
- •1. Поняття, предмет і сутність мп
- •5. Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності
- •Здатність брати участь у процесі міжнародної правотворчості
- •Правонаступництво щодо договорів
- •Правонаступництво щодо державної власності
- •Правонаступництво щодо державних боргів
- •Правонаступництво щодо державних архівів.
- •16. Міжнародні організації – ознаки і особливості правосуб’єктності
- •17. Фізична особа як суб’єкт міжнародного права
- •20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права
- •21. Юридичне закріплення загальновизнаних принципів міжнародного права
- •Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Віденська конвенція про право міжнародних договорів
- •Звичаєве право
- •Віденської конвенції щодо права міжнародних договорів 1969 року, яка стосується лише міждержавних договорів
- •Віденської конвенції про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями чи між міжнародними організаціями 1986 року
- •Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 року
- •Внутрішньому праву держав
- •Поняття і види міжнародного договору
- •Структура міжнародного договору
- •31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.
- •2) Встановлення автентичності тексту договору;
- •4) Висловлення згоди на обов’язковість договору.
- •32. Форма і мова міжнародного договору
- •34. Умови дійсності міжнародного договору:
- •35. Підстави визнання міжнародного договору недійсним
- •36. Дія і припинення дії міжнар договору.
- •38. Застереження до міжнародного договору.
- •39. Неприпустимість застережень до мд.
- •40. Реєстрація та опублікування міжнар договору.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів.
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення до мд.
- •43. Правовий статус і функції депозитарія.
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій.
- •45. Поняття і ознаки міжнар організації.
- •46. Клас-я міжнар організацій
- •1) Членство держав
- •2) Географічне охоплення
- •3) Компетенція
- •4) Характер повноважень
- •5) Період функціонування
- •6) Порядок вступу до організації
- •47. Членство в міжнар організаціях
- •48. Історія і етапи створення оон.
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •50. . Цілі і принципи оон.
- •52. Рада Безпеки оон: склад і порядок формування.
- •53. Економічна і Соціальна Рада (екосор)
- •55. Функції міжнародного суду.
- •56. Спеціалізовані установи оон
- •57. Поняття, предмет і джерела права зовн. Зносин
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва.
- •63. Персонал дипломатичного представництва: порядок формування і призначення.
- •64. Припинення діяльності глави дипломатичного представництва.
- •65. Поняття і заг х-ка дипломат привілеїв та імунітетів.
- •66. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва.
- •67. Привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва.
- •68. Дипломатичні класи і ранги, порядок присвоєння
- •69. Дипломатичний корпус.
- •70. Види і функції консульських установ
- •71. Порядок призначення глави консульської установи, консульський округ
- •72. Консульські привілеї та імунітети
- •73. Поняття і види територій.
- •74. Державна територія: складові, правовий статус
- •75. Підстави і порядок зміни державних кордонів
- •76. Порядок і способи встановлення державних кордонів
- •77. Правовий статус прикордонних зон
- •78) Території із змішаним правовим режимом
- •79) Території із спеціальним правовим режимом.
- •80. Поняття і правовий статус населення
- •81) Міжнародно-правове регулювання громадянства
- •82) Поняття і способи набуття громадянства
- •3) Оптація і Трансферт
- •83)Правовий статус іноземців, види режиму іноземців.
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством та осіб без громадянства
- •85. Поняття і види притулку
- •86. Порядок надання притулку, правовий статус біженців
- •87) Хартія з прав людини, її загальна характеристика
- •88)Форми і напрямки співроітництва держав у галузі прав і свобод людини
- •89)Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини.
- •90) Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи
- •91) Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •92) Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •93. Види міжнародних правопорушень і їх характеристика
- •94) Поняття види і характерристика злочинів міжнародного характеру
- •95. Види міжнародної відповідальності держав
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
80. Поняття і правовий статус населення
Народ – категорія демографічна, а населення – правова. Населення – сукупність фізичних осіб, які постійно чи тимчасово перебувають на території тієї чи іншої держави і на яких розповсюджується юрисдикція держави. Населення де-ви складається з:
1) громадян даної держави;
2) особи з подвійним громадянством;
3) особи, які не мають громадянства;
4) іноземці.
Юрисдикція не розповсюджується на:
біженців
дипломатів
працівники іноземних органів зовнішніх зносин
Правовий статус населення визначається національним законодавством. З іншого боку нормами МП – кожна особа має бути забезпечена у виконанні або реалізації своїх прав і свобод. Статус осіб з подвійним громадянством визначається на основі двосторонніх МД.
Є ряд міжнародно-правових норм, договірних і звичаєвих, які прямо чи непрямо стосуються визначення правового положення населення, зокрема, з питань громадянства, видачі злочинців, прав людини, статусу іноземців. До них відносяться: Загальна Декларація прав людини (1948р.), Конвенція ООН про скорочення безгромадянства (1961р.), міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966р.), міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966р.), Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1976р.), Конвенція ООН про
В доктрині міжнародного права населення розглядається, як сукупність людей, які проживають на певній території.
У міжнародному праві, так само як і внутрішньому праві більшості країн світу, немає однозначного і чіткого визначення поняття „населення”, хоча воно само часто використовується у різноманітних актах. Загалом населення розуміється як проста сукупність індивідів, що проживають на території держави чи її адміністративно-територіальної одиниці. За цією ознакою категорія „населення” суттєво відрізняється від подібних категорій, зокрема, „нація”, „народ”, „етнос”, ознакою яких є наявність певної єдності, як правило, історичної, соціальної, культурної чи мовної.
Населення – це сукупність індивідів, які постійно чи тимчасово проживають на території певної держави і підпадають під дію її юрисдикції.
Населення будь-якої держави складається з таких основних категорій осіб:
· громадяни або піддані;
· іноземні громадяни;
· особи без громадянства.
До складу населення певної країни не включаються фізичні особи з міжнародними імунітетами, наприклад, персонал дипломатичних представництв та консульських установ, глави іноземних держав та урядів тощо, оскільки вони не підпадають під юрисдикцію держави перебування.
Склад населення:
корінні народи;
меншини.
Корінні народи відрізняються тим, що зберігають традиційну господарську специфіку, тісно пов’язану з певною територією. В процесі роботи над проектом Декларації прав корінних народів в ООН значну підтримку отримала точка зору про те, що корінні народи мають право на самовизначення. Реалізація права корінних народів на самовизначення не виходить за межі автономії і самоврядування, і корінні народи мають право не стільки вільно визначати, а швидше обговорювати і узгоджувати свою роль в веденні державних справ.
Види меншин:
національні;
культурні;
мовні.