31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.

Укладання міжнародного договору — це сукупність процедур, із застосуванням різних засобів, що поділяється на стадії та обґрунтовує юри-дичну значимість прийнятих у результаті цього угод.

Укладання міжнародного договору по своїй суті — це узгодження воль сторін, суб’єктів, що домовляються, результатом чого є угода, що виражаєть-ся у нормах договору. Існує два розуміння поняття укладення міжнародно-го договору: в широкому і вузькому сенсах.

У широкому сенсі ця дефініція охоплює увесь процес підготовки, прийняття та набуття сили договору.

У вузькому сенсі — це тільки стадії, що мають юридичне значення, тобто безпо-середньо прийняття та набуття сили.

Стадії укладання договору

Щодо виокремлення стадій в доктрині міжнародного права немає повної згоди.

Так деякі вчені виокремлюють 3 стадії укладання договору, а саме:

1)         прийняття тексту договору;

2) Встановлення автентичності тексту договору;

3)         вираження згоди на обов’язковість договору.

При цьому деякі фахівці міжнародного права вважають, що договірна ініціатива та з’ясування повноважень передують стадії прийняття тексту до-говору, або взагалі включають ці дії до першої стадії. Ми будемо розглядати ці дії як окремі стадії укладання договору, не виокремлюючи тим не менш встановлення автентичності тексту договору в окрему стадію. Слід зауважи-ти, що незважаючи на різне доктринальне виокремлення стадій укладання договору, послідовність дій при цьому не змінюється.

1)         договірна ініціатива - це пропозиція однієї чи кількох держав або орга-ну міжнародної організації укласти міжнародний договір для врегулювання певних відносин. Та сторона, яка виступає з пропозицією, пропонує текст договору

2)         з’ясування повноважень - це документ, який виходить від компетент-ного органу держави і за допомогою якого одна чи кілька осіб призначаються представляти цю державу з метою ведення переговорів, прийняття тексту до-говору або встановлення його автентичності, вираження згоди цієї держави на обов’язковість цього договору При укладенні двохсторонніх угод відбувається обмін повноваженнями, а при багатосторонніх — перевірка повноважень.

3)         підготовка та прийняття тексту договору;

У міжнародній практиці існує три організаційні форми підготовки тексту договору:

—        дипломатичні канали;

—        міжнародні конференції;

—        міжнародні організації.

Прийняття тексту договору є завершальним етапом узгодження позицій сторін, що домовлялися. Воно в ніякому разі не тягне за собою автоматичну згоду держави на дотримання міжнародного договору, але прийнятий текст уже не підлягає наступним змінам. Тому була вироблена нова формула, яка відповідала принципам міжнародного права, — при участі багатьох держав у конференції, рішення про прийняття тексту договору ухвалюється двома третинами присутніх та тих, що беруть участь у голосуванні.

Прийняття тексту договору супроводжується такою процедурою як вста-новлення автентичності тексту - процес, який фіксує текст як такий, що не підлягає змінам і є дійсним та остаточним.

Після підписання тексту вияв-ленні помилки можуть бути виправленні шляхом парафування (не плутати з парафуванням як способом прийняття тексту, тобто встановлення автен-тичності!), складання відповідного документу або обміну документами, що містять виправлення. Виправлений варіант може бути заново підготовлений і прийнятий в порядку, що застосовувався до документу, що містив помил-ку. Також у випадку, якщо договір був переданий депозитарію, та останній сповіщає про виправлення помилки усіх учасників прийняття міжнародного договору. Після збігу визначеного строку, депозитарій розповсюджує прото-коли, що містять виправлення серед всіх зацікавлених суб’єктів.

Шляхи або способи прийняття тексту міжнародного договору (встанов-лення автентичності тексту)

1) підписання - на сьогодні все рід-ше застосовується така спосіб як підписання тексту, оскільки він може ви-конувати й інші функції, зокрема бути актом виразу згоди на обов’язковість договору

2) парафування - це посторінкове проставляння у лівому куті докумен-ту ініціалів відповідного органу, яке означає, що текст є остаточним. У кінці тексту договору, де має бути підпис, ініціали не ставляться. Це пояснюється прагненням виключити будь-яке помилкового тлумачення стосовно остаточ-ного підписання договору.

3) голосування - дві третини від присутніх і тих, що беруть участь у голосуванні держав у випадку багатосторонніх угод. У всіх інших випадках — рішення ухвалюєть-ся одностайно

4) підписання під умовою (ad referendum) - («за умовою» або «до ухвалення») — це попе-редній вид підписання, який виражає остаточне погодження з текстом дого-вору уповноважених осіб, але має на увазі необхідність подальшого підтвер-дження органом держави, що репрезентується. Після такого підтвердження цей спосіб має силу звичайного остаточного підписання. Підписання за умо-вою застосовується, коли представник держави або невпевнений в окремих положеннях тексту або остаточне підписання виходить за межі його компе-тенції.

5)  прийняття заключного акту конференції, що містить текст договору - По завершенню дипломатичної конференції приймається заключний акт в рамках міжнародної міжурядової організації. Тут автентичність тексту встановлюється підписом посадової особи.