

• відпочинок;

• освіту;

• свободу світогляду і віросповідання;

• направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

• володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

• оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

• звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

• правову допомогу.

Статус біженця втрачається, якщо особа:

• добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

• набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом;

• добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала оскільки обставини, за яких було надано статус біженця, більше не існують.

• отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

Отже, проблема біженців у широкому аспекті – це проблема співвідношення міжнародного і національного права держави. Тобто ця проблема полягає у тому, що переслідування особи власною державою має наслідок у вигляді порушення відносин громадянства і розвитку правового зв’язку особи і держави. Й між фактичним і юридичним становищем особи виникають протиріччя, що полягають у тому, що особа