
- •1. Поняття, предмет і сутність мп
- •5. Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності
- •Здатність брати участь у процесі міжнародної правотворчості
- •Правонаступництво щодо договорів
- •Правонаступництво щодо державної власності
- •Правонаступництво щодо державних боргів
- •Правонаступництво щодо державних архівів.
- •16. Міжнародні організації – ознаки і особливості правосуб’єктності
- •17. Фізична особа як суб’єкт міжнародного права
- •20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права
- •21. Юридичне закріплення загальновизнаних принципів міжнародного права
- •Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Віденська конвенція про право міжнародних договорів
- •Звичаєве право
- •Віденської конвенції щодо права міжнародних договорів 1969 року, яка стосується лише міждержавних договорів
- •Віденської конвенції про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями чи між міжнародними організаціями 1986 року
- •Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978 року
- •Внутрішньому праву держав
- •Поняття і види міжнародного договору
- •Структура міжнародного договору
- •31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.
- •2) Встановлення автентичності тексту договору;
- •4) Висловлення згоди на обов’язковість договору.
- •32. Форма і мова міжнародного договору
- •34. Умови дійсності міжнародного договору:
- •35. Підстави визнання міжнародного договору недійсним
- •36. Дія і припинення дії міжнар договору.
- •38. Застереження до міжнародного договору.
- •39. Неприпустимість застережень до мд.
- •40. Реєстрація та опублікування міжнар договору.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів.
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення до мд.
- •43. Правовий статус і функції депозитарія.
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій.
- •45. Поняття і ознаки міжнар організації.
- •46. Клас-я міжнар організацій
- •1) Членство держав
- •2) Географічне охоплення
- •3) Компетенція
- •4) Характер повноважень
- •5) Період функціонування
- •6) Порядок вступу до організації
- •47. Членство в міжнар організаціях
- •48. Історія і етапи створення оон.
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •50. . Цілі і принципи оон.
- •52. Рада Безпеки оон: склад і порядок формування.
- •53. Економічна і Соціальна Рада (екосор)
- •55. Функції міжнародного суду.
- •56. Спеціалізовані установи оон
- •57. Поняття, предмет і джерела права зовн. Зносин
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва.
- •63. Персонал дипломатичного представництва: порядок формування і призначення.
- •64. Припинення діяльності глави дипломатичного представництва.
- •65. Поняття і заг х-ка дипломат привілеїв та імунітетів.
- •66. Привілеї та імунітети дипломатичного представництва.
- •67. Привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва.
- •68. Дипломатичні класи і ранги, порядок присвоєння
- •69. Дипломатичний корпус.
- •70. Види і функції консульських установ
- •71. Порядок призначення глави консульської установи, консульський округ
- •72. Консульські привілеї та імунітети
- •73. Поняття і види територій.
- •74. Державна територія: складові, правовий статус
- •75. Підстави і порядок зміни державних кордонів
- •76. Порядок і способи встановлення державних кордонів
- •77. Правовий статус прикордонних зон
- •78) Території із змішаним правовим режимом
- •79) Території із спеціальним правовим режимом.
- •80. Поняття і правовий статус населення
- •81) Міжнародно-правове регулювання громадянства
- •82) Поняття і способи набуття громадянства
- •3) Оптація і Трансферт
- •83)Правовий статус іноземців, види режиму іноземців.
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством та осіб без громадянства
- •85. Поняття і види притулку
- •86. Порядок надання притулку, правовий статус біженців
- •87) Хартія з прав людини, її загальна характеристика
- •88)Форми і напрямки співроітництва держав у галузі прав і свобод людини
- •89)Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини.
- •90) Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи
- •91) Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •92) Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •93. Види міжнародних правопорушень і їх характеристика
- •94) Поняття види і характерристика злочинів міжнародного характеру
- •95. Види міжнародної відповідальності держав
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
75. Підстави і порядок зміни державних кордонів
Правові підстави зміни державної території — це встановлені в міжнародному праві способи надбання чи втрати державою своєї території.
Сучасний перелік правових основ зміни державної території базується на забороні використання з цією метою сили чи погрози силою. Це означає, що територіальні зміни не повинні піддавати загрозі чи порушувати міжнародний мир і безпеку. Виключеннями є національно-визвольні війни, ведення яких міжнародним правом поки не заборонене й у результаті яких можуть відбуватися територіальні зміни.
Чинне міжнародне право визнає такі загальні правові підстави зміни державної території: самовизначення, цесія, ефективна окупація, давнина володіння, оренда. Не можуть бути визнані правомірними такі способи зміни державної території, як анексія, військова окупація.
Самовизначення ґрунтується на принципі рівноправності та самовизначення народів, закріпленому в п.2 ст. 1 Статуту ООН, а також у ст.1 обох Міжнародних пактів про права людини 1966 р. Але будь-які спроби територіальних змін, що ґрунтуються на принципі самовизначення, викликають серйозні труднощі та нерідко закінчуються збройним конфліктом.
Цесія — це передача території однією державою іншій на підставі публічно-правового міжнародного договору. Приватноправовий договір цесії не спричиняє зміни публічного титулу державної території. Цесія може бути відплатною та безвідплатною. Відплатна цесія може мати форму купівлі-продажу території чи обміну територіями. У разі відплатної цесії презюмується рівноцінність компенсації. Безвідплатна цесія здійснюється у формі дарування. Цесія може бути повною та неповною. Повна цесія означає повний і остаточний перехід території під суверенітет іншої держави. Неповна цесія (оренда) не пов'язана з безповоротною втратою державою переданої території.
Оренда території — один зі способів, що найчастіше зустрічаються в чинному міжнародному праві, тимчасової передачі території однією державою іншій на підставі міжнародного публічно-правового договору оренди. Оренда державної території в будь-якому її вигляді є хоча і специфічною, але все ж таки зміною державної території, тому що держава-орендодавець на час утрачає частково свій суверенітет щодо такої території, а держава-орендар тимчасово його здобуває.
Окупація — спосіб придбання території, яка нікому не належить. Окупація була надзвичайно поширена в епоху великих географічних відкриттів. У сучасній міжнародно-правовій практиці спори, пов'язані з ефективною окупацією, досить рідкі.
Давнина володіння — це тривалий та мирний публічно-правовий контроль над територією, що можна розцінювати як здійснення суверенітету де факто при відсутності зустрічних домагань із боку інших держав. Загальновизнано, що, якщо дії, що породили давнину володіння, протиправні, права на територію не виникають.
Протиправні зміни державної території
Не є правовими підставами для зміни державної території анексія, військова окупація. Будь-які територіальні зміни, що виникли на підставі або внаслідок анексії чи військової окупації, мають бути визнані юридично недійсними.
Анексія — насильницьке приєднання території однієї держави до території іншої. Протягом майже всієї історії людства вона була основним видом придбання територій і вважалася правом переможця. Заборона анексій пов'язана з відмовою від воєн як засобу вирішення міжнародних спорів у Паризькому договорі 1928 р. і закріпленням у міжнародному праві, насамперед у Статуті ООН, гарантій цілісності державної території. Проте спроби анексій у сучасному світі не зникли, хоча й зустрічаються нечасто.
Військова окупація — це тимчасове захоплення збройними силами однієї держави території іншої. Військова окупація, незалежно від її тривалості, не створює правових основ для зміни державної території.